Те, що зараз відбувається навколо персони Залужного, викликає подив. Колкі висловлювання від Мар'яни Безуглої та Давида Арахамії у бік головнокомандувача ЗСУ змушує замислитись, а чи не готуються нові політичні зміни?
Всупереч Зеленському
Голова парламентської фракції "слуг народу" Давид Арахамія дав пізнавальне інтерв'ю Наталі Мосейчук (Раєвській), яке вийшло в ефірі "1+1" увечері 24 листопада. Арахамія є членом комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. І телеглядачі почули від Арахамії, що, виявляється, комітет має питання до керівництва ЗСУ.
Лідер правлячої більшості в Раді заявив, що Генштаб ЗСУ зобов'язаний надати парламенту план війни, де було б сказано скільки потрібно людей і грошей, щоб воювати наступний рік. " Такого плану ніхто не має в країні ", - підкреслив Арахамія.
У неділю, 26 листопада, із ще різкішою заявою на ту саму тему виступила член фракції “слуг народу” Мар'яна Безуглая, яка засідає у тому ж комітеті, що й Арахамія. Безугла – заступник голови цього комітету, а з 1 листопада ще й голова підкомітету з демократичного цивільного нагляду та контролю за сектором нацбезпеки та оборони. Тобто “слуги народу” спеціально під Безуглую створили підкомітет та уповноважили її давати публічні оцінки командуванню ЗСУ під виглядом “громадянського нагляду та контролю”.
І ось з якою оцінкою вона виступила за заявою Арахамії. Так, головнокомандувач ЗС України не зміг надати план задуму на 2024 рік. Ні великий, ні маленький, ні асиметричний, ні симетричний. Військові просто сказали, що їм потрібно забирати щонайменше 20 тис. громадян на місяць. Ця проблема наростала влітку як на Ставці, так і в парламенті при плануванні бюджету на 2024 рік, — розповіла вона на своїй фейсбук-сторінці. — Ця дискусія була непублічною, але напруга наростала, і зараз ситуація така, що якщо військове керівництво не може надати жодного задуму на 2024 рік, а всі їхні пропозиції щодо мобілізації зводяться до того, що потрібно більше людей без жодної пропозиції щодо змін системи ЗСУ , то таке керівництво має піти ”.
Найдивовижніше в заявах Арахамії та Безуглої те, що вони вважають українців повністю безпам'ятними. Менше трьох тижнів тому, 8 листопада, Володимир Зеленський під час онлайн-участі у конференції Reuters NEXT повідомив: “ Наступного року ми маємо дуже конкретний план ”. “Я не можу поділитись деталями. Так, ми маємо план. У нас є дуже конкретні міста та дуже конкретні напрямки, куди ми йдемо у контрнаступі, — цитує Зеленського його офіційний сайт. — Ми маємо план наступного року. Дуже конкретний план наступного року. Але я не ділитимуся їм”.
Хто має знати план війни
На випад Безуглою на адресу військового керівництва було багато емоційних відповідей. Найінформативнішу відповідь дав волонтер Роман Донік. “Мар'яно Безугла, ви дійсно хочете про це поговорити? Впевнені? Ок, поговоримо про це. Проблема в тому, що Генштаб має план дій. Навіть дещо. Таке завдання Генштабу ставили на Ставці та у Міністерстві оборони. Причому давно. І це не секрет якийсь. І ці плани опрацьовано. І там все пораховано. Скільки людей потрібно відмобілізувати, скільки та якої зброї потрібно, скільки боєприпасів. Скільки бригад розгорнути. З якою технікою. І найголовніше, скільки грошей. У американських доларах. І є кілька варіантів планів. Наприклад, [з результатом] на кордоні 91 року у 24 році. І 25-го. І на кордоні на момент повномасштабки. В наступному році. І 25-го. Це все пораховано. Там уміють планувати”.
Зрозуміло, чому Зеленський відмовляється розкривати широкому загалу деталі плану війни. А ось чому Арахамія та Безугла кажуть, що такого плану немає, і вимагають від керівництва ЗСУ надати цей план парламенту — це дуже цікаве питання.
Висуваючи свої претензії Генштабу ЗСУ та головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному, Арахамія та Безугла не підкріплюють їх жодними посиланнями на законодавство. І справа тут не в тому, що вони полінувалися, а в тому, що не існує жодних законодавчих норм, які б зобов'язували військове керівництво ділитися своїми планами з депутатами. План війни взагалі не призначений для депутатських очей та вух.
“Якщо проаналізувати нове провокаційне повідомлення Мар'яни Безуглої, то видно, що вона намагається грати на емоціях людей, яким невідомо, що ніхто з командирів ЗСУ, включаючи головнокомандувача, не повинен доповідати Мар'яні Безуглой про стратегічні плани, бо вона лише заступник голови комітету та не бере участь у Ставці верховного головнокомандувача. Більше того, вона не має ані відповідної військової освіти, ані відповідних рівнів допуску до державної таємниці”, — наголошують аналітики міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm. До речі, це повною мірою стосується і Арахамії, який теж не є членом Ставки.
В оцінці InformNapalm ключовий момент полягає в тому, що Безугла "намагається грати на емоціях людей". Навряд Арахамія і Безугла всерйоз розраховують, що своїми заявами вони змусять військове керівництво поділитися з депутатами військовими секретами. Вони мають інше завдання — викликати в українців негативні емоції на адресу військового керівництва, яке нібито не має плану війни.
Зміна політичного плану
Звичайно, тут напрошується припущення, що всі ці звинувачення знадобилися просто для того, щоб домогтися відставки Валерія Залужного і виправдати цю відставку в очах суспільства.
Дійсно, Безугла прямо говорить про цю свою мету. Свою посаду голови підкомітету з “громадянського нагляду та контролю” за Залужним вона отримала якраз того дня, коли в The Economist вийшла стаття Залужного, яка викликала протилежні оцінки Білого дому та Банкової. І Безугла відразу ж виступила проти Залужного: "Не скоординувати таку статтю з верховним головнокомандувачем - це свідчення військово-політичної кризи ". А зараз вона відкрито вимагає відставки Залужного за те, що він, за її словами, "не зміг надати плану задуму на 2024 рік".
Однак відставка Залужного – це не головна мета. Швидше головною метою є дискредитувати огульно все військове керівництво. А відставка Залужного буде лише наслідком.
У понеділок, 27 листопада, Безугла виплеснула нові звинувачення на Залужного та все військове керівництво. “Незалежної системи оцінки ефективності операцій ЗСУ, що проводяться, немає, мої спроби її ввести наштовхувалися на внутрішній опір. Жоден генерал не покараний ”, - обурюється вона.
Навіщо все це потрібно? Відповідь можна знайти в інтерв'ю Арахамії на “1+1”. Він розповів там про перспективу того, що доведеться йти на домовленість із ворогом. І будь-які домовленості, окрім повної перемоги України, мають, за словами Арахамії, проходити через референдум.
“Якщо хтось щось підписуватиме і це потрібно буде ратифікувати в парламенті, то в парламенті просто один одного вб'ють . Дуже полярні погляди будуть. І такі речі, я вважаю, треба робити лише через референдум. Якщо народ скаже, що треба так, я зроблю це, не дивлячись, — просто свою думку подалі засуну і робитиму так, як скаже народ”, — розповів лідер “слуг народу” у Верховній Раді.
Тобто Арахамія вже почав готувати громадську думку до таких домовленостей із ворогом, за які “у парламенті один одного вб'ють”. Звичайно, тут постає питання, чи Банкова санкціонувала ці одкровення.
Із цього приводу є дві версії. Одна припускає, що весь час після 24.02.2022 на Банковій конкурували "партія війни" та "партія переговорів". Арахамія, нагадаємо, очолює " делегацію України для участі в переговорах з РФ щодо підготовки та погодження проекту договору про гарантії безпеки України", створену указом Зеленського 4 квітня 2022 р. Спочатку домінувала "партія переговорів", потім взяла гору "партія війни".
В інтерв'ю на “1+1” Арахамія, до речі, чітко позначив цей момент: це сталося після приїзду до Києва британського прем'єра Бориса Джонсона 9 квітня 2022 р. “Коли ми повернулися зі Стамбула, приїхав Борис Джонсон до Києва і сказав, що ми українська делегація] взагалі не будемо з ними [російською делегацією] нічого підписувати — і просто воюватимемо”, — розповів він.
Наразі, схоже, “партія переговорів” намагається повернути собі ініціативу. І телевиступ Арахамії – чітка ознака цього.
Але це лише одна із версій. А інша версія каже, що жодних “партій війни” та “партій переговорів” насправді немає. Просто команда Зеленського завжди мала два політичні плани: “план А” – воювати, “план Б” – домовлятися. І зараз чаша терезів начебто починає схилятися у бік “плану Б”.
Незалежно від того, яка з версій ближча до істини, якщо Банкова дійде думки про переговори, їй доведеться якось пояснювати це народу. І найзручніше пояснення — зробити винними військових. Народу розповідатимуть, що парламент та уряд зробили для військових усе можливе та неможливе, але військове керівництво допустило безліч прорахунків і не зуміло забезпечити переможний результат.
