Приєднався до ТРО і опинився без роботи через неявки. Як жителі України захищають свої трудові права у період воєнних дій

Оповідання громадян, чиї справи дісталися Верховного суду у боротьбі власні права.

Високий рівень безробіття та зміни у трудовому законодавстві, спровоковані війною, розв'язали руки українським роботодавцям, дозволивши їм не відповідати за несвоєчасну оплату праці, звільнення працівника на лікарняному, погіршення умов праці та зменшення оплати без попередження за два місяці.

Проте багато робітників продовжують успішно відстоювати свої права. «Головком» розповідає реальні історії громадян, які дійшли у своїх трудових суперечках до Верховного Суду та виграли. Деякі зі справ, про які йтиметься далі, тягнуться ще з 2017 року, деякі були відкриті вже під час повномасштабного вторгнення та прямо пов'язані з реаліями повномасштабної війни.

Щоб краще проілюструвати труднощі, з якими сьогодні доводиться стикатися з працівниками, наведемо кілька нововведень трудового законодавства, прийнятого на початку повномасштабної війни.
Закон 2136-IX «Про організацію трудових відносин під час військового стану» дав роботодавцям можливість з власної ініціативи призупиняти дію трудового договору; у поодиноких випадках не відповідати за несвоєчасну оплату праці; звільняти працівника під час перебування на лікарняному, відпустці тощо.

Закон 2352-IX дозволив змінювати умови роботи та оплату у бік погіршення не пізніше, ніж до запровадження цих умов. Раніше співробітників мали попереджати про це через два місяці.

Ставка лікаря Котика

Але навіть незважаючи на «драконівські» зміни у трудовому законодавстві, позивачі можуть відстоювати свої права у суді і роблять це досить успішно. Один із таких прикладів – історія лікаря, ортопеда-травматолога Сергія Котика із Вінниці. Він працював у відділенні невідкладної травми Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні.

Влітку 2022 року, тобто вже під час повномасштабної війни, адміністрація лікувального закладу почала звільняти персонал. Це торкнулося Сергія, який працював на посаді за сумісництвом, на півставки.

«Зателефонував завідувач і сказав, щоб я писав заяву за власним бажанням, інакше мені не дадуть виплати і більше в жодну лікарню не візьмуть. Я сказав, що писати нічого не буду. Після цього завідувач передзвонював ще кілька разів і казав, що спілкувався з бухгалтерією та підтвердили, що жодних грошей не дадуть. Таке ставлення вкрай обурило мене», – розповів Сергій Котик головному.

Замість Сергія Котика, який працював за сумісництвом, адміністрація лікарні хотіла взяти лікаря-стажера, менш досвідченого, але на повну ставку.

Котик вирішив відстоювати свої права у суді. Інші співробітники, каже, слухняно написали заяви про звільнення.

Як пояснив «Головкому» кандидат юридичних наук, активіст громадської організації «Соціальний рух» Віталій Дудін, який допомагав Сергію Котику з позовом, Кодекс законів про працю на момент звільнення лікаря не містив норм про звільнення з роботи за сумісництвом у зв'язку з прийняттям на цю роботу працівника , що не є сумісником.

«Залишилося таке «атавістична» підстава звільнення на рівні підзаконного акту 1993 року. Процес звільнення виглядав вкрай поспішно, адже виданий наказ про звільнення не містив посилань хоч на якісь нормативні підстави, тому адміністрації довелося його згодом доповнювати», – розповів юрист «Главкому».

Сам лікар стверджує, що піти до суду його змусило не так бажання відновитися на посаді (хоча він любив цю лікарню, прийшов працювати туди ще інтерном), як переконання, що він має відновити справедливість. Адже керівництво повелося по-хамськи і явно нехтувало вимог законодавства.

Вінницький міський суд прийняв бік лікаря, потім він програв апеляцію та подав касаційну скаргу до Верховного суду. У листопаді суд визнав правоту позивача та залишив чинним рішення першої інстанції. У Верховному суді зазначили, що звільняти сумісника на основі підзаконного акта не було жодних підстав.

Як розповів «Головкому» Сергій Котик, 28 листопада у лікарні йому повідомили, що хочуть отримати рішення суду, якого ще не бачили. Після цього лікаря мають поновити на посаді та виплатити йому компенсацію за вимушені прогули.

Двічі звільнено антикорупціонера

У березні минулого року адміністрація ДП «Волиньстандартметрологія» призупинила дію трудового договору з уповноваженим з антикорупційної діяльності держпідприємства Костянтином Пантиком, посилаючись на погіршення фінансового стану.

На думку Костянтина Пантика, усунення його від роботи дало можливість керівництву позбутися антикорупційного нагляду. Також він стверджує, що трудові договори були припинені і з іншими співробітниками, тоді як керівництво продовжувало отримувати високі премії.

Усе це, каже Пантик, спонукало його звернутись до Луцького міськрайонного суду, там він виграв свою справу. Проте Волинський апеляційний суд прийняв бік роботодавця. За словами Пантика, це сталося тому, що він з адвокатом під час ухвалення рішення не могли бути присутніми в суді, про що завчасно повідомили у своєму клопотанні, яке суд чомусь не ухвалив до розгляду.

Поки Костянтин домагався правди в суді, роботодавець раптово відновив з ним дію трудового договору, але переклав його на півставки. Костянтин із цим був категорично не згоден. Правоту працівника підтвердили і представники Мінекономіки, які після перевірки відповідним актом вимагали відновити Пантіка на повну ставку. Але натомість Пантика взагалі звільнили вдруге – нібито за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Працівник вимагає подати звіти про виконання антикорупційних програм на підприємстві, зокрема, за 2022 рік, коли Костянтин Пантик не працював, оскільки з ним на сім місяців припинили дію трудового договору. А його письмові звернення надати інформацію для перевірки, за його словами, керівництво ігнорувало.

Костянтин Пантик судився і за визнання недійсним наказу про зупинення з ним дії трудового договору з квітня по грудень 2022 року, та через незаконне звільнення у березні 2023 р. Зрештою, суд про незаконність звільнення він виграв. Пантик сподівається, що Верховний Суд визнає недійсним наказ про тимчасове припинення з ним дії трудового договору і зобов'яже роботодавця виплатити 125 тис. грн за час вимушеного прогулу, а також 10 тис. грн моральної компенсації.

Сторож покарав керівника за хамство

73-річний В'ячеслав Подольчук із містечка Заставна Чернівецької області багато років працював художником у місцевому Вищому професійному училищі №24, а останніми роками обіймав там посаду сторожа, з якої його, як встановив суд, незаконно звільнили. Подольчук пішов до суду та нарешті змусив роботодавця відновити його на роботі та виплати 47 тис. грн компенсації за вимушені прогули.

Ця історія почалася з того, що в училищі змінився керівник. Новий директор, за словами В'ячеслава Подольчука, почав бездоказово дорікати йому за невиконання службових обов'язків. І нарешті підписав наказ про звільнення. Сталося це після того, як хтось розбив вікна в кабінеті директора. Подольчук стверджує, що вікна пошкодили не на його зміні, а коли він розпочав виконання обов'язків, псування майна не помітив. За його словами, випадки вандалізму в училищі трапляються часто і йому неодноразово доводилося ловити на місці злочину молодих людей, які обривали квіти на клумбах або кидали камінчики у вікна студенток, які проживали в гуртожитку поряд з навчальним корпусом. Про всі події Подольчук писав письмові пояснення. Однак саме останній випадок із вікнами став приводом для його звільнення.

Директор, за словами Подольчука, спілкувався з ним у хамській манері та тицяв 74-річному сторожу. Так що чоловік вирішив позиватися. Адвокат Галина Божеску, яка у 2020 році представляла інтереси В'ячеслава Подольчука, розповіла «Головкому», що, програвши першу інстанцію, її клієнт занепав духом.

Незадовго до цього пан В'ячеслав поховав дружину. Відчувалося, що він перебуває в пригніченому стані. Проте апеляційний суд став на наш бік», – розповіла захисниця. Відповідач подав касаційну скаргу, проте Верховний суд залишив її без задоволення.

В'ячеслав Подольчук розповів «Головкому», що після рішення суду його відновили на роботі та виплатили все належне. Після цього він звільнився вже за власним бажанням.

«Якщо ти людина чесна, а тобі в обличчя хамлять, звинувачують, це викликає обурення. Хто ти такий, щоб так чинити? Тому бажання відстояти справедливість і стало тим стимулом, який надавав мені сил боротися», – підсумував пенсіонер.

Праворуч через фото у купальнику тягнеться шостий рік

В рамках теми боротьби за трудові права важко оминути історію виховательки дитячого садка Віти Черешнівської із Рівненської області. Протягом шести років вона боролася за поновлення на посаді. Зрештою, Верховний Суд ухвалив стягнути з роботодавця 111 тис. грн.

Нагадаємо цю епічну історію. У 2017 році Черешнєвська опублікувала в Instagram фото у купальнику. Директор дитячого садка «Дивосвіт» Радивилівського району, побачивши цю публікацію, звільнила виховательку… «за аморальну поведінку».

Соцмережі тоді стали переважно на бік звільненої виховательки. Навіть ексміністристка освіти Лілія Гриневич коментувала скандал та називала звільнення «розправою».

Зрештою, Черешнівську поновили на посаді, але незабаром звільнили за прогули. Вона знову пішла до суду та знову виграла справу у березні цього року.

Втім, історія ще не закінчена. Керівництво дитсадка подало подало касацію, яка зараз розглядається Верховним судом.

Пішов захищати Україну – звільнили за прогули

Житель Хмельницької області працював електромонтером у приватній фірмі та в перший же день повномасштабного вторгнення став до лав тероборони міста Старокостянтинів Хмельницької області, повідомивши про це через чотири дні роботодавця ТОВ «Енерго Лайн». Проте вже 8 квітня роботодавець звільнив електромонтера за прогули, йдеться у повідомленні Єдиного державного реєстру судових рішень. Чоловік оскаржив це рішення та виграв у першій інстанції. На думку Старокостянтинівського райсуду, позивач був відсутній на робочому місці з незалежних від нього причин, зумовлених веденням військових дій та пов'язаних з ними обставин, внаслідок чого він був змушений вживати заходів щодо свого захисту, захисту своєї сім'ї та держави.

Відповідач програв апеляцію та касацію, тому незаконно звільненого працівника було відновлено на роботі, також йому виплатили 60 тис. грн. за вимушені прогули та навіть 2 тис. грн моральної компенсації. Наразі чоловік служить у лавах ЗСУ.

«Час змушує людей розумітися на своїх правах»

Наведені приклади свідчать, що, незважаючи на очевидні переваги роботодавців, які мають кошти на юристів, пересічні громадяни все одно можуть досягти справедливості у захисті своїх трудових прав. До того ж, обстоюючи своє право на працю, громадяни побічно відстоюють і суспільні інтереси, оскільки їхній успішний досвід може надихнути інших.

Водночас, слід визнати, що братися за захист своїх трудових прав в українських судах громадяни наважуються не часто. Більше того, в Україні слабко розвинений профспілковий рух та колективне відстоювання інтересів працівників на відміну від США чи країн Євросоюзу. Однак якщо учасники об'єднання мотивовані, вони можуть досягти свого. Відомі випадки, коли у територіальних громадах профспілкам вдавалося вберегти від закриття лікарню та захистити персонал від звільнення. Таке сталося, зокрема, у Соснівці Львівської області.

Ще у 2019 році місцева лікарня опинилася на межі закриття через недофінансування. Під скорочення підпадали десятки медичних працівників. Не бажаючи миритися із ситуацією, медики створили профспілку та звернулися до суду. Паралельно влаштовували акції протесту.

Зрештою восени 2022 року в лікарні з'явився новий керівник, який зумів порозумітися і з персоналом, і з місцевою владою. В даний час лікарня працює та забезпечена сучасним обладнанням.

За словами лідера громадського руху захисту прав медичних працівників «Будь як Ніна» Оксани Слободян, українці почали активніше обстоювати свої трудові права.

"Вже немає того страху (перед роботодавцем - "Головком"), як було кілька років тому", - поділилася вона з "Головкомом".

Українці, за словами Оксани Слободян, останніми роками стали уважніше стежити за витрачанням бюджетних коштів та намагатися впливати на неправомірні рішення за допомогою акцій протесту та судових позовів. Якщо кілька років тому їй доводилося закликати медичних працівників вийти на акцію та відстоювати свої права, сьогодні доводиться навіть обмежувати кількість учасників через заборону масових зборів, додає правозахисниця.

Не маючи можливості використовувати в умовах воєнного стану таку форму захисту прав як акції протесту чи бойкот, у деяких профспілках зараз розглядають варіант більш ефективної боротьби саме у судах із залученням колективу юристів. Голова осередку Вільної профспілки залізничників України в Дарницькому депо Києва Олександр Скіба розповів «Головкому» про проект створення оперативної групи юристів, які б захищали інтереси членів профспілок по всій країні.

За задумом це має бути професійна команда з кількох людей. Вони можуть не лише вирушати у відрядження, ділитися досвідом із членами профспілок, а й відстежувати законодавчі ініціативи, які в перспективі можуть загрожувати соціально-економічним та трудовим правам найманих робітників. Проте все це поки що – на стадії опрацювання.