Після виходу журналістського розслідування про минуле начальника ГУНП у Тернопільській області Сергія Зюбаненка редакція Politerno все ж таки вирішила дослідити кримський період його життя. Журналістське передчуття підказувало, що Сергій Вікторович щось приховує.
Нас цікавили дві теми – історія про хабар та відсутність даних про тест. І “чуйка” не підвела. Як з'ясувалося, Сергій Зюбаненко роками приховує той факт, що його тесть працює на окупаційну владу Криму.
Під час брифінгу 27 червня з приводу свого призначення керівником поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко прокоментував інформацію щодо бізнесу своєї тещі та тестя у тимчасово окупованому Криму:
“Крим – це Україна. Моя дружина народилася в Криму, там, власне, ми з нею і познайомилися. Мої тесть та теща – вони там мешкають все життя. 2014 року батьки дружини виїжджали з півострова, але повернулися через старенькі бабусі. Це болісна тема для нашої родини. Бізнес батьки дружини мали у Криму з 90-х років. І до 2014 року все було гаразд, все працювало. Нині цього бізнесу немає. Так склались обставини".
Так що йшлося про "бізнес тещі і тестя" і що зараз "цього немає". Чого "цього", не зрозуміло, але дуже схожі плутані пояснення з вуст Сергія Вікторовича звучали і з історії з хабарем.
Отже, за час перебування Сергія Зюбаненка на керівних посадах у чотирьох областях його дружина Олена не дала жодного інтерв'ю. Львівським ЗМІ пан Сергій розповів, що вона молодша за нього на 9 років, і що її батьки були не дуже раді такій різниці у віці. Олена навчалася у школі, коли на неї звернув увагу шановний міліціонер із Полтавщини. У Керч Сергій Вікторович приїхав після навчання до Луганської академії внутрішніх справ, де 2002 року здобув спеціальність юриста. У приморському місті Сергій Зюбаненко встиг попрацювати начальником Жуковського міського відділення міліції 3-го відділу та навіть отримати квартиру в будинку №17 на вул.
2003 року з паном Сергієм сталася неприємна історія – він потрапив у корупційний скандал, правда дослідити його неможливо через давність історії. Як заявив журналістам у дуже дивному інтерв'ю сам Сергій Вікторович, у справі він проходив як свідок, нібито через те, що був керівником схопленого земляка-міліціонера, хоча й визнав, що ЗМІ писали про нього саме, як про затриманого.
Про кримську родину Сергія Зюбаненка журналісти заговорили у 2015 році, коли він працював керівником поліції Львова, а згодом і заступником начальника ГУ МВС у Львівській області. Тоді місцеві ЗМІ повідомили, що його дружина Олена Сергіївна Зюбаненко стала власницею квартири в елітному будинку на вулиці Бойківській у Львові на підставі договору дарування. Трохи згодом до квартири додався гараж у цьому ж будинку. Саме наведені львівськими ЗМІ дані коментував у Тернополі новопризначений головний поліцейський, згадуючи бізнес тещі та тестя.
За твердженнями поважного сімейства, елітну квартиру вартістю понад 150 тисяч доларів у 2014 році Зюбаненком подарувала теща Марина Петрівна Бойченко. Журналісти з'ясували, що вона є співвласником двох фірм у Криму у місті Керч: ТОВ "Спейс-Комп" та ТОВ "Вокант". Дослідити її стан було неможливо, тому на цьому тему закрили.
Водопровідний "бізнес"
Марії Петрівні Бойченку належить 34,00% у ТОВ “Вокант” і саме ця фірма зацікавила Politerno. "Товка" зареєстровано у 2008 році, а її основним видом діяльності зазначено "Водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи".
Знаючи ім'я отця Олени Зюбаненко, ми без проблем знайшли у Керчі відомої у владних колах цього міста людину – Бойченка Сергія Олександровича, який за дивним збігом обставин все життя працює у системі постачання водою мешканців Керчі та Ленінського району.
Зокрема, ми відразу ж натрапили на новину від 12 липня 2021 року, згідно з якою Сергія Олександровича тоді ж було призначено керівником Керченської філії “державного унітарного підприємства” “ГУП РК “Вода Криму”, яке є звичним для нас водоканалом та відповідає за забезпечення водою населення півострова, а також відведення та очищення стічних вод.
Наскільки це важлива для Криму сфера – мабуть, не варто нагадувати. Зараз це підприємство освоює величезні кремлівські кошти під кілька масштабних проектів модернізації систем водопостачання та водовідведення. Рада директорів ГУП РК "Вода Криму", до якої входить Сергій Бойченко, на постійній основі проводить наради з головним колабораціоністом Криму Сергієм Аксьоновим.
Ось що писало у липні 2021 року видання “Крим.Реалії” про призначення Сергія Бойченка на місце Дениса Лупу, якого звинуватили у всіх бідах керченського водоканалу та відсутності води протягом трьох тижнів в одному з багатоквартирних будинків у центрі Керчі:
“На господарство поставили Сергія Бойченка, який ще напередодні був керівником Ленінської філії ГУП “Вода Криму”. Представляти його колективу не стали, та й нема чого: Сергій Олександрович у першій половині двохтисячних років уже очолював водоканал Керчі, тож, по суті, він старий новий директор. Господарство йому в принципі знайоме, всі підстави, щоб вибивати гроші і з МінЖКГ та “Води Криму” має досвід співпраці з начальством теж є”.
На сьогодні водоканал Керчі очолив інший чиновник, а Сергій Бойченко знову вказаний на основному сайті “Води Криму”, як директор Ленінської філії цього підприємства.
Слід зазначити, що Сергія Олександровича у 2011 році засуджено за отримання неправомірної вигоди на посаді заступника начальника керченського водоканалу. Саме через цей факт його внесли до бази корупціонерів.
Сергія Бойченка затримали на одержанні 3000 грн хабара за зменшення штрафних санкцій за самовільне підключення до мереж водопостачання. З матеріалів справи ми дізналися, що свого начальника пан Сергій не здав, усю провину взяв на себе, а тому з Керчі тихенько було переведено на посаду керівника Ленінської філії, яка охоплює майже всю східно-північну частину Криму.
Після того, як згаданого вище Лупу звільнили Аксьонова під час онлайн-засідання, начальство “Води Криму” змушене було згадати про хабарника Бойченка.
Подружжя Бойченків зачистило майже всю інформацію про свої сімейні стосунки, щоб українські журналісти не виявили зв'язку Сергія Зюбаненка з прислужником окупантів. Наскільки цей термін відповідає дійсності, читачі можуть переконатися на прикладі фотографій з різних заходів “Води Криму”. Працівники підприємства є постійними учасниками різних парадів на підтримку країни-агресора.
Марина і Сергій Бойченко мають різні адреси проживання в Керчі (квартир у них достатньо), а в улюбленій мережі російського обивателя “Однокласники” у профілі Сергія Олександровича жодної згадки про дружину та дітей, крім невістки, немає.
І все ж таки Керч не настільки мале місто, щоб компаньйони Марини Петрівни з водопровідного бізнесу випадково виявилися добрими знайомими керівника водоканалу Сергія Бойченка. Серед друзів Сергія Олександровича ми знайшли майже всіх партнерів Марини Бойченко по ТОВ “Спейс-Комп” та ТОВ “Вокант”.
Найцікавішими з компаньйонів Марини Петрівни ми вважаємо співзасновника ТОВ "Спейс-Комп" Шаталова Едуарда Володимировича та його доньку Ірину. Цю людину ми знайшли і серед друзів Сергія Бойченка.
Що цікаво, окрім бізнесу Шаталов активно займається політикою. Зокрема, він є співзасновником регіонального відділення партії "Справедлива Росія - за правду в республіці Крим". Раніше Шаталов балотувався по 1-му виборчому округу від партії “Батьківщина” на виборах депутатів Керченської міської ради “першого скликання”, за що було внесено до бази “Миротворця”. Чи має він відношення і до Керченського морського торговельного порту, представляється керівником агентської компанії "Азов-транс".
Завершимо нашу розповідь дивним але цікавим фактом. Не знаємо, як ставитись до цієї інформації, вона з першого погляду не вписується у вищезгаданий контекст. На нашу думку, вона про щось ненормальне, про певне відхилення, або фобію. Справа в тому, що за час проживання подружжя Зюбаненка у Львові місцевий водоканал двічі через суд стягував із них заборгованість за надання послуг – один раз у лютому 2021 року 2 729 грн. 91 копійок та у квітні цього року 3 141 грн. 26 копійок. Ще раз дивно, але це правда. Чи пов'язано це якось із певними фобіями щодо сфери діяльності батька пані Олени, не відомо.
Politerno звернулося за коментарем до Сергія Зюбаненка щодо викладеної інформації. Пан Сергій заявив, що його тесть "давно не очолює" водоканал у Криму. На наші заперечення відповідати не став, лише перепитав, чи маємо ми інформацію про те, що він підтримує з тестем спілкування. Звісно, таке питання є дивним, адже сам Сергій Зюбаненко впевнено зазначає, що наша інформація застаріла.
Майже добу Сергій Вікторович, гіперактивний користувач Facebook, не відповідав на наше повідомлення, допоки ми не написали у коментарі під останнім повідомленням поліцейського начальника. Те, що Сергій Бойченко “засвітив” наш інтерес до його профілю в “Однокласниках” – не викликає сумнівів, адже ця мережа надає можливість відстежувати гостей і він одразу перевірив обліковий запис головного редактора Politerno.
Замість виведення
Отже, як бачимо, виїжджали 2014-го (якщо виїжджали), а потім повернулися до Керчі тесть та теща Сергія Зюбанаєнка не через старенькі бабусі, як пояснював він довірливим тернопільським медійникам. У досвідченого водоканальника Сергія Бойченка там значно важливіша місія – допомагати окупаційній владі “розрулювати” проблеми водопостачання, адже з 2014 року завдяки “визволителям” кримчани живуть на межі екологічної катастрофи.
Як писали вищезгадані “Крим.Реалії”, так званій “владі” доводиться вибирати когось ставити на керівні пости: або “швидкозрілих претендентів з партквитком “Єдиної Росії” на зразок Дениса Лупу, або з кадрів “попередників”, ще й із судимістю за хабарництво. Сьогодні дають посаду у Ленінському чи Керченському водоканалі, завтра глянь, вже запропонують крісло десь у головному офісі, або й “міністерстві ЖКГ”. Для системи, яку насаджує кремль в окупованому Криму, кадри з кримінальним шлейфом на кшталт Сергія Бойченка – безцінні.
За нашою інформацією, щодо родинних зв'язків керівників правоохоронних органів із російськими чиновниками чи колабораціоністами має здійснюватись внутрішня службова перевірка. Чи проводилася вона у разі Сергія Зюбаненка – невідомо. Якщо проводилася, то саме вказав полковник – питання відкрите. До речі, до призначення на Тернопільщину Сергій Вікторович обіймав посаду начальника управління внутрішньої безпеки поліції Волині.
