Павло Кириленко та все-все-все

У березні 2024 року Радіо “Свобода” опублікувало текст про незадеклароване майно Кириленка, придбане у 2020-2023 роках, тобто коли той служив в обласній адміністрації.

Коли 2019 року в період президентської кампанії в оточенні кандидата в президенти Володимира Зеленського побачили Віктора Ремського, громадськість напружилася. Заговорили про те, що подякою Ремському за допомогу у складному регіоні буде головна посада Донецької обласної адміністрації.

До середини 2018 року Ремський був заступником голови Донецької обласної адміністрації Павла Жебрівського, відповідальним за найважливіші напрямки, як відновлення інфраструктури та пасажирські перевезення. Головне — він був фігурантом, а то й архітектором найбільших корупційних скандалів в області, пов'язаних із контрабандою та пасажирськими перевезеннями на пунктах перетину лінії розмежування на Донеччині. Ймовірно, реагуючи на різні обурення, "у Зеленського" прибрали Ремського з поля зору.

А головою обласної адміністрації призначили тоді нікому невідомого молодого співробітника органів прокуратури Павла Кириленка. І всі зітхнули з полегшенням. На біографії Кириленка не було плям, до його кар'єрного шляху не було питань, його декларації не містили, здається, протиріч, він був місцевим. Він залишив Крим, де працював у період анексії, і розірвав стосунки з братом, переконаним сепаратистом, який залишився служити донецькій “республіці”. Кириленко здавався порядним та "своїм".

Його чотири роки на посаді пройшли тихо. Кириленко не займався самопіаром із “патріотичними” спецефектами, як Жебрівський: він взагалі уникав камер, майже не давав інтерв'ю, рідко збирав журналістів. До його поведінки, способу життя, майнового стану не виникало питань. Він робив свою роботу без вау-ефекту, але і без серйозних провалів. Він влаштовував і місцевих, і Київ, де його, зрештою, почали підвищувати. У вересні 2023 року Павло Кириленко очолив Антимонопольний комітет, як він сам розповідав, на запрошення президента. 2024 року почали ходити чутки, що він готується стати генеральним прокурором.

Імовірно, через це і стався збій. У березні 2024 року Радіо “Свобода” опублікувало текст про незадеклароване майно Кириленка, придбане у 2020-2023 роках, тобто коли той служив в обласній адміністрації. Все майно - будинок у Київській області, ряд "елітних" квартир у Києві та Ужгороді, авто, тощо. — було записано на батьків та бабусю дружини Кириленка. Пояснення його походження та використання, які дав Кириленко, виглядали смішно та розходилися з поясненнями від його тещі та тестя.

Але змішані враження залишав і сам текст медіа: подекуди виглядало, ніби його автор відчував непереборні труднощі з наданням підтвердження наявної інформації. Тобто намагався, але не міг підтвердити “злив”.

Однак і цього виявилося достатньо для антикорупційних органів, щоб розпочати розслідування проти Кириленка, знайти у нього ще більше прихованої власності та добиватися його арешту.

Кадри ВП(Г?)

Із 2014 року Донбасу не щастило на керівників. Перші після російського вторгнення – Сергій Тарута та Олександр Кіхтенко – явно не справлялися з викликами. Їхній наступник, Павло Жебрівський, майже відкрито наживався на можливостях, які давала сіра правова зона, яку створила війна.

Коли 2018 року його, нарешті, звільнили — не через численні журналістські розслідування, а через провалені місцеві вибори — президент Петро Порошенко намагався так само прилаштувати свого ставленика в Києві, як Зеленський Кириленко. Порошенко призначив Жебрівського аудитором Національного антикорупційного бюро, але, ймовірно, міжнародні партнери не оцінили дотепність і працювати в НАБУ Жебрівський так і не розпочав.

А в Краматорську його місце зайняла людина, яка очолювала місцеве СБУ за весь період його губернаторства і не могла не бути в курсі його схем і так чи інакше не брати участь у них. Але Олександр Куць, той самий наступник Жебрівського, поводився так само тихо, як і його наступник, Кириленко. Понад те, як співробітник СБУ (з посади внаслідок призначення його не звільняли) Куць скористався можливістю не оприлюднити свої майнові декларації. Але журналісти знайшли дороге майно у столиці у його найближчих родичів.

Можливості швидкого незаконного збагачення в області, що страждає через війну, були весь цей час, але змінювалися. Жебрівський та його команда вигадали гуманітарно-логістичні центри, які використовувалися для завезення товарів на непідконтрольні Україні частини Донеччини та Луганщини, а також створили непрозорі умови пасажирських перевезень між пунктами перетину лінії розмежування та від/до них.

Про Кириленка ходили чутки про “кришування” нелегальної торгівлі алкоголем на Донеччині, де легальна торгівля спиртними напоями заборонена з 2022 року. Підтвердження цим чуткам немає, але про нелегальну торгівлю всім було відомо. Принаймні обростати майном молодий голова області почав, як ми вже знаємо, до 2022 року.

Якщо стосовно Жебрівського, Ремського, Куця й вели якісь розслідування антикорупційні органи, жодних заходів це не призвело.

Павло Жебрівський, після зриву його призначення в НАБУ, пригрозивши повернутися до політичної діяльності та боротися з корупцією, рушив натомість писати книги “про українську ідентичність як джерело енергії для успішного розвитку суспільства, про ідею щастя як критерій розвитку та оцінки сучасної політики, про українську політичну нації як інструмент розвитку міцної держави та гарант її перемог”.

Віктор Ремський (питання до декларації якого так і залишилися без відповіді) ще й зараз є головою обласного відділення Національного олімпійського комітету.

Він також має “агентство з управління ризиками безпеки” та пов'язаний з ним сайт, який оголошує своєю місією “допомогти громадянам зрозуміти, яким чином організована злочинність та корупціонери діють у державі, використовуючи для цього владні інститути”. Він і після виборів залишався в орбіті Зеленського: 2021 року його бачили на святкуванні дня народження одіозного заступника глави офісу президента Олега Татарова.

Олександр Куць із 2022 року очолює СБУ у Харківській області.