РФ не зможе воювати проти України ще 10 років

Ворог намагається видати бажане за дійсне Однак і нам не слід зменшувати загрозу, яку становить ресурсна федерація Московії

Як завжди, диявол криється в деталях. Тому спробуємо розкласти по поличках наявні на сьогодні так звані «больові точки» окупаційно-терористичного континенту РФ.

Минулого тижня західні експерти опублікували аналітику, яка створила багато галасу в інформаційному просторі. Адже йшлося про намір Росії воювати з Україною ще 10 років – до повного знищення нашої державності.

Однак, як кажуть у народі, хотіти – не означає зробити Перш ніж глибше розглянути це питання, зауважимо: такі висновки експерти почали робити після заяви заступника голови Ради безпеки РФ Медведєва

Дивно те, що на 3-й рік повномасштабної війни західні аналітики продовжують приділяти увагу словам такого персонажа, враховуючи його абсурдність і неадекватність. РФ вже в 2025 році відчуватиме гострий дефіцит з технікою, оскільки склади та центри зберігання ворога спустошені

Дуже важливий нюанс – російські окупаційні війська вже відчувають дефіцит, а 2025-го він стане критичним і кардинально вплине на ступінь поставки у війська механізованої компоненти. Так, маємо 2 взаємовиключні матеріали від західних аналітиків

• один прогнозує, що РФ готова воювати ще щонайменше 10 років
• інший, що її ресурс буде кардинально виснажено вже наступного року

Щоб зрозуміти, хто має рацію, потрібно розглянути потенціал російського військово-промислового комплексу та можливості поповнення російської армії як людським ресурсом, так і технікою, необхідними для продовження війни. Отже, почнемо.

Людський ресурс

Коли говорять про людський ресурс стосовно Росії, то часто стверджують, що він нескінченний, але це не так, оскільки немає нічого нескінченного Хоча слід визнати – потенціал дуже великий у порівнянні з більшістю країн світу; крім того, на мобілізаційний потенціал РФ впливає її репресивна система

А як змінився показник втрат у російських окупаційних військ та площі захоплення території України протягом 2022-2024 років Нагадаємо ці показники нижчі

• 2022 рік Особовий склад – 92 920 (34 550 за перші шість місяців війни) Захоплено 63,9 тисяч км²
• 2023 рік Особовий склад – 253 290 (122 150 з 1 січня по 30 червня – зростання у 3,5 раза) Всього протягом року зростання втрат у 2,7 раза Захоплено 683 км²
• 2024 рік (з 1 січня по 30 червня) Особовий склад – 183 800 (зріст у 5,3 раза) Захоплено 752 км² Фактично зараз настання ворога оцінюється втратою одного окупанта на 2,5-4 м² території України

Згідно з динамікою зростання втрат, 2024 рік для окупаційних військ може завершитися (за умови незмінності нинішньої інтенсивності ведення бойових дій) у межах 400 тисяч особового складу. Тобто середній показник втрат росіян на місяць стабільно перевищуватиме 30-35 тисяч окупантів.

Така тенденція вже цього року змушує РФ для війни в Україні щомісяця мобілізувати від 35 до 40 тисяч.

Яскравий приклад - часткова мобілізація 2022 року, коли в окупаційно-терористичний контингент зганяли по 100 тисяч на місяць.

У бойових діях в Україні зараз задіяно 530 тисяч особового складу окупантів, який необхідно не тільки поповнювати, а й проводити ротацію та збільшувати чисельність. Наприклад, з 2022 до 2024 року склад окупаційних військ збільшився зі 180 тисяч до 530 тисяч, або втричі

Не виключено, що процес нарощування особового складу триватиме і щороку ще 100-150 тисяч росіян буде мобілізовано для збільшення угруповання окупантів і ротацій. або 37-38 тисяч мобілізованих на місяць

Чи здатна Росія дозволити собі такі показники Повністю, але є нюанс: річ у тому, що показник втрат особового складу безпосередньо залежить від ступеня підготовки та оснащеності підрозділів.

За таких умов мобілізації рівень підготовки буде критично низьким, а ступінь оснащеності з кожним… ні, не роком, а місяцем, лише знижуватиметься. Тому середній показник у 300 тисяч втрат неминуче зростатиме при збереженні нинішніх показників інтенсивності бойових дій

А це означає, що зростатиме і потреба в мобілізації – поступово, але впевнено наближаючись до граничного показника 60-70 тисяч на місяць, без закріплення на якійсь стабільній позначці. Хоча людський ресурс – це не все, від чого залежить можливість росіян воювати; не забувайте і про техніку

Військова техніка

Запаси радянських танків, бойових броньованих машин та артилерії на складах та в центрах зберігання РФ практично виснажені Найгірше ситуація з ОБТ та ББМ, дещо краще – зі ствольною артилерією

Запасів основних бойових танків для компенсації втрат у Росії залишилося приблизно на рік, але ремонтопридатних стає все менше Та й ремонтні процеси зараз займають набагато більше часу та енергоресурсів, ніж у 2022 та 2023 роках

Власне, з кожним місяцем РФ має можливість передавати до військ все менше відновлених танків, що у свою чергу знижує показник компенсації втрат на місяць

На початок 2024 року в РФ залишалося

• Т-90А та Т90С – до 100 танків, при існуючому виробництві в середньому 50 танків на рік
• Т-72 – близько 1500 танків різного ступеня ремонтопридатності, за відсутнього виробництва
• Т-80 – близько 800 одиниць різного ступеня ремонтопридатності, за відсутнього виробництва
• Т-62 – до 600 одиниць, за відсутнього виробництва
• Т-54/55 – до 600 танків різного ступеня ремонтопридатності, за відсутнього виробництва

Так, загальна кількість танків, що знаходяться на зберіганні у відносно та умовно ремонтопридатному стані, становила півроку тому 3600 одиниць. Зараз, звичайно, їх набагато менше

Аналогічна ситуація із ББМ. З виробництвом нових хоч справи й краще, ніж із виробництвом танків, але й потреба у цих машинах майже втричі вища; радянські запаси артилерії на росії в категоріях «введені в дію» та «на зберіганні» орієнтовно складали на початок 2024 року

• Д-20 (152-мм) – близько 100 (на зберіганні близько 1000)
• Д-30 (122-мм) – близько 450 (на зберіганні близько 4000)
• Мста-Б (152-мм) – близько 450 (на зберіганні близько 550)
• Гіацинт-Б (152 мм) – близько 100 (на зберіганні близько 1000)
• САУ Гвоздика 2С1 (122-мм) – близько 400 (на зберіганні близько 1200)
• САУ Акація 2С3 (152-мм) – близько 700 (на зберіганні близько 800)
• САУ Гіацинт 2С5 (152-мм) – близько 150 (на зберіганні близько 500)
• САУ Мста-С 2С19 (152-мм) – близько 400 (на зберіганні близько 150)
• САУ Півонія 2С7 (203-мм) – близько 100 (на зберіганні близько 100)
• САМУ Нона-С 2С9 (120-мм) – близько 300 (на зберіганні близько 500)
• САМУ Нона-СВК 2С23 (120-мм) – близько 30 (на зберіганні 0)
• САМУ Тюльпан 2С4 (240-мм) – близько 30 (на зберіганні 150)

До цього списку не увійшли 120-мм міномети типу 2Б11, 82-мм БМ-37, 100-мм протитанкова гармата МТ-12 «Рапіра», дивізійна гармата 85-мм Д-44 та інші. , яка орієнтовно придатна для відновлення і може бути доведена до боєздатного стану

Усі ці цифри вказують на те, що потенціал відновлення та компенсації втрат у категорії ОБТ та ББМ не перевищують потенціалу на півроку і навіть менше. У категорії артилерії цей показник може перевищувати рік – півтора

У жодному разі жоден із цих показників не підтверджує того, що росія має потенціал ведення війни на 10 років – він вичерпається залежно від категорії до кінця 2024 та протягом 2025 року. Це призведе до зниження можливостей компенсації втрат і, як наслідок, погіршення ситуації з комплектацією підрозділів, що спричинить зростання втрат

Висновки

Підкреслимо, це важливо, що РФ справді може воювати 10 років, але таку можливість має лише у категорії людського ресурсу. Хоча, як відомо з історії, він не вирішує наступальних завдань без механізованої підтримки

Самої механізованої компоненти, якою може оперувати російський військово-промисловий комплекс, з кожним місяцем стає дедалі менше І за збереження нинішньої інтенсивності бойових дій і рівня втрат техніки окупантів, на 10 років РФ ну ніяк не вистачить запасів, що залишилися.

Якщо росія справді планує воювати такий термін, зробити це зможе лише за допомогою людського ресурсу, який не вирішить її глобальних завдань.

Тому очевидно, що процес виснаження 2024 року кардинально вплине на можливості окупантів у 2025-му – не тільки в питаннях наступу, а й оборони.