2022 року найбільшим фінансовим донором України були не США, ЄС чи МВФ.
Як не дивно, ним була сама Україна, а точніше – Національний банк, який 2022 року зайняв уряду 400 млрд грн.
НБУ залишається найбільшим внутрішнім кредитором держави і зараз. Сумарно уряд винен центральному банку майже 700 млрд грн і щорічно витрачає десятки і навіть сотні мільярдів на обслуговування цього боргу.
Борги бюджету перед Нацбанком виглядають як перекладання грошей з однієї “кишені” держави до іншої. Справа в тому, що доходи, які НБУ отримує від Мінфіну як сплата відсотків, стають частиною прибутку центрального банку, який потім переводиться назад до бюджету.
Проте насправді так буває не завжди. Наприклад, у 2024 році понад 80% коштів, які держава перекладатиме між своїми “кишенями”, загубляться дорогою.
Хто насправді заробляє на боргах уряду перед Нацбанком та чому бюджет втрачає на цьому двічі?
Скільки уряд має НБУ?
Для покриття дефіциту державного бюджету за допомогою внутрішніх ресурсів уряд випускає обіг облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). В Україні цей інструмент вважається найнадійнішим, через що він став важливим елементом фінансового ринку.
Проте навіть банки не інвестують у ОВДП так багато, як регулятор. У розпорядженні останнього знаходяться облігації на загальну 690,7 млрд. грн. – 45% від усього внутрішнього боргу країни.
Щоб зрозуміти, чому уряд має так багато грошей НБУ, достатньо згадати 2022 рік. У перші місяці Великої війни податкові надходження різко скоротилися, а витрати зросли. Коштів у бюджеті не вистачало, а міжнародні партнери ще не були готові надавати необхідне Україні фінансування. Саме в цей момент на допомогу прийшов Нацбанк, якому уряд продав облігацій на 400 млрд грн.
Купуючи активи, зокрема ОВДП, Національний банк створює гроші та вводить їх у обіг. Цей процес називають емісією, а народі – “друкування” грошей.
Випущені 2022 року ОВДП – це найбільша частина боргу бюджету перед Нацбанком. Щоб їх випустити, довелося навіть змінити закон про Нацбанк, який забороняє “друкувати” гроші для потреб бюджету, а також ухвалити спеціальну урядову постанову.
Суми та умови цінних паперів, випущених у 2022 році, такі: 280 млрд грн – плаваюча ставка (на рівні середньої облікової ставки НБУ за 12 місяців, що передують платежу), погашення у 2033-2036, 2038-2040 та 2052 роках; 120 млрд грн – ставка 11% річних, погашення у 2037 році.
Інші ОВДП, які перебувають у портфелі НБУ, регулятор купував у попередні роки. Суми та умови цих цінних паперів такі:
- 2014 року – 12 млрд грн, ставка – 12,5% річних, погашення відбудеться у 2024 році;
- 2015 року – 35,25 млрд грн, ставка – 11,18-12,5% річних, погашення у 2025-2029 роках;
- 2016 року – 17,8 млрд грн, ставка – 9,81-9,95% річних, погашення у 2030-2031 роках;
- 2017 року – 223,46 млрд грн, ставка для ОВДП на 78,29 млрд грн – 8,17-11,3% річних, для решти – рівень інфляції плюс 2,2%, погашення у 2025-2047 роках.
Випущені у 2017 році ОВДП є результатом репрофайлінгу чи реструктуризації. Тоді уряд обміняв облігації загальною вартістю 220 млрд грн на нові, але з різними датами погашення, щоб рівномірно розподілити у часі виплати за ними та не створювати суттєвого боргового навантаження на бюджет.
Скільки коштує борг уряду перед Нацбанком?
ОВДП у портфелі НБУ – це борг, а отже, його треба повертати. Враховуючи його розмір, це могло стати справжньою проблемою для уряду в майбутньому. Однак, на щастя, погашення цих облігацій майже рівномірно розпорошено у часі до 2052 року.
“Звичайно, портфель НБУ є великим і становить майже 46% усіх ОВДП у зверненні. Найбільший обсяг погашення припадає на 2037 рік, коли відбудеться погашення 120 мільярдів гривень військових облігацій. Але загалом погашення облігацій у портфелі розподілено у часі на тривалий період і не створюватиме для бюджету жодних проблем”, – зазначає старший фінансовий аналітик групи ICU Тарас Котович.
Ці борги потрібно не лише повертати, а й обслуговувати, тобто сплачувати відсотки. Розмір платежів здебільшого боргу уряду перед НБУ на 425,18 млрд грн – плаваючий та залежить від рівня інфляції та облікової ставки. Іншими словами, Мінфіну досить важко прогнозувати майбутній обсяг виплат.
За розрахунками Нацбанку, 2023 року уряд має заплатити йому у вигляді відсотків за ОВДП 120,75 млрд грн. З цієї суми 81,15 млрд грн – купонні платежі за випущеними у 2022 році ОВДП, решта 39,6 млрд грн – купони за облігаціями попередніх років.
У 2024-2025 роках виплати уряду на користь НБУ будуть меншими, оскільки меншими будуть облікова ставка та інфляція, до яких прив'язані такі платежі.
З однієї кишені до іншої?
На перший погляд, борги уряду перед Нацбанком – це перекладання грошей із однієї “кишені” держави до іншої. Згідно із законом, майже весь отриманий протягом року прибуток НБУ має перевести до бюджету.
2023 року НБУ перерахував до бюджету майже 72 млрд грн прибутку за підсумками 2022 року, що сповна компенсувало купонні виплати Мінфіну на користь регулятора за той рік. Однак у наступному році ця ситуація не повториться.
Згідно із законом про держбюджет на 2024 рік, скарбниця за 2023 рік отримає від НБУ всього 17,7 млрд грн прибутку. Це при тому, що цього року Мінфін виплатив НБУ понад 120,75 млрд грн відсотків за ОВДП. Тобто дорогою між “кишенями” держави загубляться понад 100 млрд грн (85% від виплат уряду на користь НБУ).
Де загубилося 100 мільярдів гривень?
Щоб відповісти на це питання, потрібно простежити за грошима, які уряд отримав від центрального банку з ОВДП у 2022 році. Як говорилося вище, щоразу, коли НБУ купує облігації Мінфіну, він створює нові гроші.
Емісія грошей НБУ у 2022 році призвела до зростання надмірної ліквідності банківської системи. Іншими словами, у банків накопичилися "зайві" півтрильйона гривень (на піку, у липні 2023 року, сума сягнула 579 млрд грн). Позбутися цих надлишків майже неможливо, яких би заходів банки не вживали.
Наприклад, якщо банки витратять усю надлишкову ліквідність на придбання ОВДП, то обсяги цієї ліквідності не зміняться. Уряд знову витратить її на фінансування витрат і вона повернеться до банківської системи.
Також банки що неспроможні видати на “зайві” кошти кредити. По-перше, під час війни на такий ресурс надто мало платоспроможного попиту. По-друге, враховуючи ризик неповернення цих коштів, багато банків могли б збанкрутувати. По-третє, банківське кредитування так само не змінить загальний обсяг ліквідності в системі - кошти просто перетікають з одних рахунків на інші.
Чи не єдиний спосіб вилучити надмірну ліквідність із звернення – розмістити її у Нацбанку. Це відбувається за допомогою депозитних сертифікатів (ДС), які банки купують у НБУ. Проте вилучення коштів з обігу має власну ціну. Вона вимірюється у відсотках, які отримують банки через те, що передають свої кошти регулятору.
Прибутковість ДС залежить від облікової ставки. Ставка по ДС овернайт (у них зберігається більшість надлишкової ліквідності, термін обігу – один день) дорівнює обліковій ставці НБУ (16%), а за тримісячними ДС (у них дозволено вкладатися банкам залежно від обсягу строкових депозитів, які відкривають клієнти) складає облікову ставку плюс 4 процентні пункти (зараз 20%).
9 листопада банки тримали у депозитних сертифікатах НБУ понад 492 млрд грн, з яких 195 млрд грн – тримісячні "депсерфи" зі ставкою 20% річних.
За даними Нацбанку, до 5 листопада на виплату відсотків за депозитними сертифікатами витрачено 73,5 млрд. грн. У регуляторі відмовилися оцінити, якою може бути сума виплат на користь банків за підсумками всього 2023 року, зазначивши, що це питання занадто чутливе.
“Прогнозні обсяги ДС та виплати за ними не є публічною інформацією, враховуючи її сенситивність, яка обумовлена залежністю від багатьох факторів, у тому числі тих, що знаходяться за межами безпосереднього впливу НБУ (наприклад, отримання урядом фінансової допомоги від міжнародних партнерів, її конвертація у гривню та напрямок у банківську систему)”, – відповіли у НБУ.
Бюджет втрачає двічі
Якщо узагальнити рух грошей, які НБУ створив під час емісії, можна зробити висновок, що значна їхня частка “втратиться” у прибутках комерційних банків. Зі 120,75 млрд грн, які Мінфін заплатить Нацбанку за ОВДП, у банках цього року можуть осісти близько 88 млрд грн виплат за депозитними сертифікатами.
Виплати НБУ за депозитними сертифікатами стали однією з ключових передумов рекордної доходності банківської системи. Напередодні в Нацбанку звітували, що лише за дев'ять місяців 2023 року банки отримали 110 млрд. грн. прибутку. Зрозуміло, що за підсумками всього року її розмір зросте ще більше завдяки стабільним виплатам ГС.
“Математично виплати НБУ на користь банків (за депозитними сертифікатами) з'їдають його доходи, які він отримує від ОВДП. Виходить, що Мінфін платить двічі за політику високих ставок: і через високі ставки по ОВДП (і ті, що належать НБУ, і ті, що належать іншим учасникам ринку), і недоотримує дивіденди від Нацбанку”, – пояснює керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій.
Не дивно, що у Мінфіні не в захваті від цієї ситуації. За останні два роки там зробили щонайменше дві спроби переглянути свій борг перед НБУ.
Влітку 2022 року депутати ледь не схвалили норму, яка зобов'язує НБУ автоматично переказувати відсоткові доходи від емісійних ОВДП до бюджету протягом десяти днів після їх одержання. А під час підготовки бюджету-2024 до другого читання Мінфін заклав у документ статтю, яка дозволяє уряду провести ще один репрофайлінг ОВДП, які перебувають у власності Нацбанку.
Обидві спроби виявилися невдалими, тому комерційні банки й надалі збагачуватимуться на боргах бюджету перед центробанком. Щоправда, у НБУ не бачать у цьому нічого поганого.
“Зароблені кошти залишаються в системі через встановлену в період військового стану заборону для приватних банків на розподіл прибутку. Тому цей прибуток залишається у банків для підвищення їх стійкості та підтримки подальшого активного кредитування. Тільки стійкі банки здатні обслуговувати економіку та повертати вклади населенню, підтримувати відновлення країни”, – відповіли у НБУ.
У регуляторі додають, що поточна монетарна політика, завдяки якій збагачуються банки, дозволила уникнути подальшої грошової емісії у 2023 році, а також зберегла стійкість гривні. Зрештою, якби НБУ не поглинав зайву ліквідність банківської системи, то вона могла б перекочувати на валютний ринок, спалити золотовалютні резерви та призвести до суттєвої девальвації гривні.
Який вихід?
Чи справді на боргах, які бюджет змушений був брати у Нацбанку, збагачуються лише великі бізнесмени, які володіють українськими банками? Так, але частково.
Найбільшим власником банків України є держава. Саме в державних банках зосереджено більшу частину надмірної ліквідності банківської системи, адже соціальні виплати, зарплати бюджетників та грошове забезпечення військовим виплачується переважно на рахунки, відкриті в Приватбанку та Ощадбанку.
Хоча держбанки і заробляють найбільше на надмірній ліквідності банківської системи, проте більшу частину таких доходів наступного року вони переведуть назад до бюджету у формі дивідендів.
Недержавні банки, які також акумулюють надлишкову ліквідність, що неспроможні вивести свої прибутки. Вони спрямують ці кошти на покриття збитків, завданих банківською системою війною. Однак і тут держава знайшла спосіб повернути своє. Для цього у парламенті вирішили запровадити для банків податок на надприбутки.
Операційний дизайн режиму інфляційного таргетування дає банкам додатковий непередбачуваний дохід при підвищенні ключової ставки. Тому в багатьох країнах вводиться у різній формі windfall tax (податок на непередбачувані доходи). Це стосується не лише банків, а й інших компаній (наприклад, ресурсних), які отримали непередбачуваний дохід із певних причин”, – пояснює головний менеджер із макроекономічного аналізу “Райффайзен банку” Сергій Колодій.
Нещодавно парламент ухвалив у першому читанні законопроект, який пропонує підвищити ставку податку на прибуток для банків із 18% до 36%. У разі його остаточного схвалення новий податок запрацює з наступного року і стосуватиметься прибутку, який банки отримають у 2024 році.
“Ця ідея трохи запізніла, адже наступного року доходи банків будуть не такими значними: відсоткові доходи зменшуватимуться значно швидше за витрати. Але вона точно не безглузда, деякі західні країни такий податок вже застосовують”, – додає Паращій.
Тому 2023 року держава фактично просубсидує банківську систему. Щоправда, така субсидія не просто підтримає стійкість українських банків за умов війни, а й дозволить їм непогано заробити.
