Тут виникли питання, пов'язані з важливими темами країни та суспільства.
За тиждень, 12 січня, у Верховній Раді планують голосувати у першому читанні за новий законопроект Кабінету міністрів про мобілізацію. Вже перші обговорення 4 січня норм цього закону депутатами із запрошенням головкому ВСУ Залужного та міністра оборони Умерова на засіданні комітету з національної безпеки Верховної Ради України показали: ухвалення закону буде дуже непростим.
Головна причина – у новому законі перетнулися одразу кілька найважливіших для країни та суспільства питань. Це, зокрема,
* Забезпечення можливості продовжити ефективний опір російської агресії та забезпечити виживання держави;
* ключовий запит суспільства на соціальну справедливість під час проведення мобілізації;
* Підтримка економічного фундаменту функціонування Сил оборони у новому році – особливо в умовах перебоїв зі стабільною допомогою від західних партнерів.
Враховуючи важливість цих питань, слід очікувати, що новий закон про мобілізацію стане комплексним та ґрунтовно підготовленим Кабінетом міністрів якісним документом. Але, на жаль, ці очікування не справдилися. Фрагментарність поданого урядом “сирого” законопроекту зумовила дві важливі речі.
Перша – у тому вигляді, в якому законопроект було направлено до Верховної Ради, він наступного тижня у першому читанні не голосуватиметься. Оскільки необхідно "доточувати" запропоновану "сировину" до придатного для голосування виду.
І друга – депутатам та профільним військовим структурам до голосування за законопроект у депутатській залі потрібно буде зробити надзвичайно великий обсяг роботи. Що вони вже почали робити – на вчорашньому першому обговоренні законопроекту про мобілізацію на засіданні комітету з національної безпеки Верховної Ради України.
“Були дуже емоційні обговорення, – розповідав після засідання один із народних депутатів, – і за нормами щодо інвалідності [у запропонованому документі є норма про мобілізацію осіб з третьою групою інвалідності], та за електронними повістками. Ми питали, чому цю норму внесли і навіщо. Наприклад, як вручатиметься електронна повістка, як вони бачать створення електронного кабінету. З деякими нашими зауваженнями вже погоджуються”.
За словами співрозмовника NV у комітеті, головнокомандувач Валерій Залужний із деякими запропонованими нормами жорстко не погоджувався:
“Він виступив проти норми про залучення до армії ув'язнених та засуджених. Він каже: армія – це що для поганих людей? Це не так. Але він також сказав: мені потрібні люди, росіяни вже закликали 400 тис. та на червень готують ще кілька сотень тисяч, до 400 тис. Ким мені воювати? Або звертатися до світу і там просити людей або ви йдіть воюйте, якщо не забезпечите”.
Ще один співрозмовник видання додав, що на комітеті також були присутні міністр освіти та науки Оксен Лісовий, голова Нацполіції Іван Виговський, міністр Кабміну Олег Немчинов.
“Вони просили не приймати у такому вигляді законопроект, просили щодо мобілізації вчителів, поліцейських. А коли їх запитали, чи підтримували вони документ, чи голосували на Кабміні, вони сказали, що так, мовляв, іншого виходу не було, але документа вони не бачили”, – зазначає джерело.
Ілюстрацією того, наскільки складні питання необхідно буде вирішити при доопрацюванні законопроекту про мобілізацію, стала інформація у ЗМІ про обговорення представниками влади пропозиції звільняти від служби чоловіків, які офіційно мають високі зарплати та справно сплачують податки до бюджету. “Публічні розмови на цю тему уникають, але навіть перші згадки про ініціативу мали ефект вибуху інформаційної бомби”, зазначала Українська служба Бі-Бі-Сі.
Першого ж дня, коли про ініціативу стало відомо, у соцмережах піднявся шквал обурених коментарів. Особливо гостро відреагували нинішні військовослужбовці, багато з яких пішли на фронт добровольцями, відмовившись від високих зарплат, посад чи власних бізнесів.
Противники кажуть, що ініціатива дискримінує за майновою ознакою, ділить суспільство на тих, хто може “відкупитися” від армії, і тих, хто не може, а отже, закладає ґрунт для великого соціального невдоволення.
Зі свого боку, влада для зменшення рівня цього невдоволення публічно не запропонувала компенсатори військовослужбовцям. Це і є демонстрація відсутності комплексного підходу під час вирішення основних завдань, пов'язаних із проведенням мобілізації. Хоча, як констатують економісти, ці компенсатори фактично перебувають на поверхні.
Наприклад, економіст Борис Кушнірук наголошує, що вже зараз мають бути чітко визначені переваги для тих, хто служить:
“Насамперед, хто реально є учасником бойових дій (УБД) і постійно перебуває на “нулі”, а не приїхав із начальством за сотню кілометрів звідти посмажити та поїсти шашличків, або за домовленістю з командирами, часто з корупційною складовою, сидить безвилазно подалі від реальної лінії фронту.
Мова йде про
встановлення державних гарантій для УБД щодо соціальних гарантій для них та членів їх сімей, у тому числі медичного обслуговування не лише у державних/комунальних, а й у приватних медичних установах,
надання грошових сертифікатів, які після завершення війни вони на свій розсуд зможуть використовувати для придбання об'єктів нерухомості (землі, житлових будівель),
оплаті навчання дітей у вузах та приватних школах,
державних компенсацій зі сплати відсотків за іпотечними кредитами та на придбання легкового автомобіля кожні 7-10 років,
покриття страхових платежів при купівлі у тому числі кредит, об'єктів нерухомості та легкових автомобілів.
УБД повинні мати державні гарантії та субсидування відсотків за кредитами під час відкриття та ведення протягом перших 5-7 років власного бізнесу.
УБД повинні мати чіткий пріоритет при влаштуванні на службу в правоохоронні органи та зайняті посади там.
Система державних преференцій має бути чесним та прозорим “пряником” для тих, хто служить у ЗСУ та є учасником бойових дій”.
