Це перший в історії антикорупційних органів задокументований хабар, наданий у вигляді криптовалюти.
Народні депутати досить часто стають "героями" корупційних скандалів. Справи про можливе незаконне збагачення Андрія Клочка, зловживання впливом Сергієм Кузьміним, зловживання владою Русланом Сольваром, отримання хабара Олександром Юрченком — яскраві приклади.
І найсумніше, що кожна з цих корупційних схем по-своєму «унікальна». А з огляду на авторитетність та публічність посади народного обранця така «креативність» дуже негативно впливає на репутацію України, яка намагається стати частиною Європейського Союзу.
Одна з найвинахідливіших таких корупційних історій — справа «слуги народу» Андрія Одарченка. Як стверджує слідство, він спробував підкупити тодішнього голову Держагентства з відновлення — і не абияк, а биткоинами! Про першу корупційну справу з криптою розповідаємо далі.
Одарченко, університет, відновлення, біткоїни. Де логіка?
Андрій Одарченко, чинний нардеп, у жовтні 2021 року очолив Вчену раду Державного біотехнологічного університету, а потім її обрали ректором цього вишу. Оскільки поєднувати депутатство та ректорство не можна, його контракт в університеті було припинено.
Часи змінилися, Росія розпочала повномасштабне вторгнення — харківські будівлі університету отримали значні пошкодження та потребували відновлення. Тут, за версією правоохоронців, Одарченко й народив ідею звернутися «по допомогу» до тодішнього голови Державного агентства з питань відновлення та розвитку інфраструктури Мустафи Найєму.
Народний депутат запропонував чиновнику $50 тис. хабара у біткоїнах в обмін на те, що з Фонду ліквідації виділять кошти на ремонт університету. Мустафа Найєм повідомив про це в НАБУ і став викривачем. Пізніше Одарченко перерахував йому 0,39 біткоїну — приблизно $10 тис. за курсом тодішнього. НАБУ стверджує, що це перший в історії антикорупційних органів задокументований хабар, який надали у вигляді криптовалюти.
Постає логічне питання, у чому ж сенс заносити кошти за виділення коштів? І відповідь ми знайшли вже під час судового засідання: Одарченко хотів заволодіти до 20% від виділеної суми на відновлення. Також він стверджував, що в розмовах з Найємом жартував, а все це в результаті «цинічна підстава».
"Я в Харків не вірю, Мустафа". Як розмови вивели Одарченко на чисту воду.
Під час обрання запобіжного заходу прокурор САП зачитала записи низки цікавих розмов, частину з яких відтворили на засіданні. Виявилося, що за нібито добрі наміри Одарченка відновити університет насправді стоїть чимало зовсім інших планів та переконань. Ось кілька найяскравіших його цитат:
- «Я до Харкова не вірю, Мустафе. Дві ядерні тріади Росія та США мають, про що ми говоримо, ну це сміх… Вже Іран та Китай зброю доставляють, ну все, на фронті місиво», — такою думкою про перспективи української перемоги поділився із Найємом Одарченком. До речі, до Ради нардеп обрався саме від одного з виборчих округів міста Харкова.
- «Я люблю крипту. Ти ніколи не користувався криптою? …Я кладу в обмінку у товариша — і видають у будь-якому місці, хоч у Львові! У мене обмінки у Харкові, у Києві є, це мої проблеми. Я завіз туди, це мої люди. Ти кажеш: видайте мені ось там десь, ну хоч в Іспанії! І все зникло, навіть не тут! — так захоплено Одарченко розповідав Найєму про свій інтерес у криптовалюті. А про яких «своїх людей» йдеться — достеменно не відомо.
- «Та п***й на неї, на цю Конституцію! Її розтоптали давно, ти що, не знаєш?
- «Головне, щоби мене скрізь рухали. Я не знаю, буду депутатом чи ні, але я собі відбудую університет». Ось як звучала опіка Одарченка за університет чи за власну кар'єру після закінчення каденції народного депутата. Хоча, за його словами, Харків не повинен був вистояти під навалою російської армії.
Як Одарченко відмовлявся від адвокатів
У квітні 2024 року САП направила обвинувальний акт щодо Одарченка до Вищого антикорсуду. На судових засіданнях захищати нардепа взялися двоє адвокатів – Олександр Корюкін та Ігор Липявка.
Якось обидва не прийшли на підготовче засідання і попросили його відкласти, бо, мовляв, зайняті та мають інші, важливіші справи.
Було й таке, що до суду прийшов лише один із захисників, Ігор Липявка. Тоді він подав клопотання про повернення обвинувального акта, проте суд залишив його без розгляду, оскільки воно повністю збігалося з попереднім, раніше відхиленим клопотанням. Далі Липявка попросив закрити провадження, але не зміг сформулювати вимоги до кінця. Тому суд залишив без розгляду і це клопотання, а також зробив чимало зауважень адвокату через суперечки із судом.
Після цього Липявка попросив 10 хв. технічної перерви, щоб підготувати заяву про відведення колегії суддів. Але перерва пройшла, а адвокат до судової зали не повернувся, тож у суді вирішили, що той втік і почали обговорювати потенційне притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Щоправда, згодом Липявка все ж таки повернувся до зали, але Одарченко такий захист, напевно, не сподобався, тому на наступному засіданні він від нього відмовився.
22 липня 2024 року Одарченко взагалі повідомив, що розірвав договори про надання правової допомоги з усіма захисниками і попросив суд відкласти засідання на місяць. На думку прокурора, такі дії екс-нардепа є способом затягування розгляду справи. Суд таки відклав засідання, щоправда, лише на тиждень, а Одарченко повернувся з новим захисником, тож суду не довелося залучати безплатного захисника.
Що загрожує нардепу?
Одарченко вийшов із СІЗО майже одразу після того, як його взяли під варту — за нього внесли 15 млн грн застави. Якщо суд винесе обвинувальний вирок, то народному обранцю, вже виключеному з партії «Слуга народу», загрожує до 10 років позбавлення волі за злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України. А ось Мустафа Найєм не підлягатиме кримінальній відповідальності, бо сам повідомив про злочин ще до отримання першого траншу хабара і сприяв викриттю Одарченка.
18 червня 2024 року колегія суддів у складі Віктора Ногачевського, Віталія Крикливого та Маркіяна Галабали призначила справу Одарченка до розгляду по суті. Це означає, що надалі у суді з'ясовуватимуть усі обставини справи та досліджуватимуть докази. Враховуючи невелику кількість томів доказів, можемо сподіватися щодо швидкого розгляду справи, якщо не виникне інших непереборних обставин.
