Гізо Углаву, першого заступника директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ), звільнили. Дисциплінарна комісія більшістю голосів вирішила, що він приклав руку до тиску на детектива, який викрив його причетність до зливів матеріалів фігурантам, і порушив цілу низку законів та етичних кодексів у своїх спробах хоч якось вплинути на перебіг справи з витоками у «Великому будівництві» .
Представники НАБУ у складі проголосували за винність Углави, а представники «Демсокіри» з Ради громадського контролю НАБУ розділилися: один із них підтримав винність, вони були у меншості, і на стіл директора бюро Семена Кривоноса зрештою ліг «обвинувальний акт». Кривоніс міг вибрати будь-яке покарання: від попередження до звільнення. Проте залишати Углаву на роботі навіть простим завгоспом – це залишати постійну тінь підозр, тож насправді вибору не було: 3 вересня першого заступника було звільнено. Але це не кінець історії
Углава зробив «закладку» під це рішення та залишив собі можливість оскаржити його в суді. Він подав скаргу до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) щодо конфлікту інтересів у діях Кривоноса. Мовляв, він був заангажований і хотів звільнити Углаву незалежно від результатів розслідування.
На підтвердження своїх слів Углава має запис своєї розмови з Кривоносом, яку він зробив на власний диктофон без жодної санкції. Ця розмова відбулася у червні, після виходу сюжету «Бігус.інфо» про те, як матеріали справи НАБУ щодо координатора «Великого будівництва» Юрія Голіка потрапляли до самого фігуранта. На той момент Углава та Кривоніс виглядали спільниками. Але потім щось сталося.
За деякими даними, певне прозріння прийшло до міжнародних структур, які до цього моменту вважали Углаву символом та стовпом НАБУ. Прозріння зрозуміле. Якщо ти символ НАБУ, а НАБУ перетворилося на решето, через яке тече до корупціонерів, хто винен?
Більше того, якраз у липні-серпні детективи провели дві великі історії, в яких не було вже звичних витоків до офісу президента.
Перша – підозра голові Антимонопольного комітету Павлу Кириленко за незаконне збагачення. Звісно, справді офіс знав, ніхто не приховував самого факту його відкриття після виходу журналістського розслідування «Схем». Проте детективи та прокурор зробили несподіваний крок для офісних покровителів Кириленка. Вони не стали звертатися за експертизою щодо оцінки квартир, машин та землі фігуранта, щоб порахувати, скільки все це коштує.
Зазвичай, таке звернення дає опонентам НАБУ шанс протистояти. Наприклад, справа щодо «Роттердів+» вже кілька років бовтається в суді. Але у справі АМКУ слідству вистачило офіційної ціни майна, яку Кириленко та його родичі вказували у договорах купівлі-продажу, щоб побачити, що він обріс майном, придбаним на неіснуючі доходи на суму, набагато більшу від 10 млн грн. А це саме той поріг, при перевищенні якого чиновнику світять конфіскація та в'язниця. Тож ОПУ пропустив цей крок слідства. І адвокат Татарова вже в суді робить із Кириленка посміховисько через версію про придбання квартир на десятки мільйонів гривень за гроші, які батьки дружини заробили на продажу на базарі малини з городу.
Друга – розвиток історії із міністром енергетики Германом Галущенком. Спочатку СБУ залучила НАБУ до справи за заступником міністра Олександром Хейлом, який вимагав хабарі з державних шахтарів за можливість перевезти обладнання для шахт із Донецької області на Волинь. Це саме та історія, коли СБУ оголосила, що заступника міністра затримали завдяки допомозі міністра Галущенка, хоча міністр дізнався про затримання постфактуму. Більше того, детективи на заступника не зупинилися і пішли далі з обшуками до самого міністра. І знов ніхто з керівництва їх не зупинив.
Контрастує з картинкою, яку ми спостерігали у НАБУ останнім часом. Благополучно тікали задовго до санкції на арешт такі діячі, як голова Нацбанку К.Шевченка та Фонду держмайна С.Сенніченко. Йшли у відставку ще до оголошення підозр замглави ОПУ О.Смирнов та Держслужби спецзв'язку Ю.Щиголь. Екс-міністр будівництва О.Чернишов уникав обшуків після зустрічі з керівником НАБУ С.Кривоносом.
І це лише зіркові учасники хіт-параду. Уявили, на що перетворилося НАБУ внаслідок тривалого процесу розкладу?
Анамнез хвороби НАБУ
Бюро не було таким. У 2015 році, після Майдану, за результатами конкурсу було обрано понад сто мотивованих детективів, які незабаром почали давати результат. Саме детективи «першого скликання» добігли до чинного голови Податкової служби Р.Насірова, енергоатомного стовпа прем'єрської фракції «Народний фронт» М.Мартиненка, юридичного «вирішення» президентської фракції БПП О.Грановського. Традиційні антикорупційні органи пострадянської України – поліція, СБУ, Генпрокуратура – виходу на фігур такого рівня раніше не мали ніколи.
Люди раділи успіхам.
Американці аплодували такій рекламі їхніх інвестицій у демократію.
Топ-корупціонери сумували та вставляли палиці у колеса: право на автономне прослуховування детективи вибивали роками, а незалежної від Банкової експертизи не отримали досі.
А у суміжників переживали «важкі часи». «Акваріумні рибки» у кабінеті керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури М.Холодницького почули, що він зливав справи фігурантам. Керівник Генпрокуратури Ю.Луценко особисто злив у паблік дані про агентів НАБУ під прикриттям, а СБУ затримала їх за «провокацію хабара» працівникам Мін'юсту Петренка із «Нарфронту».
Згодом СБУ Баканова, ГПУ Венедиктової з Нацполом Авакова розвалили корупційну справу проти заступника голови Офісу президента Татарова, який контролював усі правоохоронні органи, крім НАБУ.
Цей зовнішній тиск став одним із елементів напруги в НАБУ. Згодом до нього додався і внутрішній дискомфорт.
Коли перший керівник НАБУ Р.Ситник йшов у відставку, деякі детективи були банально втомлені від хронічного саботажу ззовні та зсередини.
Було очевидно, що їхнє розслідування хтось зливає в унітаз. У багатьох випадках детективи приходили на обшуки, а на них уже чекали чисто прибрані приміщення або почищені від листування телефони. Плюс деяких міленалів (так, серед детективів теж не всі зі сталі та криці) шокували жорсткі методи управління керівника Головного підрозділу детективів.
Таким чином середовище детективів було фракталізовано і деякі були демотивовані. А важелі реальної влади тим часом збиралися до рук першого заступника голови НАБУ Гізо Углави.
«Тристанович» (по батькові Гізо Углави, яка стала прізвиськом) потрапив до НАБУ у 2015 році. Його посада першого заступника не передбачала доступу до матеріалів справ. Але саме від нього залежало призначення на адміністративні посади (як Углава хакнув НАБУ зсередини, див. статтю «Хто керує детективами у новій структурі НАБУ і що з цим не так?»). Тому багато хто мали з ним неформальні відносини. Сьогодні, під час дисциплінарного розслідування по Углаві, стало відомо, що різні негативні віруси проникли в управління внутрішніх розслідувань і підрозділ детективів під прикриттям.
Мені ще до конкурсу на керівника НАБУ доводилося чути версію, мовляв, Углава уклав негласний пакт із Єрмаком про те, що він без втручання Банкової зробить так, щоб переможцем конкурсу стала якась слабка фігура, якою керуватиме досвідчений гравець.
Резонне питання «Чому ж Углава сам не пішов на конкурс і продавав би собі справи, як заманеться?» має просту відповідь. Він справді досі не вивчив українську мову, і це не дає йому пройти жодного конкурсу на державну посаду. Посада ж заступника директора НАБУ не є виборною та конкурсною, та ще й не має жодних термінів повноважень. Власне Углава вже є рекордсменом серед топ-чиновників України за терміном перебування на посаді – майже десять років.
Незважаючи на те, що детективи вже робили замах на А.Татарова і ходили навколо Ю.Голіка з «Великою будівлею» під дахом офісу президента, нахабно втрутитися в конкурс на керівника НАБУ було не можна, оскільки бюро залишалося священною коровою для американців. Отже, завдання було нетривіальним.
Надалі події розгорталися так. На конкурс подався виходець із команди Саакашвілі Семен Кривоніс. Він у команді голови Одеської ОДА (хто ще пам'ятає, що Саакашвілі був там?) відповідав за деякі питання митниці. Потім очолив Офіс простих рішень та звідти перейшов до Держінспекції архітектури та містобудування. Значного корупційного шлейфу Кривоніс тут не нажив, бо було дуже складно пред'явити йому вибірковість у проведенні чи то пак НЕпроведенні перевірок деяких будмайданчиків його інспекторами.
Конкурсна комісія з обрання директора НАБУ складалася навпіл із міжнародників та українців. Хоча її очолював формально українець Микола Кучерявенко, неформальним лідером був закордонний експерт Драго Кос, який працював в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Він проголосував за Кривоноса, хоч не всі міжнародники голосували за цього кандидата. Наприклад, колишній агент ФБР Карен Грінуей була проти.
Однак Кос був за Кривоноса, і його призначили директором НАБУ. А Саакашвілі заявив, що «всі спроби збити його кандидатуру були ліквідовані завдяки Андрію Єрмаку та Олексію Чернишеву» (згаданий вище міністр, який уникнув обшуків). Також журналісти виявили, що дружина Кривоноса працювала разом із заступником Єрмака Олексієм Кулебою – нинішнім куратором регіональної (а часом і будівельної) політики в ОПУ.
Далі було справою техніки, щоб досвідчений Углава взяв під крило митно-будівельного новачка. А комунікаційницю Поліну Лисенко, гарну знайому Углави, яка спілкувалася з ОЕСР та іншими міжнародними організаціями, зі скандалом призначили заступником директора НАБУ.
Для багатьох детективів це стало тригером.
Дехто невдовзі звільнився, розуміючи відсутність перспектив у цій конструкції Бюро.
Андрія Калужинського та ще кількох відомих детективів фактично змусили звільнитися через розслідування Управління внутрішнього контролю НАБУ. Його очолює Роман Осипчук, який був одним із двох «конкурентів» Кривоноса у фінальній трійці конкурсу на директора НАБУ.
А після цього пролунав скандал: один із детективів НАБУ подав заяву до САП про ознаки того, що матеріали розслідування про «Велике будівництво» зливаються на найвищому рівні. Виявилося, що радник офісу президента Георгій Біркадзе надсилав координатору «Великого будівництва» Юрію Голіку дані про розслідування НАБУ щодо його персони.
Чисто математично Гізо Углава якнайкраще підходив під визначення того, хто міг зливати Біркадзе, і не тільки йому, дані. Інсайдер мав працювати на топ-посаді в НАБУ протягом тривалого часу, бо сливи відбувалися і за старого, і за нового директора бюро.
Після заяви детектива до сонного царства НАБУ вторглися камери, софіти та увага людей. Розпочалися розслідування парламентаріїв, критичні публікації у ЗМІ. Паралельно САП розпочала свої дослідження з інших справ у бюро. Углава став помилятися.
Спочатку він нібито натякнув ОПУ, що шантажуватиме їх зливом якихось даних, якщо за нього не «впишуться». А потім він реально розпочав шантаж, записавши на диктофон свою розмову із Кривоносом. Углава говорив про те, що він невинний і йому потрібно просто вийти з цієї історії з чистою репутацією, щоб можна було знайти роботу у пристойних роботодавців. А Кривоніс йому пояснював, що із масштабами оприлюднених даних у ЗМІ це вже нереально.
На той момент було оприлюднено розслідування DT.UA та «Бігус.інфо» про злив інформації про справу НАБУ Голіка, а також сюжет Михайла Ткача в «Українській правді» про причетність Кривоноса до саботажу справи НАБУ про можливу причетність Олексія Чернишова до земельно-будівельної угоди .
Роздрукування цієї розмови Углави та Кривоноса кілька днів тому розлетілося за закордонними партнерами України. Також Углава дав послухати її аудіозапис членам Дисциплінарної комісії, який розглядав питання щодо його причетності до зливу інформації фігурантам.
Зрештою, він передав її в НАЗК для відкриття справи проти Кривоноса. А НАЗК нещодавно очолив ще один колишній детектив НАБУ Павлущик, який також працював із Углавою. Він з ентузіазмом поставився до заяви свого колишнього керівника та відкрив провадження. Якщо за результатом буде прийнято певне рішення, воно дозволить Углаві оскаржити в суді рішення Кривоноса про його звільнення. А якщо ще й суд отримає вказівку з Банкової задовольнити скаржника, то Углава повернеться на посаду.
Тоді нам усім доведеться гадати, свідками чого ми стали. Чи Кривоніс справді спробував залишитися на світлій стороні історії, чи він просто був пішаком з темного боку.
Найгірше, що це залишиться ребусом і для американців. Вони довгі роки вважали Углаву людиною, яка забезпечує правильну роботу НАБУ. Проте останнім часом вони отримали багато інформації про зворотний бік роботи заступника директора. Наразі американці розуміють, що питання Углави – це не питання життєздатності символу реформ в Україні. Це лише поточний ремонт однієї посади та ще кількох управлінь у середньому НАБУ, де по кутках розцвіла пліснява. Тобто йдеться не про замах на інститут, а лише про точкові зміни для вирівнювання ситуації.
