Під тиском скандалу Сергій Пашинський треть історії?

Після статті в New York Times і шуму в українському інформаційному полі, що послідував за нею, ми вирішили розібратися, а що ж сталося з Сергієм Пашинським і в чому його власне звинувачують.

Але в процесі пошуку інформації, яка б пролила світло на істину в цій справі, ми натрапили на цікаві факти , які ще більше переконали нас у тому, що з цією історією все не так чисто.

Отже, почнемо із самого початку. А почалося все зі статті в американському виданні New York Times. З викривальної статті, де Сергій Пашинський виступає прямо тіньовим кардиналом у сфері виробництва озброєння. Прямо збройовим бароном. Злом у чистому вигляді.

За даними журналістів у New York Times компанія, пов'язана з Пашинським, стала найбільшим приватним постачальником зброї в Україні , коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Це було пов'язано з тим, що перед МО України постала проблема нестачі озброєння. І не було іншого виходу як зв'язатися з людиною, підозрюваною у корупції, незаконному збагаченні та вбивстві – Сергієм Пашинським та компанією “Українська Бронетехніка” з нею ж і пов'язана.

Продаючи зброю за спекулятивними цінами державі, у якої не було інших варіантів, як купувати, Сергій Пашинський отримував злочинний прибуток і небувалий авторитет. З кожною угодою ціни зростали — як і прибуток соратників Пашинського — доти, доки ВСУ воює.

І під такою нехитрою схемою ми бачимо, як пиляються гроші на допомогу в обороні від ЄС, адже саме за ці гроші купувалося озброєння, а точніше те, що продавалося під виглядом зброї, а раніше закуповувалося в країнах колишнього «варшавського договору». все кришувалося самою державою та міністром Оборони Резніковим.

Стаття в New York Times вийшла саме до моменту, коли стало зрозуміло для всіх, що Резнікова знімуть з посади. Саме в цей час прокотилася хвиля корупційних скандалів із Міністерством оборони. Усі обставини вказували на те, що настав час припиняти це корупційне коло і зайнятися нарешті справою.

Наслідки статті обрушилися на Україну суцільним потоком викриттів. Виходило багато матеріалів про Пашинського та всю схему роздеребанювання грошей спрямованих на нашу оборону. Навіть у Вікіпедії було відбито цей скандал і з'явився розділ про «Збройовий скандал 2023 року» у статті про Пашинського.

І тут почалися дива... Якимось чарівним чином, одного прекрасного дня, цей абзац з Вікіпедії зникає . Хоча він був підтверджений багатьма незалежними джерелами, і видалити його як не відповідний дійсності не могли. Так куди подівся «Збройовий скандал 2023 року» .

Коли ми почали перевіряти інформаційне поле України щодо наявності викривальних статей, перекладу статті з New York Times, або хоча б її цитування – всі матеріали випарувалися. Матеріали 404 . Наче й не було їх. І тут постає логічні питання – «Яким чином?» І «Кому це вигідно?».

Думаємо, пояснювати це не потрібно.

Не інакше як сам Сергій Пашинський приклав руку до чищення з мережі та зі своєї біографії цієї брудної плями, за яку, після перемоги, треба буде й відповісти?

Зникнення матеріалів ще більше насторожує. І ми, у редакції, хочемо розуміти, чи не відкопав New York Times лише верхівку айсберга? Може там є ще глибші шари корупції, які поки що не спливли на поверхню. Але це тільки поки що…