Садовий та Львів чи «Вічні мери» та корупційні годівниці?

Багаторічне мерство – механізм особистого збагачення та гарантована узурпація місцевої влади та контроль потоків бюджетних коштів.

Мер Львова Андрій Садовий – чемпіон України з найдовшого перебування на посаді мера великого міста.

Якщо подивитися новини на сайтах міст, де мери не змінюються по кілька термінів, то можна побачити характерну особливість – про корупційні угоди місцевої влади не пишуть як про щось сенсаційне. Журналісти пишуть про розкрадання коштів на закупівлі так, начебто описують щорічне святкування дня міста – усі знають хто, як, коли, де, а тому здивувати може не сам факт корупції, а лише раптові напади правоохоронних органів за інформацією чергового журналістського розслідування.

Саме багаторічне перебування при владі, яке нівелює майже всі запобіжники, уможливлює цю жахливу ситуацію, коли цілі міста потрапляють у залежність до однієї особи – міського голови, або ляльководів, що стоять за ним.

Формально сьогодні рекордсменом серед українських мерів-довгожителів є голова багатостраждального Бахмута в Донецькій області Олексій Рева. Він став керівником міста ще 1990 року, за часів СРСР. Як людина «старого загартування», вона за цей час лише раз отримала звинувачення у корупції. З того часу працював чисто.

Звернемося до великих міст, де грошей більше та більше корупції. Характерно, що майже всі «довгожителі» прийшли до влади на місцевих виборах у 2010 році, і з того часу не випускають її з рук (тільки смерть Геннадія Кернеса завадила йому залишитись на посаді мера Харкова). Серед інших багаторічних мерів, які прийшли у 2010 році: Юрій Вілкул у Кривому Розі, Михайло Симашкевич у Кам'янці-Подільському, Ігор Сапожко у Броварах, Сергій Надал у Тернополі та Володимир Хомко у Рівному.

З відривом в один виборчий цикл усіх їх випереджає чинний чемпіон-важкоатлет – міський голова Львова Андрій Садовий, який при владі з 2006 року. Його було обрано під час найбрудніших, як писали тоді львівські газети, місцевих виборів.

Багаторічне мерство – багаторічна корупція

На яскравому прикладі Андрія Садового розберемо, чому багаторічне перебування на посаді не приносить користі містам, і чому необхідно припинити практику вирощування локальних «путінів» та «лукашенок», які можуть вилитися у передачу влади спадкоємцям.

Перше, про що думає мер Садовий – це збереження при владі. Тому він намагався підтримувати добрі стосунки з усіма президентами. Навіть із Віктором Януковичем, який був засуджений за держзраду. 2011 року Садового зафіксували на камери на дні народження Януковича разом із мером Харкова Кернесом. Після того, як відео було оприлюднене вже після Революції Гідності, Садовий виправдовувався, що йому потрібні гроші на Євро-2012. Дивне місце для вибивання грошей, чи не так? На цьому фоні варто згадати ще одну межу львівського мера – безмежне пристосування. Свого часу він навіть освідчувався в любові до російської мови.

Все змінилося, коли партія Садового «Самопоміч» увійшла до парламенту і створила там третю за величиною фракцію. Садовий, який не приховував своїх президентських амбіцій, не зміг домовитися з тодішнім господарем Банкової Петром Порошенком і отримав від технологів останнього «сміттєву блокаду» міста, завдяки якій Садовий втратив у рейтингу, але зміг просадити рейтинг Порошенка у Львові ще більше.

Із владою Володимира Зеленського у Садового спочатку було непогано – він намагався триматися подалі від “Слуг народу” і не робив випадів у бік нового президента. Але завжди настає момент, коли кількість переростає у якість. Накопичений роками корупційний багаж просто проривався.

У листопаді 2019 року Спеціальна антикорупційна прокуратура оголосила підозру Садовому у зловживанні владою. Фабула кримінального провадження була наступною – продаж землі на кордоні Львова та села Рясне-Руське нідерландської компанії CTP під будівництво індустріального парку у 2015 році за 54 млн. грн. Садовий та його «молода команда» продали землю, що належала сільській громаді, та ще за зниженою в кілька разів ціною.

Далі снігова куля почала нарощуватися. Садовому почали згадувати всі за багато років, коли він замовляв свої управлінські «проколи» та корупційні схеми через власні ЗМІ (включаючи 24 телеканали), завжди знаходячи поганого «крайнього».

Першим гучним корупційним скандалом Садового на посаді міського голови (якщо не згадувати ошуканих 200 тисяч вкладників «Галицьких інвестицій») – близько 10 кримінальних справ, порушених у 2014-2015 роках за фактами шахрайства та корупції під час підготовки до Євро-2. Тільки на проектуванні будівництва «Арени Львів» було вкрадено з бюджету 24 млн грн (тоді пристойні кошти). 37 млн. грн. перевели на рахунок австрійської фірми ALPINBAU GmbH за розробку проектно-кошторисної документації для будівництва стадіону, а потім експертиза показала, що вартість цієї послуги – не більше 13 млн. грн.

Садовий розпочав своє «Велике будівництво» задовго до Зеленського. Лише на дорогах перед Євро-2012 Садовий «прокрутив» через Львівавтодор і нині відомий «Онур» не менше ніж 36 млн грн (стільки нарахувала Держфінінспекція у Львівській області). Ці гроші було надано Європейським банком реконструкції та розвитку.

На закупівлі трамваїв до Євро-2012 команда Садового заробила близько 15 млн грн, недокупивши три трамваї з партії у 14 штук.

«Сміттєва блокада» Львова, як її представив городянам Садовий, була наслідком бездіяльності його виконкому, через що на закритому міському звалищі загинуло четверо людей. Суд визнав винним мера Львова Андрія Садового та виконкому з бездіяльності під час закриття звалища. 30 травня 2016 року у поліції Львівщини відкрили кримінальне провадження за фактом пожежі на Львівському сміттєвому полігоні. Однак винуватцями зробили дрібніших чиновників. Найбільша «риба» – екс-керівник Управління житлового господарства Львівської міської ради Юрій Голець. Він залишався на посаді до листопада 2016 року, поки його не спіймали на одержанні хабара.

І це лише найбільші кейси, які стали відомими громадськості та стали предметом кримінального розслідування. А працюють ще менші схеми, що завдають бюджету Львова збитків, не даючи місту розвиватися.

Який вихід? Потрібні зміни до законодавства та обмеження терміну при владі

На прикладі Садового видно, що багаторічне мерство використовується виключно як механізм особистого збагачення самого мера та його оточення. За своєю суттю – це феодальне узурпування влади, яке підтримує корупційна складова, мережі голосування адміністративного апарату та власні ЗМІ, які в очі львів'янам кажуть, що вони титушки!

Чинне законодавство та чинна правоохоронна система не можуть зупинити феодалізацію. Тому, щоб викорінити її у Львові та інших містах України, потрібні нові запобіжники. Таким запобіжником може стати обмеження перебування при владі мера не більше двох термінів поспіль (як із президентською посадою). У США, наприклад, це стала практика в місцевому самоврядуванні. У Нью-Йорку, наприклад, двома термінами обмежений не лише мер, а й інші чиновники з його адміністрації.

Феодалізацію України слід зупинити, щоб не втратити країну!