Бджоли проти меду? Що таке партія “Антикорупційний фронт” і хто за нею стоїть

"Антикорупційний фронт" з офісом у центрі Києва раніше був Меритократичною партією

“Смертна кара для корупціонерів” – таке гасло українські користувачі могли бачити серед реклами у Facebook. Подібні повідомлення на червоному тлі траплялися у стрічці не просто так, адже політична партія “Антикорупційний фронт” лише 2023 року витратила на це понад 100 тис. грн.

Проте у фінансовому звіті за 2023 рік подібних видатків немає. За інформацією у ньому, ця партія взагалі нікому не платила. Усі фінансові зобов'язання взяла він однойменна громадська організація.

Чому партія, яка вимагає вищого заходу покарання за корупцію, не звітує про власні витрати і чим вона займається, розбирався Рух “Чесно”.

Реклама… смертної кари

Активність політичної реклами у соцмережах почала зростати ще з середини минулого року – після різкого спаду у 2022 році. Рекламні бюджети тепер значно менші, хоча в окремих випадках досягають сотень тисяч на рік. Наприклад, у партії "Антикорупційний фронт".

Публічну діяльність ця формація почала вести у вересні минулого року. Рекламна кампанія партії зводилася до поширення повідомлень із гучними гаслами у соціальних мережах. Серед них вимоги повернення страти, встановлення “презумпції провини” для корупційних злочинів тощо.

Цікаво, що ні в соціальних мережах партії, ні на партійному сайті немає жодної особи її представника – вся комунікація безособова. Тільки на рекламу повідомлень сторінки "Антикорупційного фронту", за даними бібліотеки реклами Facebook, витрачено понад $3,5 тис. за останні чотири місяці 2023 року. За офіційним курсом, це понад 140 тис. грн.

Ще кілька десятків тисяч гривень на це витратив Ігор Шевченко – колишній міністр екології (2014–2015). Він же був головою партії, щоправда, тоді “Антикорупційний фронт” (АКФ) був Меритократичною партією України. Хоча зараз офіційного ставлення до партії Шевченка начебто не має, за даними YouControl, він очолює однойменну громадську організацію "Антикорупційний фронт".

Повідомлення, що рекламувалися зі сторінок АКФ та Шевченка, ідентичні – гасла на червоному тлі з відповідною символікою. Втім, Шевченко розпочав кампанію на місяць раніше – у серпні.

Однак у фінансовому звіті партії за 2023 рік не зазначено жодних витрат не лише на рекламні кампанії, а й взагалі на будь-що. За даними звіту, ця реклама також не надавалася на користь партії безплатно. Щонайменше це не зазначено в розділі про спонсорські внески. Тобто понад 160 тис. грн лише за чотири місяці залишилися поза звітом.

Партійні схеми

В Україні зареєстровано не лише партію “Антикорупційний фронт”, а й однойменну громадську організацію. За даними YouControl, очолює її вже згаданий Ігор Шевченко.

Що цікаво, на сайті АКФ зазначено, що він належить саме ГО, а не партії. Хоча вже в описі йдеться про те, що метою організації є прийти до влади та виконувати свою “антикорупційну програму”.

(Так сталося), тому що сайт не партії, а громадської організації. Так, партія жодної діяльності ще не вела”, – пояснив Ігор Шевченко.

Це не перший випадок використання припартійних громадських організацій – така практика в Україні є досить поширеною. Законодавством їх залучення до партійного фінансування майже не регулюється. Вони, як і інші юридичні особи, можуть бути донорами партій. Однак у разі АКФ однойменна організація ніде у звіті не фігурує.

Запитання виникають не лише до витрат на рекламу партії, а й до місцезнаходження її офісу. Спочатку, за даними звіту, він розташовувався у Києві, що на вулиці Костянтинівській, 2а, що на Подолі. Саме там партію зареєстровано. На сусідньому будинку, що на вулиці Спаській, 5, було розміщено символіку партії.

Обидва ці приміщення належать Ігорю Шевченку. У фінансовому звіті зазначено, що офіс надавав партії на безоплатній основі. Проте у грудні минулого року з фасаду будинку на цю адресу зникла символіка “Антикорупційного фронту”.

Натомість вона з'явилася в центрі Києва – на Хрещатику, 23, у вікнах колишнього приміщення магазину Zara, навпроти ЦУМу. За словами Ігоря Шевченка, партія там офісу не орендує, а банери є просто рекламою, причому безплатною.

Щоправда, у самому звіті це не відображено. Варто відзначити. що банери на цю адресу знаходилися мінімум з 3 грудня 2023 року, тобто мали б увійти до річного партійного звіту.

Чим займається "Антикорупційний фронт"?

Більшість активностей АКФ зводяться до соціальних мереж та підтримки діяльності сайту. На сторінці організації в Facebook зараз майже 350 тис. передплатників. Більшість повідомлень мають однаковий формат: кілька речень білим шрифтом на червоному тлі.

Цікавим є логотип партії. Він використовує так званий образ "квадрату Сварога", який поширений серед російських неоязичників та неонацистів.

На сайті АКФ опубліковано "програму подолання корупції за три роки". Хоча сайт нібито належить громадській організації, а не партії, біля цієї програми зазначено, що її буде втілено, якщо АКФ отримає більшість у парламенті.

Серед пропонованого: розстріл для топ-корупціонерів, презумпція провини у корупційних злочинах, легалізація провокування хабара, конфіскація корупційного майна спадкоємців та інші популістські вимоги.

Розділ зі списком осередків партії на сайті не працює, проте опубліковано картку з контактами регіональних координаторів. Загалом на карті вказано 43 крапки майже у всіх областях України, проте деякі координатори дублюються. Так, наприклад, одразу в кількох точках Києва вказані дані Олени Якименко. Раніше вона була вказана як контактна особа у тендерах Мінветеранів.

Керівником партії є Володимир Жереб. Він є у списку засновників ще однієї партії – Успішна Україна. Це також спільний проект із Ігорем Шевченком. Повний тезка Жереба працює помічником нардепа від “Слуги народу” Юлії Овчинникової.

Цікавим є і сам Ігор Шевченко. За час роботи міністром екології він встиг потрапити до корупційного скандалу. У 2015 році проти нього було порушено кримінальну справу за незаконне збагачення на посаді, проте пізніше її закрили через відсутність складу правопорушення.

Також активісти Transparency International звинувачували його в конфлікті інтересів через польоти приватним літаком бізнесмена та екс-нардепа Олександра Онищенка, проти якого США ввели персональні санкції за втручання в американські вибори та участь у російській мережі зовнішнього впливу. Після повномасштабного вторгнення Росії Онищенко на своїй сторінці у Facebook звинуватив у війні в Україні США.