“Україна має місяць, щоб уникнути дефолту”, – такий заголовок статті у шановному британському бізнес-виданні Economist викликав нову хвилю панічних обговорень двох слів, які є страшними для українців – “дефолт” та “девальвація”.
Чи дійсно за місяць на Україну чекає дефолт? Що це означатиме? І чи впаде від нього гривня? У ВПС Україна вивчали тривожні тенденції.
Чому зараз знову заговорили про дефолт
Два роки тому, у серпні 2022 року, кредитори України погодилися, щоб її борги реструктуризували, зокрема, заморозили і виплати з єврооблігацій.
Як пише британський Economist, якби не реструктуризація, витрати на обслуговування боргу були б другою за розмірами статтею видатків України – після оборони.
Але Україна отримала лише два роки відстрочки, тому що в серпні 2022 року обидві сторони – і Україна, і її кредитори – вважали, що війна не триватиме довго, і що у 2024 році Київ вже зможе повернутися до обслуговування своїх боргів.
“Тоді була ідея, що війна закінчиться, і через два роки все стане зрозумілим, сядемо і передбачимося. Але два роки минуло і нічого не ясно”, – пояснив в інтерв'ю NV фінансовий банкір Сергій Фурса.
Але те, що війна не завершиться швидко, що Україна ще довго не зможе розраховуватися за своїми боргами і потрібна нова реструктуризація стало зрозумілим уже на початку 2023 року, зазначає керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій.
МВФ навіть включив це до нової програми співпраці з Україною на 15 млрд доларів, затвердженої у березні 2023 року, а згодом почав активно лобіювати нову відстрочку для України.
“Україна намірів платити за тим графіком, який було узгоджено два роки тому, не має. МВФ дозволяє не дотримуватись цього графіка, і МВФ благословив Україну на нові переговори з кредиторами про новий графік платежів”, – пояснює Паращий.
Ці переговори, каже фінансовий аналітик, точаться навколо зменшення ставки купона українських єврооблігацій, перенесення термінів погашення всіх облігацій та часткового списання боргу. Минулої п'ятниці МВФ оприлюднив оновлений меморандум після чергового перегляду програми співробітництва з Україною. У ньому, стверджує Паращій, фактично є всі параметри можливої угоди з кредиторами: "сторонам треба зробити дуже прості арифметичні вправи та перевірити, чи відповідають запропоновані ними умови критеріям стійкості боргу, як його бачить МВФ у своїх прогнозах".
При цьому, як зазначає Сергій Фурса, МВФ зараз є найжорсткішим учасником переговорів, а Україна скоріше перебуває під його парасолькою.
“Патронаж” МВФ над угодою з кредиторами є важливим, тому що фонд також займається і загальним пакетом фінансової допомоги від міжнародних партнерів України на понад 100 млрд доларів.
Ця сума вже включала приблизно 15 млрд поступок від приватних кредиторів. Вони сказали – ми вас благословляємо, тільки йдіть і візьміть у них ці 15 млрд у вигляді відстрочок від платежів, які ви повинні робити, але, дасть Бог, не зробите”, – пояснює Олександр Паращій.
Про які борги йдеться і чому не вдається домовитися
Суверенні кредитори, тобто окремі країни, під патронатом МВФ уже давно, ще наприкінці 2023 року, погодилися на відстрочку для України. Але з приватними кредиторами – переважно інвестиційними, а також пенсійними фондами, страховими компаніями із Британії, США, Франції – переговори продовжуються.
У червні Україна зробила свою пропозицію зменшити вартість боргу до 60%. Це означає, що з кожного інвестованого долара інвестори змогли б отримати лише 60 центів. Кредитори відповіли, що знижка у 20% була б для них більш прийнятною.
“Це, як Путін, каже, що для світу ви повинні віддати Запоріжжя, яке він навіть не контролює повністю”, – каже Фурса. Як на будь-яких інших переговорах, сторони спочатку оголошують максимальні позиції, а домовляються десь посередині, вважає фінансовий експерт.
Сума боргу не є надхмарно великою – лише трохи більше 20 млрд доларів. Але з огляду на тотальну нестачу коштів, її виплата для України не є реалістичною.
Усі доходи, які виробляє українська економіка, нині йдуть на армію та безпеку. Фінансова допомога від міжнародних партнерів – ЄС, США, інших країн та міжнародних організацій, як МВФ – йде на покриття невоєнних видатків українського бюджету.
На початку цього року ЄС схвалив надання Україні допомоги на 50 млрд євро, ще близько 8 млрд доларів має надійти від США (із загального пакету допомоги у 61 млрд доларів, схваленого американським Конгресом цієї весни після тривалого зволікання). Але навіть за цих обставин міністр фінансів України Сергій Марченко вважає, що наступного року в українському бюджеті не вистачатиме близько 12 млрд доларів.
Водночас для приватних інвестиційних фондів, які є власниками українських єврооблігацій, йдеться про менший відсоток в інвестиційних портфелях, каже Олександр Паращий. Але є люди, які відповідають за ці інвестиції, і вони не можуть просто поставити на них хрест, як на власні бонуси.
“На рівні менеджерів вони такого не можуть зробити”, – пояснює фінансовий аналітик. – Тобто менеджери, які відповідальні за цю інвестицію, вони радили вкластися в ці папери, і їхнє начальство тепер у них питає, де гроші. Потрібно виходити із ситуації, і вони роблять усе можливе, щоб отримати максимум”.
Чи буде дефолт і чи впаде гривня
Як пише Economist у згаданій статті, поки угоди про реструктуризацію немає, Україна має два варіанти: продовжувати переговори, поки не вдасться домовитися, як домовилися з суверенними кредиторами про заморожування боргових виплат до 2027 року, або дефолт.
"Це може звучати досить різко, але насправді між цими двома варіантами невелика різниця, – пише Economist, – В обох випадках українських платежів не буде".
У травні, коли розпочалися консультації з приватними кредиторами, голова парламентського фінансового комітету Данило Гетьманцев заявляв, що про дефолт не йдеться.
"Переговори не будуть легкою прогулянкою - це факт, але не сумніваюся, що вони закінчаться угодою в найближчі місяці, - заявляв депутат в інтерв'ю Wall Street Journal, запевняючи, що "ні про який повноцінний дефолт зараз точно не йдеться". За словами Гетьманцева, опції полягають або у продовженні відстрочки, або у повноцінній реструктуризації з частковим обслуговуванням та списанням боргу.
“Немає жодного варіанту із жорстким дефолтом. Це не потрібно Україні, це не потрібно МВФ, це не потрібно кредиторам – нікому це не потрібно. Тому лякатися нема чого”, – стверджує Сергій Фурса.
Насправді сторони або домовляться про нову реструктуризацію, або про нове заморожування виплат. Тобто – домовляться домовлятися.
За великим рахунком Україна живе в дефолті з лютого 2022 року, тому що з тих пір “нам дають гроші тільки уряду і з політичних мотивів – приватні кредитори нам гроші не дають”, вважає Олександр Паращий. Але, зазначає він, саме слово дефолт "буде дуже популярним і в липні, серпні".
Однак навіть у разі справжнього дефолту, тобто формального визнання нездатності платити за зобов'язаннями, ситуація не буде екстраординарною для України. За останні 10 років, відколи Росія анексувала Крим, це буде вже втретє.
Звичайно, буква D у кредитному рейтингу не прикрашає країну, але, каже Паращій, але “вона вже є”.
“Коли ми робили реструктуризацію 2022 року, рейтингові агенції на кілька хвилин нам поставили цю літеру. Коли ми робили реструктуризацію у 2015 році, було абсолютно те саме”, – каже керівник аналітичного департаменту Concorde Capital, додаючи, що розміщення українських єврооблігацій у 2017-2018 роках. показали, що це не надто впливало на можливість України виходити на міжнародні ринки капіталу, коли така можливість була.
Загалом, вважає фінансовий аналітик, в Україні довгий час існує спотворене ставлення до того, що таке дефолт і його безпідставно пов'язують з іншим страшним словом на Д – девальвацією.
“Воно асоціюється з фінансовою кризою, яка почалася в серпні 1998 року в Росії. Ця криза була спровокована недолугими діями російського уряду, недолугою монетарною, валютною політикою. Але ця криза призвела до триразового подорожчання долара в Росії, а потім перейшла до України. І всю цю кризу назвали словом дефолт”, – пояснює фінансовий аналітик та запевняє: побоювання щодо стрімкого падіння гривні через дефолт, навіть якщо він і станеться, не мають під собою жодної раціональної основи.
