Скандал навколо Федерації кінного спорту України продовжується і обростає новими подробицями та скандальними фактами. Інформація про можливе нецільове використання мільйонів євро міжнародної благодійної допомоги сколихнула українська громадськість, а також кінна спільнота України та світу.
Нагадаємо, у перші дні війни генеральний секретар Всеукраїнської федерації кінного спорту (ВФКС) Михайло Пархомчук виїхав з України за своїм бельгійським паспортом і, прикриваючись ім'ям ВФКСУ, зареєстрував на себе в Бельгії благодійний фонд “Ukrainian Equestrian Charity Foundation” та збирав на нього фінанси для України, яку активно надавала кінна спільнота з усього світу. Загалом за два роки на рахунки фонду Михайла Пархомчука надійшло близько 1,5 млн. євро. Доля цих коштів досі не відома
Після майже двох років війни Михайло Пархомчук всіляко ігнорує заклики надати звіт про те, яка доля цих коштів, як він ними розпорядився, і не бажає відзвітувати перед членами Федерації та довести громадськості та кінній спільноті України та світу, що надійшли на рахунки фонду засобами “Ukrainian Equestrian Charity Foundation”, розпоряджалися належним чином.
Замість того, щоб надати повний звіт та розвіяти всі підозри у нецільовому використанні благодійної допомоги під час війни, громадянин України та Бельгії Михайло Пархомчук вирішив найняти бельгійського адвоката Володимира Лінкаутана (Vladimir Lincautan), лобіста російського бізнесу, який спеціалізується на супроводі Європи .
Так, наприклад, 2019 року Володимир Лінкаутан, адвокат генерального секретаря ВФКСУ Михайло Пархомчук їздив до Росії, де в Єкатеринбурзі знайомив підприємців країни-агресора з особливостями ведення бізнесу в Бельгії та можливостями виходу на інші європейські ринки. Адвокат Михайла Пархомчука вчив бізнесменів путінського режиму, чому їм потрібно заходити до Бельгії, які для них можливості на ринку цієї країни, які галузі найбільш перспективні для російських компаній, які є податкові особливості та багато інших порад для російських компаній щодо ведення бізнесу з бельгійцями.
Захід організувала Уральська торгово-промислова палата, яка веде бізнес-об'єднання регіону. А ось фотографії з цього заходу і адвокат Михайла Пархомчука як експерт серед росіян.
Більше того, у 2014 році делегація Російської Республіки Татарстан проходила навчання в Бельгії, вивчаючи досвід розвитку автомобільного та хімічного кластерів. Члени російської делегації, зокрема представники Міністерства економіки Татарстану та підсанкційного Татнафтохімінвест-холдингу зустрічалися та обмінювалися досвідом із Володимиром Лінкаутаном, адвокатом Михайла Пархомчука.
Тепер адвокат Михайла Пархомчука, і за сумісництвом російський лобіст Володимир Лінкаутан, найнятий на гроші, які, можливо, не дійшли українських кіннотників, вимагає видалення статей і новин про скандал навколо засобів міжнародної благодійної допомоги, про які не хоче звітувати Пархомчук.
Ситуація абсурдна і обурлива і зашкалює своїм цинізмом, коли лобіст, який радить росіянам, як їм краще вести бізнес у Бельгії, на гроші генерального секретаря української федерації кінного спорту тисне на українські ЗМІ та на українську громадськість, надсилає на пошту погрози, зокрема особистого характеру , загрожує то законодавством України, то законами Євросоюзу та нахабно відпрацьовує кошти, які йому заплатив Пархомчук.
А також за дорученням Пархомчука, який всіляко уникає відповісти на запитання, куди пішли щонайменше 1,5 млн євро благодійної допомоги, загрожує активістам, які написали про цю ситуацію, позовом “за наклеп, дискредитацію та застереження”. Неохайний російський лобіст дозволяє собі тиснути на українську громадськість під час війни та російської агресії, і це все схвалено і за вказівкою Михайла Пархомчука, який, до речі, теж відсиджується за кордоном.
Тому слід зазначити, що якщо Михайло Пархомчук та його адвокат вважають, що публікація статті про скандал з міжнародною благодійною допомогою “завдала значної шкоди” його репутації, то для цього лише потрібно надати звіт і показати, як були використані ці кошти, а не загрожувати журналістам та активістам, які про це написали.
Загалом ситуація складається така, що у сумі різноманітних фактів у Федерації кінного спорту України не все гаразд, і справи рухаються далеко не в правильному напрямку. За повномасштабного російського вторгнення, коли російські війська знищують українські міста, і щодня на фронті гинуть українські військові, у Федерації кінного спорту простежується дуже багато чинників із російським слідом.
Чого варта історія із призначенням Яна Хосте тренером команди Всеукраїнської Федерації Кінного Спорту.
Ян Хосте, окрім іншого, тренер російського конкуриста Єгора Щибрика з Єкатеринбурга (куди до речі, їздив Володимир Лінкаутан), який за підсумками 2021 року був визнаний найкращим спортсменом за версією Федерації кінного спорту Росії і неодноразово представляв РФ на міжнародних турнірах з конкуру.
Оскільки російські спортсмени не мають права брати участь у міжнародних турнірах, щоб оминути цю вимогу, російський конкурист Єгор Щибрик формально змінив спортивне громадянство та представляє Палестину. Цікаво, що цей же російський конкурист Єгор Щибрик спільно з Яном Хосте тренував українських кіннотників, які брали участь в Олімпіаді в Токіо, коли дружина Щибрика представляла Росію на цій Олімпіаді. Такий російський слід зовсім неприйнятний для Федерації кінного спорту країни, що воює. І окупація Криму та війна на Донбасі в цей час, як бачимо, не були підставою для Федерації не співпрацювати з росіянами.
Також, якщо згадати деяких членів правління ВФКСУ, які всіляко відмовляються голосувати за проведення аудиту коштів міжнародної благодійної допомоги за рахунками фонду “Ukrainian Equestrian Charity Foundation” Михайла Пархомчука, також простежується дуже багато російського. Анна Скабард, починаючи з 2014 року, судила 9 змагань з кінного спорту в Росії. За цей час вона на російських змаганнях була тричі головою суддівської бригади за цей час. Пані Скабард пояснила своє рішення тим, що вона є суддею міжнародного рівня. Це зручне обґрунтування, особливо коли людина має іншу точку зору на роль Росії у війні проти України. Ми зв'язалися з Анною Скабард і поставили це питання, що вона нічого не змогла сказати. Микола Безуглий за часів Януковича був першим заступником міністра аграрної політики та продовольства, який утік за кордон регіону Миколи Присяжнюка, який ховається від слідства. Пан Безуглий разом із Присяжнюком, членом партії Януковича, написав наукову працю. Як ми пам'ятаємо, людей із патріотичними поглядами на такі посади на той час не призначали.
Всі ці російські сліди та фінансовий скандал у Федерації кінного спорту не лише дискредитують її, а й поступово заганяють у ще більшу деградацію. Члени правління продовжують мовчати, і тут виникає підозра в їхньому особистому мотиві того, щоб звіт про рух коштів на благодійний фонд Пархмчука не було надано. Ми намагалися зв'язатися з членами правління, але не отримали відповіді на ці запитання. І замість того, щоб торкатися питання використання коштів Пархомчуком, члени правління ВФКСУ намагаються відмовчати.
А генеральний секретар Всеукраїнської федерації кінного спорту (ВФКС) Михайло Пархомчук знаючи, що питання міжнародної благодійної допомоги досить активно обговорюється у середовищі кінної спільноти України, а також серед кіннотників за кордоном, замість того, щоб просто надати звіт та показати, що жодних проблем із цим ні, наймає адвоката, лобіста російського бізнесу в Бельгії та Європі, щоб той чинив тиск на українських активістів і журналістів, що написали про це. Це абсурдна та обурлива ситуація, особливо під час війни Росії проти України. Вдумайтеся лише, найняти адвоката, який роками розповідав росіянам, як їм вести в Європі бізнес, який їздив до Росії, і платити йому гроші, можливо, з тієї ж міжнародної допомоги, щоб той загрожував українським ЗМІ та активістам.
Ситуація з небажанням Михайла Пархомчука звітувати про різні російські сліди у ВФКСУ схожі на цілеспрямовані дії з дискредитації України в очах міжнародних донорів, зниження іміджу держави та цілеспрямовані кроки на те, щоб така допомога в Україну не надходила. Це все грає на руку країні-агресору Росії, і шкодить не лише міжнародному іміджу нашої держави, а й українському суспільству та волонтерському руху, до підтримки яких міжнародні благодійники після таких скандалів ставитимуться насторожено, особливо надання фінансової та гуманітарної допомоги Україні. Вважаючи, що сенсу допомагати немає, все одно цю допомогу вкрадуть і уникатимуть звітності. Кращої диверсії на користь агресора не вигадаєш.
Звичайно, світова кінна спільнота, яка надавала кошти, все й так бачить, і Михайлу Пархомчуку варто було б заради збереження своєї “ділової репутації”, а також “честі та гідності” не наймати російських адвокатів-лобістів для здійснення тиску та загроз, а надати звіт та звітувати перед суспільством, членами Федерації та рядовими кіннотниками. Якщо людині нема чого приховувати, вона бере і все показує, відкрито каже, ось дивіться, я чесний, і я навіть не намагався заробити на допомогу під час війни.
Поки що цього не відбувається, а також не видно активності членів правління ВФКСУ у бік справедливого вирішення цього скандалу, а також засудження Пархомчука, який сидить у Європі, дискредитує Україну, контактує з російськими лобістами та використовує ім'я Федерації кінного спорту у власних цілях.
