2017 року Олександр Кацуба вийшов на волю, заплативши бюджету 100 млн грн
Екс-заступник голови правління компанії "Нафтогаз України" Олександр Кацуба (в офіційних документах його ім'я пишуть тільки на російський лад - Олександр), один із фігурантів скандальної історії так званих "вишок Бойка", заперечує в апеляції вирок шестирічної давності. Про це повідомляє “Главком” із посиланням на судовий реєстр.
Цю справу нелегко знайти у реєстрах, її всіляко приховують. Зокрема, на сайті Київського апеляційного суду у розділі “Сторони справи” немає прізвища Кацуби. Також про цю справу немає жодної актуальної інформації на держспорті “Судова влада України”.
Чергове судове засідання призначене на понеділок, 23 жовтня. До цього часу починаючи з травня 2023 року розгляд справи кілька разів переносився. Вирок переглядає суддівська трійка: Олег Ігнатюк (доповідач), Олена Свинцицька та Оксана Рудніченко.
Суть цієї справи стосується причетності Олександра Кацуби до махінацій із паливом на суму понад 450 млн грн. У 2012-2013 роках, перебуваючи на посаді заступника голови правління "Нафтогазу", він допоміг компанії бізнесмена Сергія Курченка "Газ України 2020" вкрасти у "Нафтогазу" бензин на понад 450 млн грн. Для заволодіння коштами використовувалися схеми фіктивних закупівель нафтопродуктів.
Окрім цього, Олександр Кацуба згадується у ще одній гучній справі – так звані “вежі Бойка”. За правління Віктора Януковича державна компанія “Чорноморнафтогаз”, де заступником директора працював пан Кацуба, купила у фірми-прокладки дві морські бурові установки з переплатою близько $300 млн.
Джерело, яке знайоме з матеріалами кримінального провадження, звернуло увагу на певний прецедент з переглядом справи Олександра Кацуби. 2017 року він вийшов на волю, бо уклав із заступником генпрокурора угоду про визнання винності. Тепер же він заперечує його в апеляції.
“Виходить, що Кацуба відмовляється від укладеної угоди. За таких умов він має повернутися за ґрати. Якщо апеляція виправдає Кацубу, тоді можна вважати зруйнованим інститут укладання угод про визнання винності. Адже таких рішень в Україні ще не було”, – зазначив співрозмовник видання.
Нагадаємо, що у червні 2016 року генпрокуратура затримала Олександра Кацубу.
Вісім місяців Олександр Кацуба провів у слідчому ізоляторі. Шевченківський районний суд Києва 10 березня 2017 року відпустив на волю обвинуваченого, ухваливши угоду про визнання винності. Згідно з ним, екс-заступника голови правління компанії “Нафтогазу” визнано винним у причетності до створення злочинної організації та присвоєння майна шляхом зловживання службовим становищем та призначено рік та п'ять місяців позбавлення волі. Водночас у відбування покарання, згідно із “законом Савченка”, обвинуваченому зараховано перебування у СІЗО (один день за два). Після цього Феміда звільнила Кацубу з-під варти у залі суду.
“Він (Олександр Кацуба – “Головком”) пішов на операцію зі слідством, заплатив 100 млн грн до бюджету та дав важливі свідчення. Суд проводився у закритому режимі, має умовний термін”, – зазначила тодішня прес-секретар генпрокурора Луценка Лариса Сарган.
За даними ЗМІ, у судовому вироку зазначено, що дії Кацуби за різними епізодами злочинної діяльності спричинили збитки держави на суму понад $1 млрд. Компенсовані 100 млн грн. за тодішнім курсом становили близько $3,5 млн. або 0,35% від загальної суми збитків.
Станом на 22 жовтня 2023 року прізвище Олександра Кацуби внесено до реєстру корупціонерів, який веде Національне агентство з питань запобігання корупції.
Наразі Олександр Кацуба у соціальних мережах позиціонує себе волонтером, передаючи автомобілі на фронт.
Також слід додати, що засуджений є сином нардепа VII скликання від Партії регіонів Володимира Кацуби. Старший брат Олександра Сергій Кацуба також був нардепом Партії регіонів. До 2012 року він обіймав посаду заступника голови “Нафтогазу”.
Як відомо, угода про визнання винності – це юридичний “компроміс” між стороною звинувачення та підозрюваним. Щоб сторони не зловживали цим правом, є запобіжники, які ретельно перевіряє суд. Укладаючи угоду, сторони можуть погодити покарання, розмір збитків до відшкодування та умови, за яких покарання не відбуватиметься. Наприклад, це звані “умовні терміни” (відповідно до ч. 2 ст. 75 Кримінального кодексу).
Якщо угода в результаті не виконується, то судовий розгляд або досудове розслідування відновиться, а на обвинуваченого, якщо він зірвав угоду навмисно, чекає кримінальна відповідальність.
