Чи перетвориться Київ на Венецію, чи Ритуальні танці на зливовій каналізації

У Києві 2230 вулиць протяжністю 1665,71 км та загальною площею понад 27 млн ​​кв. м. Приблизно на кожній другій вулиці прокладено зливову каналізацію, довжина якої загалом становить 832,5 км – це як від Києва до кордону з Польщею.

Жарти, меми, анекдоти та фотожаби у соціальних мережах на різні (веселі та не дуже) події нашого життя – переконливий доказ оптимістичного світогляду українців. Один із останніх приводів для народної творчості дав тривалий дощ у Києві – рекорд за 133 роки за кількістю опадів. У центрі уваги, як це часто буває, опинився міський голова Віталій Кличко (на одній із фотожаб – на дошці для серфінгу посеред вулиці). Однак знайшлися, як завжди, “песимісти”, які прогнозовано звинувачували владу міста та персонально мера у бездіяльності, непрофесіоналізмі і далі за алфавітом. Що відповідає дійсності, а що просто гра у політику?

Я не люблю “Київавтодор”

Ще кілька років тому така наклейка на задньому склі авто постійно зустрічалася на дорогах Києва, проте зараз вона була б недоречною на більшості київських вулиць, де провели капітальну реконструкцію. Проте “Київавтодор” згадано тут не через дороги, а тому що саме він відповідає за стан зливової каналізації міста, через яку мають відводитися дощові опади. Що це за господарство?

У Києві 2230 вулиць протяжністю 1665,71 км та загальною площею понад 27 млн ​​кв. м. Приблизно на кожній другій вулиці прокладено зливову каналізацію, довжина якої загалом становить 832,5 км – це як від Києва до кордону з Польщею. Слід чітко відрізняти зливову від побутової каналізації, яка має окрему мережу. Зливова каналізація є системою труб, що відводять дощові та талі води у відкриті або заховані в колектори річки міста. Отже, зрештою всі дощі та сніги Києва потрапляють у Дніпро та озера навколо. Як правило, система працює на самотоці, тобто вода зливається по існуючому міському рельєфу згори до низин. Де-не-де, в окремих місцях, необхідно встановлювати насосні станції для аварійного відкачування під час злив. Наприклад, така є на вулиці Олени Теліги під шляхопроводом біля станції метро “Дорогожичі”, але вона часом не справляється, тобто відкачує поступово, а не так, як хотілося б.

Щоб прийняти та відвести атмосферні опади, на дорогах влаштовують приймальні колодязі, на які встановлюються зливові ґрати, які мають витримувати вагу навіть вантажних фур. І це задоволення не з дешевих, одна така решітка коштує майже 5 тис. грн. Загалом у Києві таких колодязів та ґрат майже 30 тисяч, і якщо викласти їх уздовж берега Дніпра (а це 20 км), то вони протягнуться далі ще на 10 км!

Чотири фактори, які ведуть до Венеції

Перший – поросячий чи, по-науковому, антропогенний. Усі кияни та гості столиці, які викидають на вулицях недопалки, квитки, чеки, пакети та інше сміття, тобто поводяться, як молоді… поросята, створюють передумови для подальшого розливу води вулицями. Все, що за призначенням не потрапляє в сміттєві баки, рано чи пізно виявляється в зливових колодязях і забиває зливову каналізацію. Сюди треба зарахувати, тобто доплюсувати, пісок, яким узимку посипають вулиці та тротуари столиці, а це 70 тис. тонн щороку. Може, хтось, побачивши його у приймальному колодязі, вирішить, що це комунальники спеціально його туди засипають? Принаймні таке припущення промайнуло в мережі. Але це не так.

Другий фактор – містобудівний. Якщо на просторах, де колись росли дерева та трава, з'являються будинки, дороги та асфальт, то воді, яка раніше падала з неба і вбиралася в землю, тепер нікуди подітися, і вона стікає у зливову каналізацію. Тобто суцільна або "ущільнююча" забудова призводить до зростання навантаження на "дощовик", тим більше його проектували тоді, коли цієї забудови не передбачалося і в перспективі. Така ситуація має місце, наприклад, довкола станції метро “Лівобережна”, де система явно не розрахована на такі потоки від щільної забудови довкола.

Третій чинник – ментальний. Іноді трапляється так, що після будівництва нових ділянок доріг зливи, які працювали раніше, виявляються або заасфальтованими, або так забиті будівельним сміттям, що більше не можуть виконувати свої функції. Так, наприклад, сталося після будівництва проїжджої частини на перехресті вулиць Сім'ї Кульженка та Полярної чи розв'язки на перехресті Полярної та Богатирської.

Четвертий фактор, можна сказати, божественний! Ніхто не може передбачити, скільки Всевишній надішле води з небес на землю. Якщо проектувати дощову каналізацію по максимуму, це буде просто нераціональне використання коштів, тому “дощовик” проектують, виходячи з середньостатистичного показника кількості опадів. А максимум – собі не дозволяють навіть найбагатші міста світу. Наприклад, у Дубаї зливової каналізації немає взагалі, і коли дуже рідко проходить невеликий дощ, для міських служб це катастрофа всесвітнього масштабу.

У 2017 році сильна злива затопила Берлін. За кілька годин випала тримісячна норма опадів, кілька станцій метро було залито, центр – паралізований, у місті навіть оголосили надзвичайний стан. Цікаво, чи звинувачували у цій ситуації мера Берліна?

Війна як п'ятий фактор

Якщо ви були уважним спостерігачем, то в минулі роки помічали на дорогах маленькі бригади в помаранчевих жилетах, які знімали грати зі зливових колодязів та тривіальними лопатами виколупували все, що в них було. Особливо такі процедури активізувалися навесні після сходу снігу (разом із накопиченим під ним сміттям), але фактично вони тривали весь рік, крім періодів сильних морозів. Зрозуміло, що зараз такі роботи дуже скоротилися через те, що значна кількість працівників “Київавтодору” пішла на війну.

Проте навіть війна не зупиняє окремих персонажів із Київради та околиць вулиці Банкової, які вже набридли телеглядачам, але які з кожного приводу влаштовують ритуальні танці з піснеспівами на адресу київської влади. І навіть примхи природи (у вигляді 68% від місячної норми опадів) вони використовують як “аргумент”, щоб звинуватити в цьому ненависного і недосяжного для них мера.