Міненерго проштовхує законопроект щодо купівлі російського ядерного секондхенду для добудови атомних блоків у Хмельницькій області. Фахівці б'ють на сполох
Уряд планує побудувати два атомні енергоблоки на зведених ще минулого століття конструкціях Хмельницької АЕС і встановити там старі російські реактори. Їхній Україні готова продати Болгарія. Вона купувала російське обладнання для своєї АЕС "Белене", але пізніше відмовилася від проекту. Міністр енергетики Герман Галущенко запевняє, що угода із болгарами – вигідна. Галущенко неодноразово заявляв про намір розпочати велике будівництво вже цього року. Тобто у розпал війни, коли Хмельницька область регулярно страждає від ворожих повітряних атак.
Аргументів у критиків проекту безліч, і всі вони є вагомими. Насамперед – політичні. Звичайно, не варто навіть побічно мати справу з країною-агресором, особливо у чутливих питаннях, пов'язаних із національною безпекою. Крім того, проектною документацією на блоки володіє Росія, а реакторні установки такого типу ВВЕР-1000 – модифікація реактора другого покоління давно заборонена в Європі.
Авторитетні експерти галузі піддають нищівній аргументованій критиці сам концепт запропонованої міністром ідеї. Проте Міненерго продовжує лобіювати свій законопроект “Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької атомної електричної станції” і вже досягло певного успіху. Комітет Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг на засіданні 17 червня висловив свої застереження до цього документу, але, незважаючи на все, рекомендував парламенту прийняти його за основу у першому читанні.
Послідовний критик законопроекту, народний депутат Андрій Жупанін загалом ставить під сумнів здатність “Енергоатому” побудувати енергоблоки через колосальні фінансові проблеми компанії. “Загалом це небезпечний прецедент. Ми просимо Європу накладати санкції на російський природний та скраплений газ, а самі хочемо купити російські ядерні реактори, – каже Жупанін, – Коли я в очі про це сказав міністру енергетики Герману Галущенку, він відповів: це – болгарський реактор. Це спотворена логіка, адже тоді європейські партнери, які нас не дуже люблять, почнуть купувати російський газ у Болгарії та стверджувати, що він – болгарський. Або купувати російську нафту в Індії”.
Реалізація цього проекту, на думку фахівців, стане однією із символічних перемог російського світу в українській атомній енергетиці.
Ми просимо Європу накладати санкції на російський природний та скраплений газ, а самі хочемо купити російські ядерні реактори у Болгарії.
"Непрозоро і без обґрунтувань"
Отже, профільний комітет Верховної Ради на засіданні 17 червня розглянув представлений Кабінетом міністрів проект закону "Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької атомної електричної станції". Незважаючи на те, що документ був схвалений, висновки Комітету, розміщені на сайті Верховної Ради, містять низку суттєвих застережень. У вердикті комітету є також посилання на критичні зауваження Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради, яке в пояснювальній записці до проекту хоч і толерантно, але вказує на недоліки: “Законопроект вимагає детальнішого техніко-економічного обґрунтування, зокрема актуалізації на 2024 рік показників розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 р. № 579-р. "Про схвалення техніко-економічного обґрунтування "Будівництво енергоблоків №3, 4 Хмельницької АЕС", прозорість використання коштів при добудові енергоблоків №3 та №4 ХАЕС, а також вартісних характеристик допоміжного обладнання та його доставки на майданчик для забезпечення будівництва енергоблоків".
Тож чиновники навіть не попрацювали розробити техніко-економічне обґрунтування, а скористалися старою документацією, підготовленою “Енергоатомом” ще 2018 року.
Андрій Жупанін розповів “Головкому”, що на засіданні парламентського комітету намагався з'ясувати у міністра Германа Галущенка та президента “Енергоатому” Петра Котіна, за які кошти планується реалізувати проект? Адже “вільних коштів” компанія не має, більше того – останніми роками зазнає збитків.
Депутат назвав вражаючі цифри з інформаційної довідки, яку Міністерство фінансів підготувало до згаданого засідання. Отже, за результатами діяльності 2022 року “Енергоатом” отримав збитків на 6,75 млрд грн, за 2023 – на 8,9 млрд грн. “На 1 січня 2024 року непокритий збиток НАЕК “Енергоатом” – 200,8 млрд грн, а заборгованість за кредитами – 42,5 млрд грн, перед ДП “Гарантований покупець” за послугу забезпечення доступності електроенергії для побутових споживачів – близько 20 млрд грн . Отже, існують ризики щодо фінансового забезпечення будівництва”, – йдеться у документі Мінфіну.
Жупанін нагадав, що "Енергоатом" планує придбати у Болгарії два реактори "нібито всього за 650 млн євро", але "ми не знаємо фінальної ціни, за якою ці реактори нам можуть продати, цілком імовірно, що продавець почне піднімати ціну". Ніхто реально не може знати вартості угоди з болгарами, наголошує депутат.
Загалом заявлена вартість усього проекту – 72 млрд грн. Але цей кошторис… складено у 2018 році. Саме так. Адже ця сума вказана у тому самому “старому” техніко-економічному обґрунтуванні за 2018 рік, яке чиновники подали до парламенту разом із законопроектом у квітні цього року.
Андрій Жупанін наполягає: з урахуванням інфляційних процесів 72 млрд зразка 2018 року перетворилися 2024-го на приблизно 135 млрд грн. “Я врахував інфляцію за останні шість років та отримав цифру 135 млрд грн. Але де ж взяти такі гроші? В “Енергоатомі” відповідають: не хвилюйтесь, ми там уже домовляємося. Але як можна вірити, що якийсь іноземний банк чи синдикат банків дасть Україні кредит за умов війни? – риторично запитує народний депутат. – У нас немає жодних документальних підтверджень якихось домовленостей. І як взагалі можна розпочинати п'ятирічний контракт на 135 млрд грн у той час, коли в Україні вже третій рік триває повномасштабна війна на виснаження!”.
Слід сказати, що законопроект нещадно критикують авторитетні фахівці, зокрема Микола Штейнберг, який свого часу був головою Державного комітету України з ядерної та радіаційної безпеки та заступником міністра палива та енергетики. З гострою критичною статтею виступав у “Головкомі” також Юрій Костенко, екс-міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Хлам "Росатому"? Аргументи експертів
Минуло майже 20 років з того часу, як уряд у 2005 році ухвалив першу постанову “Про підготовчі заходи щодо будівництва нових енергоблоків ХАЕС”. З того часу фінансове колесо закрутилося – на підготовчі роботи щорічно витрачалися сотні мільйонів гривень, а результат – нульовий. "Чому так довго? Чому безрезультатно? Хоч хтось проаналізував, чому все провалилося? – питає Микола Штейнберг у замітці на Фейсбуці – Потрібно прояснити деякі моменти, які мають врахувати народні депутати, щоб підготовлений урядом проект став дієвим законом, а не папірцем, відправленим до архіву, адже це вже не перший закон про будівництво блоків №3 та №4 на ХАЕС”.
Експерт вважає за неприпустиме будувати атомні енергоблоки з використанням ВВЕР-1000, водо-водяного енергетичного реактора, який був спроектований наприкінці 60-х років минулого століття. “Ця реакторна установка належить до другого покоління ядерних енергетичних реакторів. Сьогодні в усьому світі реалізуються ядерні установки покоління 3+. Цикл поновлення техніки сьогодні вимірюється роками, а не десятиліттями і, тим більше, не століттями”, – наголошує Штейнберг.
“Головком” поцікавився у Германа Галущенка, чому він зупинив вибір на старих реакторах ВВЕР-1000 російського виробництва, і отримав таку відповідь.
“Технологія ВВЕР, яка використовується для будівництва енергоблоків, не є суто російською технологією, оскільки вона розроблялася за часів існування СРСР. До її розробки було залучено велику кількість українських вчених та атомників. Зважаючи на це, наша держава здатна не лише самостійно експлуатувати відповідні енергоблоки, а й будувати їх”, – відповів міністр на запит “Головкому”.
Позицію голови Міненерго фахівці галузі вважають непереконливою. Вони стверджують: без участі “Росатому” добудувати ядерні енергоблоки в Україні практично неможливо – вся конструкторська документація є лише у російського монополіста. Зокрема, про це нещодавно в інтерв'ю “Головкому” говорив колишній перший віце-президент “Енергоатому”, лауреат Державної премії у галузі науки та техніки Олександр Шавлаков.
Нагадаємо, що після анексії Криму закон 2012 року про добудову енергоблоків на ХАЕС із застосуванням російських атомних блоків, а також відповідну міжурядову угоду з Росією Верховна Рада анулювала.
Крім того, з'ясувалося, що збудовані понад 30 років тому конструкції на Хмельницькій АЕС під будівництво енергоблоків №3 та №4 розраховані не на ту модифікацію реактора, яку тепер Галущенко планує купити у Болгарії.
“На основі базового проекту ВВЕР-1000 у колишньому Союзі та інших країнах було реалізовано проекти ВВЕР-1000/В-187; В302; В338 та ін Є і нереалізована модифікація В-466. Вона призначалася для Болгарії (АЕС "Белене"). Так, це саме ті непобудовані блоки, обладнання яких Енергоатом планує використовувати для блоків №3 і 4. Виникає питання: з якою реакторною установкою планує будувати Енергоатом нові блоки на ХАЕС? У законі 2012 року про спорудження енергоблоків №3 та №4 ХАЕС (закон №5217-VI від 6.04.12) було зафіксовано, що на кожному енергоблоці розміщується реакторна установка типу ВВЕР-1000/В-392”, – констатує колишній голова Держкомітету з питань ядерної та радіаційної безпеки.
Не менш химерною у законопроекті є пропозиція, точніше, завдання для уряду: “забезпечити модифікацію енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС для можливості їх роботи з використанням ядерного палива за американською технологією”. Цей наратив викликав іронію недиванних експертів. “Ще не збудували, а вже модернізуємо? А чи не простіше і не дешевше врахувати модернізацію в процесі проектування?”, – підказує Микола Штейнберг.
Помітили цю невідповідність і фахівці Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради, у висновках яких до законопроекту читаємо: “… Досить дискусійним є підхід, згідно з яким пропонується здійснювати будівництво енергоблоків за характеристиками, які заздалегідь вимагають їхньої “модифікації”, що в цьому випадку можна розцінити як видозміну існуючих енергоблоків з появою в них нових ознак, властивостей”.
“Є питання і до технічного стану болгарських реакторів, які вже простояли десятки років, – каже Андрій Жупанін, – Наскільки мені відомо, вони некомплектні, бо там не вистачає турбін. А ще постає питання про можливість запуску в експлуатацію збудованих енергоблоків. Це неможливо зробити, якщо ліцензіат, який має ліцензію на цю технологію, - а це дочірня компанія "Росатома" - не прийде і не перевірить, тобто не підтвердить, що технологія справна, і дозволить її експлуатувати. Знову ж таки, міністр відповідає: ви, головне, голосуйте, у нас багато фахівців, ми з цим розберемося”.
Довгий шлях у нікуди
Керівництво Міненерго попри все сподівається, що парламент ухвалить законопроект, але у відповіді Германа Галущенка, отриманому на запит “Головкому”, не уточнюється, чи вилучать із документа невідповідності та суперечливі позиції, про які йшлося вище.
“Рішення про будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС є надзвичайно важливим, адже атомна генерація – основа енергетичної стабільності України… Прийняття вищезазначеного закону дозволить Україні розпочати добудову енергоблоків, збільшити потужність генерації на 2200 МВт… Блок №3 готовий вже на 80% і може бути добудованим за 2,5-3 роки”, – запевняє міністр.
Експерти галузі переконані, що названі Галущенком терміни нереальні. Так вважає, зокрема, Олександр Шавлаков, який в інтерв'ю “Головкому” пояснював, що досі у світі найкращим прикладом швидкого будівництва були енергоблок на АЕС “Фуцин” у Китаї, який звели за шість років, “від першого кілочка і до включення у мережу”. “Так що ні про які 2,5 роки будівництва двох блоків на Хмельницькій АЕС не може бути й мови”, – наголосив Шавлаков.
Спорудження блоків №3 та 4 на Хмельницькій АЕС розпочалося ще 1985 року. 1990 року роботи зупинили у зв'язку з оголошенням Верховною Радою України мораторію на будівництво атомних електростанцій. На той час завершили спорудження всіх станційних споруд для забезпечення експлуатації ХАЕС із чотирма енергоблоками. Наразі будівельна готовність третього блоку – 75%, четвертого – 28%. Блоки планували будувати, використовуючи старі конструкції – там планували встановити реактори російського виробництва ВВЕР-1000 – їх прийнято називати реакторами російського дизайну.
Для вибору виконавців 2008 року Україна оголосила міжнародний тендер. Американська компанія Westinghouse зняла пропозицію реактора АР-1000, адже не планувала будувати блоки на старих конструкціях. Крім росіян, ніхто не погодився будувати блоки на конструкціях, які простояли просто неба більше двох десятків років і розраховані на реактор другого покоління – проект ВВЕР-1000/В-320 (у країнах ЄС реактори другого покоління давно заборонено будувати).
У 2014 році Україна відмовилася від співпраці з російською компанією "Росатом"
На ХАЕС, де зараз працюють два енергоблоки ВВЕР-1000, також планується з нуля побудувати ще два блоки (Х-5 та Х-6), де будуть встановлені ядерні реактори компанії Westinghouse. Тобто загалом планується побудувати чотири нові енергоблоки.
