Верховна Рада, схоже, опинилася на порозі парламентської кризи. За останні три тижні нардепи змогли ухвалити лише одне рішення в той час, коли в повітрі зависли важливі для Офісу президента питання, зокрема законопроект про посилення мобілізації.
Останнім часом у політичних колах досить активно обговорюють початок можливої парламентської кризи. Про застій у Верховній Раді свідчать щонайменше кілька причин.
Насамперед варто відзначити той факт, що кількість народних депутатів уже досягла свого історичного мінімуму. Крім того, що у Верховній Раді на даний момент залишився 401 народний обранець, про плани скласти мандат заявили ще 17 нардепів із фракції «Слуга народу». Голова фракції «СН» Давид Арахамія заявив, що відпускати цих депутатів поки що ніхто не планує. На його думку, тільки так можна зберегти легітимність Верховної Ради та запобігти парламентській кризі. Але, схоже, спроба втечі нардепів виявилася не головною проблемою влади.
Нардеп Ярослав Железняк із фракції «Голос» зазначає, що за останні три тижні Верховна Рада розглянула лише одне питання. Йдеться про визнання незаконними так званих «виборів» президента Росії на окупованих українських територіях – відповідну ухвалу проголосували 14 березня. Майже відразу після цього засідання призупинили через повітряну тривогу, після якої до зали повернулися лише 203 народні депутати, чого не вистачає для кворуму.
Початок березня також видався малопродуктивним, оскільки було скасовано засідання на 6-8 березня. Тоді таке рішення Арахамія пояснив «терміновим завданням», для виконання якого народним депутатам потрібно, зокрема, здійснити низку поїздок фронтовими підрозділами. В опозиції вважають, що скасування засідань насправді спричинене зовсім іншими причинами.
Здається, владі стає дедалі складніше знаходити голоси для своїх ключових законопроектів. Навіть усередині провладної фракції спостерігаються проблеми з організацією роботи. Тут варто згадати провальне голосування за важливу для Офісу президента реформу Бюро економічної безпеки, законопроект якого у варіанті Кабміну зазнав жорсткої критики західних партнерів та бізнесу.
Але найбільше про можливість початку парламентської кризи може свідчити затримка із законопроектом про посилення мобілізації. Документ фактично завис у повітрі через так званий «поправний спам». До проекту закону подали майже 4200 поправок, більшість із яких — від фракції «СН». У ВП розраховували, що законопроект буде ухвалено у максимально короткий термін, проте вже минуло понад півтора місяця з того моменту, як Кабмін вніс його до Ради. За оптимістичним сценарієм на друге читання законопроект повернеться до парламенту не раніше початку квітня. До того ж, якщо кожен автор редагування захоче поставити свою пропозицію на голосування, розгляд законопроекту може затягнутися ще на тижні.
В Офісі президента вкрай не хочуть затягувати і вимагають ухвалити законопроект до травня, коли спливає 5-річний термін повноважень президента Володимира Зеленського, який опоненти Банкової можуть використати як чергову нагоду підігріти невдоволення суспільства на додаток до непопулярного законопроекту про посилення мобілізації. Тому ВП розглядає можливість застосувати до законопроекту спеціальну процедуру, яка дає змогу відкинути більшість технічних правок. Але низка народних депутатів із «СН» вже неформально виступила проти.
Політолог, директор соціологічної служби "Український борометр" Віктор Небоженко не дивується затримці у розгляді законопроекту. Оскільки він упевнений, що більшість нардепів банально не хочуть псувати політичну репутацію.
«Давайте говорити прямо: президент сьогодні хоче, щоб Верховна Рада взяла на себе всю відповідальність, ухваливши закон про мобілізацію. Але більшість народних депутатів розуміють, що після такого голосування вони вже будуть так би мовити у «чорному списку» і жоден із них у майбутньому вже не зможе стати політиком. Самі депутати у цьому не винні, адже так склалися обставини, але голосувати вони не хочуть. І це глухий кут», — каже політолог.
Схожої думки та політтехнолог Олексій Голобуцький. «У нас парламентсько-президентська держава, а за останні два роки глава держави тільки-но недавно зустрівся з провладною фракцією. Ось вам і рівень взаємодії. Народні депутати мають виявляти хоч якусь політичну активність, а не бути просто, так би мовити, «принтерами», голосуючи за все, що їм скажуть. Та й взагалі, парламент ні на що за фактом не впливає — все вирішується в Офісі президента», — вважає Голобуцький.
Він додає, що фактично парламент вже зараз опинився у певній кризі, яка може тягтися навіть до наступних виборів Верховної Ради. Як вихід він бачить спроби створити уряд національної єдності, щоб усі політичні сили усвідомили, як виходити з цієї кризової політичної ситуації. І щоб це було не рішення лише Володимира Зеленського, або Офісу президента, а загальнополітичне рішення. Іншого виходу з парламентської кризи я не бачу», — наголосив політтехнолог.
