Парламентський детектив Куди зник законопроект щодо заборони УПЦ МП?

Московська церква посварила Верховну Раду: між нардепами та Апаратом Верховної Ради – скандал

Поки у Верховній Раді перерва у сесійній роботі, справжні пристрасті киплять за її лаштунками. Причиною чергового спалаху емоцій став давній парламентський «борг» — надчутливий урядовий проект №8371 про заборону Московської церкви в Україні. Ця релігійна організація працює за брендом УПЦ (МП). Законопроект був проголосований у першому читанні ще у жовтні, після чого його подальше проходження зупинилося на рівні Апарату Верховної Ради. Профільний комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, який доопрацьовував проект та вносив виправлення, завершив роботу над ним ще три тижні тому. Але на сайті парламенту весь цей час не з'являлися зауваження Головного юридичного управління до другого читання, ні порівняльна таблиця з правками.

Лідери монобільшості, які і так шукали різні причини не виносити політично чутливе церковне питання на голосування, за таких обставин отримали «залізну» підставу для цього — відсутність необхідних ритуалів з боку Апарату Верховної Ради. А останній просто не поспішає.

Апарат Верховної Ради є допоміжним органом парламенту, складається з посадових, службових осіб та технічного персоналу. Він здійснює функції організаційного, правового, інформаційного, соціального, аналітичного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності парламенту, його структурних підрозділів та депутатів. Співробітники апарату жодних рішень від імені парламенту не ухвалюють, а лише забезпечують розробку проектів таких рішень, їх підготовку та виконання.

Зрештою, терпець урвався навіть у голови гуманітарного комітету від монобільшості Микити Потураєва. Він ініціював публічне звернення до Апарату з вимогою пояснити, чому протягом місяця так і не оприлюднено текст урядового законопроекту до другого читання. що Головне юридичне управління вже надало деякі свої зауваження, на основі яких комітет двічі вносив техніко-юридичні зміни, потім законопроект віддали до Апарату — і після цього все завмерло

Один із ініціаторів збору підписів за розгляд у Раді у першому читанні проекту про заборону діяльності УПЦ МП Юлія Клименко з «Голосу» наводить приклад закону про мобілізацію. У ньому було вдвічі більше правок, ніж у законі про релігійні організації, але горезвісну таблицю вдалося сформувати між сімома вечора та родиною ранку. «Тобто, коли є політична воля, все відбувається максимум за 2-12 годин, — зауважує Клименко, — Коли ж її немає, а є великі гроші чи лобізм, Апарат займається бюрократією. У проекті всього дві тисячі правок, з яких 80% просто спам від ОПЗЖ, тому поважних причин так довго тримати його в Апараті просто не було».

Елітна «обслуга»

Апарат Верховної Ради через свою специфіку є структурою «сам у собі», тому й такі детективні історії за його участю почуєш не часто. Проте претензії до цього органу час від часу спливають не лише з боку гуманітарного комітету та прихильників якнайшвидшої заборони Московської церкви. Голова комітету з питань соціальної політики Галина Третьякова також звертала увагу на те, що зарплати працівників Апарату в рази перевищують зарплати самих нардепів, хоча щодо субординації має бути навпаки. Третьякова обурювалася тим, що в деяких діячів Апарату парламенту доходи у військовому 2022 році зросли на мільйон і більше в порівнянні з мирними роками, і скаржилася, що нардепи, що «низкооплачуються», давно залежать від прихильності своїх високооплачуваних «сервісменів». Для порівняння: завгосп Верховної Ради В'ячеслав Штучний за 2022 рік отримав майже 3 млн грн зарплати, тоді як та сама Третьякова та лідери парламентських фракцій — по півмільйона, а речник Руслан Стефанчук — 718 тис. грн.

Після шуму, що піднявся, працівники Апарату прийняли рішення перерахувати свою одноденну зарплату на потреби Збройних сил.

До речі, Штучний прийшов на цю посаду ще у вересні 2019 року і обіймає досі з перервою на роботу першим заступником начальника Управління державної охорони (липень 2020 — листопад 2021). Під час свого першого «пришестя» в Апарат Штучний запам'ятався конфліктом із тодішнім керівником Ради Дмитром Разумковим — подейкували, що голову Апарату Банкова призначила чи не «наглядачем» за пишним спікером. З Русланом Стефанчуком керівник Апарату жодних проблем не має. Як і спікер, Штучний, який дослужився до звання бригадного генерала, є очима та вухами Офісу президента в парламенті, а його відомство іноді, як показує практика, може пригальмовувати ті ініціативи, які влада поки що вважає невчасними.

Політолог Володимир Фесенко зауважує, що сам собою Апарат навряд чи дозволив собі таку норовливість. Іноді в його надрах можуть бути свої ігри, але завжди домінує політична позиція. Якщо президент чи парламентська більшість наполягають, Апарат прискорює процес, — каже політолог, — Зараз, можливо, вперше в історії склалася ситуація, коли керівники Апарату одержують більшу зарплатню, ніж депутати. Але все-таки апаратники — політично залежні люди, яких керівництво Верховної Ради може звільнити, якщо щось не піде. Конкретне питання УПЦ МП може бути зараз для влади пріоритетним, тому процес і не прискорюють. І навряд це ініціатива самого Апарату — напевно, тут його прикривають люди з інших високих кабінетів, які керуються суто прагматичними політичними мотивами».

І все ж таки в цій історії не варто недооцінювати ще один фактор: якщо адептів Московської церкви більш ніж достатньо серед депутатського корпусу, то очевидно їх вистачає і на всіх штабелях «допоміжних структур» Верховної Ради.

Відповідь Апарату Апарату

Джерела «Головкому» у самому Апараті Верховної Ради стверджують, що відкриті депутатські звинувачення викликали великий переполох, до ситуації довелося втручатися і голові Верховної Ради. Тому внутрішні розбирання на підвищених тонах, що прорвалися назовні, були приборкані досить швидко.

Після отримання депутатського звернення Апарат оперативно – вранці наступного дня – розмістив свою відповідь на сайті Ради. Тільки адресований він був чомусь не парламентарям, які офіційно висловили свої претензії до Апарату, а… представникам медіа, які цю новину поширили. У відповіді йшлося про те, що кінцевий варіант порівняльної таблиці до законопроекту № 8371 обсягом 917 сторінок було надано комітетом Головному юридичному управлінню лише 1 травня о 16.30. Співрозмовники «Головкому» у комітеті зазначають, що тут Апарат дещо злукавив, бо посилався виключно на офіційне листування, зафіксоване у СЕДО (систему електронного документообігу). Тоді як більшість листування з тим самим юридичним управлінням проводилася поза системою.

Побічно цей факт підтверджує й те, що багатостраждальну таблицю Апарат нібито пообіцяв уже у п'ятницю вивісити на парламентському сайті. Тепер вигадувати аргументи, чому резонансний проект не виноситься до зали, доведеться вже керівництву парламенту та монобільшості. Так само, як вони, наприклад, уже більше року роблять щодо законопроекту про позбавлення державних нагород та звань зрадників та колабораціоністів. Насправді, пояснення цим іграм у кішки-мишки лежить на поверхні: влада дуже залежить від своїх колишніх затятих критиків, а нині партнерів у парламенті з екс-ОПЗЖ. А останніх не варто ображати ні мусуванням теми їхньої коханої церкви, ні перспективами втрати звання Героя України непотоплюваним Юрієм Бойком.

Однак, це вже інша історія.