Пабло Гонсалес – 42-річний іспанський журналіст, який працював у зоні бойових дій у різних країнах, зокрема в Україні. У лютому 2022 року польський уряд заарештував його та звинуватив у шпигунстві на російську розвідку. Виявилося, що Гонсалес має російський паспорт та друге ім'я – Павло Рубцов. Прокуратура каже, що він роками передавав дані з українських прифронтових територій та шпигував за російськими опозиціонерами в Європі.
Декілька років Гонсалес зустрічався з дочкою Бориса Нємцова і дружив з її друзями. Згодом ці зустрічі він докладно описував у рапортах, мабуть, для Головного розвідувального управління РФ. Журналіст The Guardian Шон Вокер опитав десятки людей, які знали Гонсалеса, поговорив із польською прокуратурою та співробітниками українських та польських спецслужб. Бабель вибрав найцікавіше з того, що він дізнався.
1
Двадцять четвертого лютого 2022 року журналіст із Країни Басків (з 1979 року автономна комуна в Іспанії) Пабло Гонсалес приїхав до прикордонного міста Перемишль. Там він розповідав про українських біженців для іспанських телеканалів та онлайн-медіа.
Через чотири дні після цього спецслужбовці агентства внутрішньої безпеки Польщі заарештували Гонсалеса у його кімнаті у гуртожитку. Його звинуватили у тривалій роботі на російську розвідку. Гонсалесу загрожувало до 10 років ув'язнення.
Гонсалес разом із українськими біженцями — студентами з Нігерії, які виїхали до Польщі через повномасштабне вторгнення Росії, 27 лютого 2022 року. Вночі того ж дня польські спецслужби заарештували Гонсалеса.
Глава британської розвідки МІ6 Річард Мур вважає, що Гонсалес «маскувався під іспанського журналіста». Він каже, що насправді Гонсалес був Павлом Рубцовим – російським шпигуном-нелегалом, який надав особистість іноземця.
Дочка Бориса Нємцова Жанна, з якою Гонсалес зустрічався і жив у Європі кілька років, вважала його іспанцем і не знала про російське коріння. Однак деякі іспанські колеги Гонсалеса кажуть, що він ніколи не приховував свого справжнього імені та того, що народився у Москві.
Протягом двох років Польща не оприлюднила жодних доказів проти Гонсалеса та не призначила дати судових засідань. Його адвокат каже, це підтверджує, що справа хибна. Також вважає і іспанська дружина Пабло.
У серпні 2024 року під час обміну політв'язнями між Росією та Заходом Гонсалес повернувся до Москви. Разом із ним звільнили пару шпигунів, які видавали себе за аргентинців, та російського спецназівця Вадима Красікова. В аеропорту їх зустрів Володимир Путін. Виступаючи на російському телебаченні, Гонсалес згадував, як хвилювався, чи зможе він «гідно і сильно» потиснути Путіну руку.
«Треба бути дуже наївним, щоби думати, що Росія їздить по всьому світу, щоб рятувати журналістів. Я думаю, що цим рукостисканням [з Путіним] він довів свою провину», — каже друг Гонсалеса, який працював із ним в іспанському медіа.
2
Журналіст The Guardian Шон Вокер познайомився з Гонсалесом у 2011 році на тренінгу, де медійників навчали працювати у зоні бойових дій. Тоді він представився іспанським фрілансером.
Насправді Гонсалес народився у Москві 1982 року. Наприкінці 1990-х його батьки розлучилися. Мати, яка мала іспанське коріння, забрала Павла до Іспанії, де оформила йому громадянство на ім'я Пабло Гонсалес. Хлопець часто приїжджав до батька до Росії, де 2004 року отримав паспорт як Павло Рубцов. У Москві він деякий час працював журналістом у медіахолдингу «РБК», де його батько обіймав керівну посаду.
https://meduza.io/impro/wgqrXmpVaCvLJ0o6__ve-o-Mgcb11eQutevf1l40Z54/resizing_type:fit/width:0/height:0/enlarge:1/quality:80/aH R0cHM6Ly9tZWR1/emEuaW8vaW1hZ2Uv/YXR0YWNobWVudHMv/aW1hZ2VzLzAxMC8z/NzIvNDY5L2xhcmdl/L3p2eXZTUERlNjRN/U25JOGN2Y
До того ж російське медіа «Агентство» опрацювало витік із бази бронювання авіаквитків РФ. Розслідувачі кажуть, що у червні 2017 року хтось придбав два квитки на літак із Москви до Санкт-Петербурга і назад. Один для Павла Рубцова, інший для офіцера ГРУ Сергія Турбіна, який працює у П'ятому управлінні ГРУ та керує шпигунами-нелегалами.
Журналісти, які працювали із Гонсалесом, називають його харизматом. Він легко налагоджував контакти з високопосадовцями, хоча працював у маленьких іспанських виданнях. У зоні бойових дій поводився хоробро. Наприклад, під час обстрілу в Нагірному Карабаху доставив двох тяжко поранених французьких журналістів у безпечне місце.
У березні 2014 року Гонсалес та Шон Вокер за допомогою українського журналіста проникли на військову базу в Криму. Там вони спілкувалися з українськими морськими піхотинцями, які опинилися в облозі. Домовившись із ними, журналісти залишили диктофон. Вони записали емоційну розмову зі старшим генералом армії РФ, який наказав військовим здатися. Можливо, тоді Гонсалес виконував не лише журналістські завдання, — припускає Вокер.
3
2016 року Гонсалес познайомився з дочкою російського опозиціонера Бориса Нємцова Жанною в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), де вона закликала учасників призначити спеціального доповідача асамблеї, щоб розслідувати вбивство її батька.
На перерві Гонсалес попросив коментар. Він представився журналістом регіональної газети з Країни Басків Gara і говорив російською мовою з легким акцентом, згадує Нємцова. Спочатку вона відмовилася від інтерв'ю, але зрештою зустрілася з Пабло. «Я не пам'ятаю жодного питання, тож нічого незвичайного не було», — згадує Нємцова.
Після цієї зустрічі Жанна додала пошту Гонсалеса на розсилку запрошень на публічні заходи фонду імені Бориса Нємцова. Він приходив на кожну зустріч, де знайомився з нею ближче. Невдовзі вони почали зустрічатись. Завдяки Німцовій Гонсалес познайомився з багатьма російськими опозиціонерами, які мешкали за кордоном. Наприклад, з Іллею Яшиним.
Вони кажуть, що Гонсалес був «грайливий, балакучий, теплий» і завжди готовий випити пива. Він роками підтримував зв'язок із ними та проводив їм екскурсії, коли ті приїжджали до Іспанії. Наприклад, одного разу він відвів компанію росіян до клубу неподалік свого будинку в Країні Басків, де він, «здавалося, всіх знав».
Гонсалес мало розповідав про себе російським друзям. Він казав, що одружений і має дітей, проте його шлюб розпадається і вони із дружиною просто друзі. Гонсалес згадував про російське походження, але запевняв, що не був у Росії з дитинства. І скаржився, що не може отримати візу до РФ.
У той же період Гонсалес подорожував Росією літаком разом з офіцером ГРУ Турбіним. Він написав кілька репортажів для Gara з Москви. газеті за «прихильне висвітлення подій».
Гонсалес не приховував, що підтримує ЛДНР. Такі думки російські опозиціонери ігнорували через його баскське походження.
Нємцова вирішила просто не обговорювати з ним політику, коли зрозуміла, що він «дивиться на світ трохи інакше».
4
Гонсалес часто відвідував Україну та працював у зоні АТО. Джерело The Guardian у СБУ каже, що він багато років приїжджав на передову та до прифронтових міст, де збирав інформацію про людей, які там працюють. Він також співпрацював з багатьма місцевими політиками та військовими. СБУ досі з'ясовує, чи серед контактів Гонсалеса є ті, хто знав, що він шпигун.
Наприкінці 2017 року на тренінгу Bellingcat Гонсалес познайомився із провідними журналістами-розслідувачами, які могли зацікавити ГРУ. Наприклад, із засновником Bellingcat Еліотом Хіггінсом. Він також потоваришував зі старшим керівником технологічної компанії, яка згодом підписала контракт із урядовим департаментом США на сотні мільйонів доларів.
2018 року Гонсалес зустрівся з Олексієм Навальним у Європейському суді з прав людини. Після виступу Навальний влаштував вечірку для близьких друзів у будинку одного із його адвокатів, на яку потрапив і Гонсалес. На тій зустрічі адвокат Навального Вадим Прохоров пожартував, що Гонсалес виглядає та каже, як типовий росіянин із «неблагополучного кварталу в Москві». Іспанські розслідувачі видання El Mundo пишуть, що Гонсалес передавав інформацію про клініки в Барселоні та Лозанні, де лікувався Навальний.
Згодом, у 2019 році, все більше російських друзів Гонсалеса почали помічати зміни в його особистості.
Чим гірше ставали їхні стосунки, тим більше запитань ставила собі Нємцова. Наприклад, звідки стільки грошей на постійні подорожі та новітню техніку у фрілансера, який пише колонки для невеликих іспанських медіа?
5
2019 року Гонсалес переїхав до Варшави, де винаймав житло з новою дівчиною — польською журналісткою-фрілансеркою. У лютому 2022 року її заарештували разом із Гонсалесом. Проте суддя наказав її звільнити, бо не вистачало доказів, щоб утримувати її під вартою. У серпні 2024 року польські медіа повідомили, що проти неї досі відкрито справу за пособництво у шпигунстві. Хоча прокуратура не має доказів того, що вона знала, чим займався її партнер.
Гонсалес регулярно робив репортажі про війну в Україні та брав інтерв'ю у високопосадовців. Наприклад, у президента Вірменії Нікола Пашиняна та білоруського опозиційного активіста та колишнього чиновника Павла Латушка.
На початку лютого 2022 року Гонсалес приїхав до Авдіївки. Там його затримала поліція та відправила на допит у Києві. Правоохоронці звинуватили Гонсалеса у шпигунстві та вимагали надати їм доступ до його телефону. Зрештою, вони не знайшли доказів провини і відпустили його, порадивши негайно покинути країну. Гонсалес повернувся до Іспанії.
Через кілька днів після цього іспанська розвідка розпитувала друзів та родичів Гонсалеса у Країні Басків про його минуле. Роздратований Гонсалес заперечував, що його рідні це прикриття. Адвокат Гонсалеса каже, що той "завжди заперечував", що працював на російську розвідку.
24 лютого 2022 року Гонсалес приїхав до Перемишля, де його затримали польські спецслужби. Вони кажуть, що інформація від «розслідницької служби країни-союзниці» була неповною, тому вони планували велике розслідування, доки Гонсалес буде під арештом.
Польська прокуратура зібрала низку доповідей, які Гонсалес писав протягом кількох років, ймовірно, для керівників у ГРУ. У них він звітує про українські критичні об'єкти та інфраструктуру, про людей, «з якими потрібно підтримувати зв'язок», та різні операції. Наприклад, у 2018 році він писав, що "за наказом знищив електронні пристрої" - розбив їх на шматки і викинув в океан.
Серед доказів також є чимало повідомлень про його друзів — російських опозиціонерів. Він передавав конфіденційну інформацію, наприклад, домашні адреси співробітників фонду Німцової та копії особистих електронних листів Бориса Нємцова. Жанна підтвердила, що одного разу позичила Гонсалесу власний ноутбук батька. Він також передавав паролі від Wi-Fi у місцях, де збиралися росіяни, що робило їх ноутбуки вразливими до атак хакерів.
У звітах Гонсалес писав і про буденні речі, наприклад про похід з Яшиним на футбольний матч. Яшин каже журналісту The Guardian, що рапорти Гонсалеса навряд чи йому зашкодять, бо він ніколи не ділився з ним нічим.
Однак колишній голова Служби зовнішньої розвідки Польщі Петро Кравчик вважає, що складати профайли мішеней є ключовою частиною роботи розвідників. Московські шпигуни можуть використовувати їх, щоб завербувати мішень або передбачити, де вона перебуватиме, щоб викрасти чи вбити її.
6
Повернувшись до Москви, Гонсалес знову веде соцмережі, спілкується з іспанськими друзями та своїм адвокатом. Він та його найближчі друзі відмовляються від інтерв'ю, бо Гонсалес сам «хоче розповісти свою історію». Спецслужби та чиновники, причетні до розслідування, мають різні теорії про те, як давно Гонсалес працює на ГРУ.
Дехто з них вважає, що його завербували ще в молодому віці, а вся його кар'єра — прикриття для шпигунства. Інші кажуть, що Гонсалеса завербували під час однієї з поїздок до Москви до батька та мачухи і що він справді був іспанським журналістом із російським корінням.
Публічно польські чиновники кажуть, що Гонсалес має звання офіцера в ГРУ, але це не підтвердили доказами. У розмові з журналістом The Guardian інший чиновник розповідає, що Гонсалес був дилетантом — часто помилявся та лінувався виконувати завдання.
Розслідувачі іспанської телекомпанії Antena3 кажуть, що Гонсалес працює на російську розвідку приблизно 15 років. Вони отримали листа Гонсалеса до ГРУ, який він написав у 2017 році.
«Така зарплата [€3 100 на місяць] я отримую з 2010 року», — пише Гонсалес і просить підвищити її до €4 300, виправдовуючи це високою інфляцією. Він також хоче отримати квартиру в Москві і щоб уряд визнав його трудовий стаж і згодом виплачував йому пенсію. Але журналісти не прикріплюють копію листа, щоби підтвердити свої слова.
