Як знайти додаткові фінансові ресурси для подальшого розвитку нашої держави з огляду на складнощі, пов'язані із залежністю від коштів союзників та обмеженості державних витрат?
Банківський сектор
Діяльність банківського сектора за 11 місяців 2023 року характеризувалася зниженням рівня фінансових посередницьких послуг та високим рівнем прибутковості. У банківській системі зосереджено понад 2,2 трлн грн депозитів юридичних та фізичних осіб. Вільні ліквідні кошти банків становлять майже 1 трлн. грн. Але перерозподіл цих коштів на цілі підтримки економічного розвитку чи фінансування фіскального дефіциту залишається дуже слабким .
Так, станом на 1 грудня 2023 року видані банками кредити становили лише 1 трлн грн, що номінально на 1,2% нижче за рівень початку року (за кредитами бізнесу: 751 млрд грн і мінус 2,8% відповідно).
Останніми місяцями спостерігається певне пожвавлення рівня кредитування: +40 млрд грн кредитного портфеля за липень—листопад. Але приріст депозитів за цей же період був майже втричі більшим — 107 млрд. грн.
Банківська ліквідність продовжує прогресивно збільшуватися, як і прибутковість банківської діяльності. З початку грудня станом на 28.12.2023 р. загальна ліквідність банків (обов'язкові резерви + депозитні сертифікати) збільшилася на 115 млрд грн (+14%), а з початку року — на 424 млрд (+80%). Основна причина зростання банківської ліквідності – фіскальний дефіцит. Переважна частина ліквідності банків перебуває у депозитних сертифікатах НБУ — 65%, або майже 620 млрд. грн. 2023 року вкладення банків у депозитні сертифікати приносили банкам дохідність від 15 до 25% річних (при середній інфляції 14%). Депозитні сертифікати формують понад 30% усіх відсоткових доходів банків, що перевищує інші типи відсоткових доходів (за кредитами бізнесу, споживчими кредитами, ОВДП тощо). Чистий прибуток банківської системи за 11 місяців 2023 року досяг 131 млрд грн (приріст у сім разів до попереднього року).
Інвестиції банків державні облігації залишаються помірними. Чисті інвестиції банків у гривневі ОВДП з початку року зросли на 171 млрд. грн. (до 575 млрд.). Приблизно на таку суму збільшилися бенчмарк-ОВДП на балансі банків після надання їм дозволу формувати свої обов'язкові резерви за рахунок спеціальних випусків ОВДП. Тобто фактично розширення інвестицій банків поза рамками дії фактора зміни нормативного регулювання ліквідності не спостерігається . Банки переважно проводять роловер погашених ОВДП у нові випуски ОВДП без розширення (крім бенчмарк-ОВДП).
Загалом мультиплікатор грошової маси (ставлення грошової маси М3 до сумарної величини грошової бази та депозитних сертифікатів) перебуває на рівні нижче 2,0, що характеризує критично низький рівень фінансового посередництва в економіці . Для порівняння, за підсумками 2022 року грошовий мультиплікатор США становив 4,0, Польщі – 3,2, Грузії – 3,3.
Таким чином, можна констатувати, що діяльність банків як фінансових посередників економіки не сприяє ефективному перерозподілу внутрішніх заощаджень на цілі інвестиційного розвитку .
Питання кредитування
Низький рівень банківського кредитування є суттєвою перепоною для економічного відновлення України. Про це чітко заявляє МВФ у оновленому Меморандумі. Зазначається, що під час війни рівень банківського кредитування української економіки значно скоротився (з 18,8% ВВП 2021 року до 14,2% ВВП 2023-го). І це при тому, що близько 13% кредитного портфеля банків посідає пільгові програми підтримки кредитування. Однією з причин низького рівня кредитування є спрямування коштів банків до привабливих депозитних сертифікатів НБУ.
Мобілізація кредитних ресурсів має стати важливим драйвером зростання приватного сектора та джерелом задоволення значних потреб економіки в інвестиціях у період післявоєнного відновлення. Тому, згідно з вимогами того ж МВФ, НБУ має розробити комплексну стратегію розширення кредитування економіки країни. Термін виконання цього завдання – до кінця травня 2024 року.
Також цікаво відзначити раціональну позицію МВФ щодо можливості залучення емісійного ресурсу НБУ для фінансування дефіциту державного бюджету . У документах МВФ зазначається, що застосування монетарного фінансування бюджету є ризикованим для збереження стабільності. Але у разі несприятливих потрясінь, таких як дефіцит зовнішнього фінансування, опцію монетарного фінансування дефіциту можна застосувати. Для цього НБУ та Мінфін мають розробити рамкові форми, які регулюватимуть умови та терміни використання такого фінансування згідно з дизайном програми МВФ та рекомендаціями нещодавно завершеної Оцінки захисних механізмів НБУ.
НБУ має враховувати, що точкова зміна ключової процентної ставки на 1–2 п.п. нічого суттєво не змінить. Продовжиться повільний рух у напрямку зниження процентних ставок за кредитами та депозитами. Чи позначиться це якось на фінансовій стабільності та стабільності валютного курсу? Однозначно, ні!
Фінансова стабільність у національній економіці підтримується майже достатнім обсягом надходження зовнішньої допомоги. Обсяг цієї допомоги не лише покрив структурний розрив платіжного балансу (близько 20% ВВП), а й дозволив наростити валютні резерви до понад п'яти місяців імпорту.
Цікавим є пункт про те, що МВФ вимагає пакет податкових заходів обсягом 0,5% ВВП. Відсотки за депозитними сертифікатами 2023 року становитимуть 1,5% ВВП. Зниження ключової ставки вдвічі вже дасть 0,75% ВВП. Не там шукає МВФ.
Ресурси
За 2022–2023 роки податкові та процентні вилучення з економіки збільшилися вдвічі. Так, податкові надходження до зведеного бюджету за два роки зросли у 2,1 разу (в основному за рахунок ПДФО військових), а відсоткові доходи банків – у 1,9 раза (використані дані за десять місяців 2023-го).
При цьому номінальний ВВП за цей же період зріс лише на 22%.
Тобто склалася катастрофічна ситуація з мультиплікацією вилучених із реальної економіки коштів. Надалі ми зможемо постійно збільшувати вилучення, якщо відчуватимемо зворотний ефект зростання продуктивність економіки.
Витрати зведеного бюджету на реальну економіку також підвищилися дуже помірковано: невійськові та невідсоткові витрати за 2022–2023 роки збільшилися лише на 44%. Гроші прокручуються один раз через державні фінанси, а потім просто лежать на рахунках банківської системи або вилучаються в іноземну валюту поза банками.
Потрібно розширити фіскальні та монетарні інструменти підтримки реального сектору економіки: програми кредитної підтримки бізнесу, сприятливу монетарну політику, інші програми грантової та кредитної допомоги.
Про плани "Б", "В" і далі за алфавітом
Фінансування Збройних сил нам коштує 20–30% ВВП. Це величезна величина. Так, видатки державного бюджету на сектор національної оборони 2023-го, згідно з уточненим річним планом, повинні становити 2,1 трлн грн (32% ВВП). На 2024 рік у державному бюджеті поки що закладено значно меншу суму — 1,2 трлн грн. Але все одно у масштабах ВВП це також багато — 16% ВВП. Такі обсяги неможливо просто додатково вилучити із економіки через податки чи інші обов'язкові платежі. Усі податкові надходження зведеного бюджету у 2024 році становитимуть 26% ВВП. До війни податкові вилучення становили 27% ВВП. Тобто ресурс тут невеликий. Також потрібно мати на увазі, що додаткове збільшення податкового навантаження пригнічуватиме економічну діяльність.
Історичний досвід показує, що основним фінансовим ресурсом країн, що воювали, були не податки, а позики, гранти і грошова допомога . На частку податків у складі фінансових ресурсів уряду США під час Другої світової війни припадало лише 30%, під час Першої світової — 20%. В Україні податкові платежі сформували 45% усіх ресурсів уряду у 2022–2023 роках.
