І знову доводиться повертатись до теми нашої знаменитої «Укрнафти».
Тому що ми вже не вперше бачимо дивні юридичні баталії між державною «Укрнафтою» та такою самою державною «Укртатнафтою» — нібито втрачені нафта та Нафтопродукти.
І все це м'яко кажучи виглядає дивно, бо обидві компанії після націоналізації очолює та сама людина – Сергій Корецький.
Як керівник, він має доступ до всього обсягу первинної інформації та даних про рух фізичних ресурсів та коштів на обох Підприємствах. Однак, коли читаєш матеріали судових справ складається враження, що йдеться або про серйозне роздвоєння особи, або про спробу прикрити спритну угоду чи службову недбалість. Судіть самі.
Перший позов Укрнафта подала ще 4 вересня 2023 року, вимагаючи від Укртатнафти повернути 183 тис. тонн нафти, які та отримала від «Укрнафти» у 2022 році на переробку. (Справа № 917/1636/23).
Після націоналізації цей обсяг містичним чином «загубився» та «Укрнафта» вимагала у господарському суді Полтавської області, щоб «Укртатнафта» повернула їй сировину в натурі чи грошима – 6,4 млрд. гривень.
Протягом шести місяців судового розгляду «Укрнафта» кілька разів змінювала позовні вимоги і не змогла остаточно сформулювати свої претензії: чи то «Укртатнафта» злочинним шляхом привласнила нафту, чи вона неналежним чином зберігала передану нафту.
При цьому «Укрнафта» нарікала, що лише відповідач через об'єктивні причини (бо тільки він має доступ до своїх резервуарів) може точно встановити наявність або відсутність нафти у своїх сховищах.
Водночас відповідач займає категоричну позицію, що встановити відповідний факт технічно неможливо, ніж блокує можливість з'ясувати ключові обставини цієї Справи.
Такі закиди були б зрозумілі, якби йшлося про суперечку непов'язаних юридичних осіб. Але ж керівником і позивача та відповідача є Сергій Корецький, який позивається до самого себе і сам же блокує можливість встановити ключові обставини у цій справі. Ситуація може бути абсурдною, але це класичний кейс конфлікту інтересів.
У травні 2024 року господарський суд відмовив «Укрнафті» у задоволенні позовних вимог, справа перейшла до апеляції, а ось доля 183 тис. тонн нафти залишається невідомою – кримінальне розслідування результатів не дало.
Проте люди, знайомі з обставинами справи, кажуть, що знайти цю нафту неможливо, оскільки її було перероблено, а нафтопродукти реалізовано «Укрнафтою» ще у 2023 році. , яка теж цікавиться долею зниклої нафти, мовляв, судимося, процес іде.
Ще один епізод – позов «Укрнафти» проти «Укртатнафти» від 4 березня 2024 року (справа №917/328/24)
Цього разу Сергій Корецький («Укрнафта») просить господарський суд Полтавської області стягнути з Корецького Сергія («Укртатнафта») збитки у розмірі 245,4 млн грн, з яких 244,2 млн грн вартість гудрону прямої перегонки нафти, а 1, 2 млн грн – пального ТС-1.
Як випливає із матеріалів справи, зазначені нафтопродукти «Укртатнафта» виготовила з нафти «Укрнафти», переданої на переробку ще у березні 2022 року; частину гудрону «Укрнафта» забрала на реалізацію, а на зберіганні має залишитися 9,3 тис. тонн гудрону та 16,2 тонн Авіагаса. Поки що їх не стало.
Незручність ситуації полягає в тому, що ревізія підприємств після націоналізації (листопад 2022 року) не виявила нестачі цих нафтопродуктів.
Більше того, до вересня 2023 року «Укрнафта» справно сплачувала «Укртатнафті» за зберігання та гудрону та авіагасу, обидві компанії підписували акти про надані Послуги.
Проте суд ухвалив: Сергію Корецькому («Укртатнафта») належить сплатити Сергію Корецькому («Укрнафта») 245,4 млн грн за зниклі нафтопродукти та ще 1,1 млн грн витрат на судові Збори.
Однак Сергій Корецький («Укртатнафта») із рішенням суду не погодився і 20 червня 2024 року подав апеляцію. Найімовірніше доля зниклих 9,3 тис. тонн нафтопродуктів, а також 183 тис. тонн. тонн нафти залишиться невідомою.
Сергій Корецький, найімовірніше, звинувачуватиме у всьому своїх «папередників» на посадах керівників «Укрнафти» та «Укртатнафти», але чи можемо ми з вами бути на 100% впевненими в тому, що нафтопродукти, які протягом багатьох місяців їм враховувалися ( і за зберігання яких він платив з однієї керованої ним компанії інший), а потім дивним чином зникли, чи не були продані їм самим третім особам без документального оформлення?
А куди поділися гроші, тобто до чиєї кишені вони потрапили в цьому випадку – питання Риторичне.
Що ж ми маємо у Залишку? Ці позови можуть виглядати комічно і навіть абсурдно: ну хто в здоровому глузді судитиметься сам із Собою.
Однак вони є симптомами серйозніших проблем в «Укртатнафті» та «Укрнафті» — системний конфлікт інтересів у результаті поєднання керівних посад однією людиною, відсутність належного контролю з боку наглядових рад обох підприємств та державних органів, що виконують функції акціонерів, непрозорість діяльності компаній — жодна з них досі не опублікувала фінансової звітності за 2022 та 2023 роки.
І все, що ми чуємо, це лише запевнення керівництва, яке має численні конфлікти інтересів… А скелетів у шафі виявляється все більше…
Усі ці питання не є новиною. Про них говорили як про ризики одразу після Націоналізації. Наразі вони матеріалізувалися у цілком конкретних проблемах у вигляді нестачі нафти та нафтопродуктів, а «Позивач-Відповідач» намагається сховати кінці у воду руками Суду.
Враховуючи боязку позицію наглядових рад та державних акціонерів в особі Міноборони та НАК «Нафтогаз України» існує висока ймовірність того, що цей трюк їм, на жаль, вдасться.
На превеликий жаль
