Осінь олігарха: що буде з бізнесом Коломойського в Україні

На вихідних силовики налетіли до будинку Ігоря Коломойського, де провели обшук і повідомили йому про підозру у скоєнні шахрайських дій, а також легалізацію майна злочинним шляхом. У суботу, 2 вересня, суд ухвалив помістити олігарха під варту. «Апостроф» розбирався, як ця ситуація позначиться на бізнесі скандального і колись всесильного олігарха і чому рішення про його арешт ухвалено саме зараз.

Шевченківський районний суд Києва 2 вересня заарештував на два місяці олігарха Ігоря Коломойського, який підозрюється у шахрайстві та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

Зранку того ж дня біля Коломойського будинку пройшов обшук, який провели співробітники Служби безпеки України (СБУ), Бюро економічної безпеки (БЕБ) та Офісу генерального прокурора. Саме під час обшуку олігарху повідомили про підозру у скоєнні злочинів за двома зазначеними статтями Кримінального кодексу. Тоді ж він отримав і повістку до суду для обрання йому запобіжного заходу.

Шевченківський райсуд столиці ухвалив укласти Ігоря Коломойського під варту з правом внесення застави у розмірі 509 мільйонів гривень. Проте захист бізнесмена повідомив, що чекатиме на повне рішення суду, а заставу за нього вносити не буде. На судове рішення готується апеляція.

Чи перебуватиме Коломойський у СІЗО усі 60 днів, зараз сказати складно. Відмова вносити заставу може говорити про впевненість її захисту в тому, що вона зможе в судовому порядку скасувати арешт – адже для цього іноді достатньо знайти навіть суто технічні порушення, допущені під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.

З іншого боку, цілком можливо, що для внесення застави немає легальних коштів, оскільки Коломойський традиційно тримає свої активи в передбанкрутному стані.

Олігарх та президент

Ігор Коломойський протягом багатьох років був одним із найбагатших та найвпливовіших людей України. Він здобув собі славу одного з найодіозніших олігархів України завдяки численним скандалам, схемам, агресивним спробам втручатися у політичне життя країни, які він, до речі, не надто й приховував. Його бізнес-інтереси поширювалися на банківську діяльність, металургію, хімпром, енергетику, ЗМІ.

Особливий статус Коломойський отримав після перемоги на президентських виборах у 2019 році Володимира Зеленського, оскільки вважалося, що саме він завдяки медійній підтримці допоміг молодому шоумену, який не досвідчений у політиці, піднятися на вершину політичного Олімпу. Зеленському протягом перших років президентства було надто складно дистанціюватися від свого «покровителя». Проте чинний президент зробив кілька рішучих кроків, які мали показати, що олігарх не є недоторканним. Так, Зеленський зайняв принципову позицію у конфлікті навколо «ПриватБанку», який був націоналізований у 2016 році (коли президентом України був Петро Порошенко), давши зрозуміти, що найбільшу в країні фінустанову не буде повернуто Коломойському.

Також можна згадати, що на початку цього року силовики провели в будинку Ігоря Коломойського обшуки в рамках розслідування махінацій у компаніях «Укрнафта» та «Укртатнафта», які донедавна контролювалися бізнесменом.

Олігарх втрачає гроші

Ігор Коломойський завжди славився тим, що примудрявся брати під свій контроль компанії, в яких не був основним акціонером, а іноді контролював і діяльність держпідприємств, користуючись своїм економічним та політичним впливом (заради справедливості зазначимо, що так чинять й інші українські олігархи).

Найбільш відомий приклад - "Укрнафта", найбільша нафтовидобувна компанія України. Контрольний пакет у ній належав державі, проте Коломойський, як міноритарний акціонер, успішно здійснював контроль над нею через лояльний йому менеджмент.

Проте у листопаді 2022 року у зв'язку з дією в країні режиму військового стану «Укрнафта» було націоналізовано.

Та ж доля спіткала і «Укртатнафту», в якій Коломойський був мажоритарним акціонером.

Втрата енергетичних активів сильно вдарила по олігарху. Загалом через війну він втратив приблизно половину свого статку – якщо до вторгнення воно оцінювалося в 1,9 мільярда доларів, то наприкінці 2022 року – лише 850 мільйонів доларів. Таким чином, якщо ці оцінки вірні, Ігор Коломойський перестав бути мільярдером принаймні доларовим.

Однак він все ще лишається власником значної кількості бізнес-активів.

По-перше, це близько тисячі автозаправних станцій, що працюють під різними брендами, але під контролем групи "Приват". Бізнес цих АЗС на сьогодні не такий прибутковий як раніше, коли нафту добували «Укрнафта», підконтрольна Коломойському, після чого переробляла «Укртатнафта», підконтрольна Коломойському, а вже потім вироблене на НПЗ паливо продавалося на заправних станціях, підконтрольних Коломойському. Тим не менш, продаж палива триває, і повоєнні перспективи бачаться як досить непогані.

Крім того, у власності Ігоря Коломойського знаходяться Нікопольський та Запорізький феросплавні заводи, одні із найбільших у світі підприємства у цій галузі. Під контролем олігарха також Марганецький та Покровський гірничо-збагачувальні комбінати, які постачають на його феросплавні заводи сировину. Через війну металургійні підприємства Коломойського переважно простоюють, а сам він втрачає прибуток.

Також непростою залишається ситуація на підконтрольному йому «ДніпроАзоті», який провадить мінеральні добрива. Є інформація, що виробнича діяльність на ньому зараз не здійснюється.

А з компанією «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) справи дуже погані. Збитки від війни наклалися на проблеми, пов'язані з корпоративними суперечками між акціонерами Ігорем Коломойським та Ароном Майбергом, внаслідок чого компанія на сьогодні не функціонує та зазнає великих збитків.

Ну і, нарешті, до бізнес-імперії олігарха входять медіа-активи, насамперед телеканал «1+1». Заробітки телеканалу під час війни також впали, однак у перспективі все може налагодитись, і доходи і, головне, вплив на громадську думку в країні – відновитись на довоєнному рівні.

Олігарх втрачає контроль

Однак сьогодні ключове питання – чи є ці перспективи у бізнесу Ігоря Коломойського, так само як і в нього самого у зв'язку з арештом?

«Я думаю, що власне арешт не повинен якимось чином позначитися на його бізнесі, — сказав «Апострофу» інвестиційний банкір і фінансовий аналітик Сергій Фурса. Крім того, незрозуміло, як довго Коломойський просидить у СІЗО».

Також, за його словами, не можна виключати, що олігарха позбавлятимуть впливу на підконтрольні йому активи різними способами, зокрема неформальними. Про те, що більшість активів Ігоря Коломойського не в кращому фінансовому стані, було сказано вище. Тим не менш, те, що в нього залишилося, є цілком певною цінністю.

«Для того, щоб заарештувати людину такого рівня, однозначно має бути команда. І люди, які його «закрили», очевидно, робитимуть певні кроки щодо його бізнесу – щоб там, де Коломойський мав вплив, він цього впливу не мав», — сказав у розмові з «Апострофом» керівник аналітичного напряму мережі «АНТС» Ілля Несходовський.

Водночас, він утримався від прогнозів щодо того, над якими саме підприємствами олігарх втратить контроль унаслідок висунутих йому звинувачень та арешту: «Все залежатиме від того, як діятимуть учасники цього процесу, це може бути перерозподілом сфер впливу».

Президент без олігарха

Арешт Ігоря Коломойського, крім іншого, може мати одну важливу причину: Володимиру Зеленському потрібно показати ефективну боротьбу з корупцією. Він також має взяти участь у засіданні Ради безпеки ООН щодо України, яке заплановано на 20 вересня. Про це повідомив постійний представник Албанії в ООН Ферріт Ходжа – його країна головуватиме в цей час у Раді безпеки.

Висловимо припущення, що під час цього візиту український президент проведе низку особистих зустрічей з лідерами інших країн, у тому числі, з президентом США Джозефом Байденом. Очевидно, що арешт Ігоря Коломойського стане вагомим аргументом у ході такого спілкування з огляду на те, що американська Феміда також має до нього питання.

«Сполученим Штатам така ситуація, очевидно, сподобається, бо там на Коломойського також є заведені справи», – каже Ілля Несходовський. — Проте боротьба з корупцією, боротьба з олігархами – це не арешт одного з них. Це насамперед питання ефективності роботи антикорупційних та правоохоронних органів, незалежність Антимонопольного комітету, інших відомств. Тобто це не окрема юридична дія, а дієва інституція, яка забезпечує в країні закон. І тоді справді це боротьба з олігархами, коли вони не можуть впливати на владу, отримуючи за це для себе преференції від держави».