Сергій Коровченко: Від легітимізації окупації Криму до волонтерства

«Незабаром усі дочекаються повернення додому». З таким оптимізмом у липні 2023 р. говорив керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов. Україні справді за останній час вдалося просунутися у напрямку півострова більше, ніж за попередні роки.

По-перше, флот РФ практично вигнано з українського Криму, а по-друге, Кримський міст став дедалі частіше перекриватися через небезпеку. Але якщо у поверненні Криму жоден свідомий українець не сумнівається, то ситуація з його окупацією досі приховує багато загадок. Хто саме здавав півострів, хто легітимував так званий референдум і хто навіть після контактів із проросійськими прислужниками зміг вийти сухим із води та перетворитися на волонтера з орденом митрополита Єпіфанія? Все це про колишнього начальника юстиції Криму, нині тісно пов'язаного з Юлією Тимошенко – Сергія Коровченка.

Прізвище Сергія Коровченка простому читачеві навряд чи добре знайоме. Народився у Луганській області, але навчався вже у Києві. Має юридичну освіту та адвокатське посвідчення. Юридична практика звела Коровченка з одіозним заступником Адміністрації президента Віктора Януковича – Андрієм Портновим. З 2006 по 2012 рік Коровченко працював його помічником у Верховній Раді, коли мав депутатський мандат від Блоку Юлії Тимошенко. До речі, саме Тимошенко зіграє велику участь у вибілюванні репутації Коровченка після окупації Криму росіянами. Але про це трохи згодом.

За словами самого Сергія Коровченка, він уперше потрапив до Криму у 2011 році, коли був призначений помічником заступника Голови Ради міністрів Криму патронатної служби. За рік до окупації він став начальником Головного управління Міністерства юстиції України у Криму. І лишався їм ще деякий час після захоплення півострова.

Вперше прізвище Коровченка у контексті можливого сприяння окупації півострова росіянами спливло на «плівках Глазьєва». Телефонні розмови радника президента РФ Сергія Глазьєва були записані українською розвідкою 1 березня 2014 року. На розшифровках цих розмов можна дізнатися багато інформації про те, як Росія окупувала Крим і хто з українських чиновників допомагав ворогові. Записи було оприлюднено слідством у справі про державну зраду Віктору Януковичу. Саме ці плівки стали основою справи про можливу зраду вже згаданого Андрія Портнова, якого вважають автором постанови Верховної Ради Криму на початку окупації півострова. За Коровченком також було порушено кримінальну справу.

Коровченко на плівках згадується як людина Віктора Медведчука, який обговорюється Глазьєв із депутатом Держдуми Росії Костянтином Затуліним. Зокрема радник Путіна говорить про те, що Сергія Коровченка необхідно залишити на посаді в Мін'юсті Криму, адже його рекомендує Медведчук. Втім, Коровченко на посаді не залишився, але це не означає, що він не був у курсі подій, що відбувалися.

Підтвердження того, що Сергій Коровченко не тільки був у курсі планів оккупантів, а й брав участь у них, знайшлося наприкінці 2023 року. Журналісти «Громадського» отримали у розпорядженні запис телефонних розмов Андрія Портнова. На них він спілкується з Коровченком та колишнім депутатом Верховної Ради Криму Левом Миримським. Записи датуються навесні 2014 року, коли окупанти формували так звану владу в Криму і займалися переписуванням українського майна під російське законодавство.

З цих телефонних розмов можна дізнатися, що Коровченку пропонували курирувати деякі теми під час окупації Криму. Більше того, він разом із Миримським планував поїздку до вже захопленого півострова у квітні 2014 року. Сам Коровченко в одному з інтерв'ю, що відбілює, стверджує, що поїхав з Криму в березні 2014 року і більше там ніколи не був.

Українське слідство вело кримінальну справу проти Портнова і Коровченка. Але нині жодних звинувачень не було пред'явлено. Фактично люди, які допомагали росіянам захопити Крим завдяки правосуддю України, на яке, як відомо, впливав Андрій Портнов, вийшли сухими з води.

Більше того, вже у 2016 році Сергій Коровченко претендував на посаду судді в Конституційному суді України, вказуючи на декларацію кандидата, який на той момент працював адвокатом. На конкурс його не допустили, але це не надто засмутило його, і він вирушив у політику.

Тут варто згадати Юлію Тимошенко, про яку йшлося на початку публікації. Вона відіграє велику роль у політичному просуванні Коровченка. Так, його рідна сестра Яна Нестор одружена з керівником київського осередку партії «Батьківщина» Віталієм Нестором. Читач може його пам'ятати з балотування на посаду мера Києва у 2020 році.

Нестор і Коровченко також мають спільний бізнес. Зокрема, у 2017 році перший був директором ТОВ «Арт-Сістем», засновником якої є Сергій Коровченко. Нині компанією, що займається нерухомістю, керує Яна Нестор.

Серед бенефіціарів цієї фірми є ще одна цікава особа – Іван Молчанов. Це син відомої забудовниці, керівниці будівельної компанії Stolitsa group Влади Молчанової. За даними численних джерел – Коровченко та Молчанова є цивільним подружжям. Їх неодноразово помічали разом. Наприклад, вони стали випадковими учасниками сюжету про весілля пасинка Віктора Медведчука. Навряд чи вони були запрошеними гостями, адже спортивні костюми, в які вони були одягнені, ніяк не відповідають дрес-коду подібних подій. Проте журналісти змогли зафіксувати пару разом.

Влада Молчанова – одна з головних спонсорок партії Юлії Тимошенко і не приховує того, що симпатизує Батьківщині. Ймовірно, на тлі політичних переконань вона могла зійтись із Сергієм Коровченком.

2019 року він був навіть кандидатом у народні депутати від «Батьківщини» по округу у Прилуках Чернігівської області. Щоправда, перемога йому так і не дісталася. А потенційним виборцям вкотре нагадали про кримське минуле Коровченка та його телефонні розмови з окупантами.

У 2020 році Коровченко разом із Молчановою засвітилися в документах, які депутат Гео Лерос передав журналістам як докази у справі Дениса Комарницького, який «дивиться» по Києву. В одному із файлів йдеться, що Влада Молчанова та Денис Комарницький домовляються про спільну забудову території заводу «Коммаш» на вул. Васильківській у Києві. В інших документах згадується сестра Сергія Коровченка – Яна Нестор.

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну в лютому 2022 року Сергій Коровченко перетворився на благодійника та волонтера. Ось вони разом із Владою Молчановою та її сином передають військовим ЗСУ автомобілі. Ось Коровченко отримує орден святого Архістратига Михаїла І ступеня з рук митрополита Єпіфанія за відновлення храму у Прилуках. До реставрації будівлі було залучено благодійні фонди Коровченка та Молчанова.

Але схемники не були б схемниками, якби під час війни не продовжували сумнівну діяльність. У жовтні 2022 року Департамент комунальної власності Києва виставив на приватизацію будинок на вул. Івана Франка, 26б. Переможцем конкурсу стала Асоціація національно-патріотичного виховання дітей та підлітків. Важко зрозуміти, звідки асоціація має гроші на купівлю будівлі в історичному центрі Києва. Але, як кажуть, він у деталях.

У попередньому договорі про купівлю-продаж вказано, що підписував його від асоціації Піднебінний Олег Олександрович.

Людину з таким же прізвищем та ім'ям очолював ТОВ «Тібоун» та ТОВ «Ріоліт Корпорейшн», що входять до неформальної групи Сергія Коровченка. Тобто зрозуміти, хто ж стоїть за патріотичну асоціацію, яка може дозволити собі купити кількаповерховий будинок, неважко.

За десять років, що минули з анексії українського Криму, російськими окупантами Сергій Коровченко пройшов шлях від помічника зрадників до ордену за благодійність. Яким чином в одній особі може уживатися партнерство з Андрієм Портновим, якого небезпідставно підозрюють у роботі на РФ, та допомогу ЗСУ – важко уявити. А головне – чи вплинуть нові записи, на яких Коровченко обговорює свою роботу на окупанта, відновлення кримінальної справи про державну зраду. Покарання тих, хто допомагав ворогові, має стати неодмінною складовою повернення Криму, про який так жваво розповідає Кирило Буданов.