Вибір перед «Слугою народу»: чи новий лідер, чи нова структура партії?
Переосмислення керівництва чинної президентської партії «Слуга народу» може відбутися протягом найближчих тижнів.
Перші зміни торкнуться персони голови партії – Олена Шуляк ще в середині листопада завершився дворічний термін повноважень і, за даними джерел «Головкому», продовжено його, швидше за все, не буде. Причин цьому кілька: це і фактичне перебування керівної політсили в анабіозі, і неоднозначність персони самої Шуляк, яка вразила гучний скандал із ініційованою нею містобудівною реформою.
Теоретично Шуляк може виставити свою кандидатуру на переобрання, але навряд чи це робитиме, розуміючи примарність шансів. Тому найбільш реальним видається такий сценарій: чинний лідер під оплески оголосить про уникнення партійних справ для того, щоб зосередитися на іншій ділянці роботи, а «слуги» оберуть нового керівника.
Усі керівники «Слуги народу»
Зареєстровано у квітні 2016 р. як «Партію рішучих змін» (керівник – Євген Юрдига), у грудні 2017 р. – зміна назви на «Слугу народу».
Грудень 2017 р. – травень 2019 р. – Іван Баканов
Травень – листопад 2019 р. – Дмитро Разумков
Грудень 2019 р. – листопад 2021 р. – Олександр Корнієнко
Листопад 2021 р. – до цього дня – Олена Шуляк
Нагадаємо, не надто відому широкому загалу Олену Шуляк «слуги» обрали лідером партії на з'їзді 15 листопада 2021 року. У команду Зеленського її свого часу запросив екс-прем'єр Олексій Гончарук, вона вважалася близькою до будівельного чола. На момент обрання партійним керівником Шуляк обіймала посаду заступника голови комітету Верховної Ради з організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, а наприкінці минулого року його очолила.
Власне, саме своєю діяльністю в комітеті, а не на чолі партії Шуляк і стала широко відома, причому не в кращому контексті. Йдеться про вже згаданий містобудівний законопроект №5655, який викликав загальний опір, через що досі не підписаний президентом. І навряд чи факт скандалу, в якому опинилася причетна голова його партії, Зеленського надто порадував.
Велика війна зупинила складні відцентрові процеси у «Слузі народу», які почалися після дуже скромного результату партії на місцевих виборах. Але при цьому мегапартія остаточно перетворилася на «милиці» Офісу президента. Насправді це було цілком очікувано, проте перший післявоєнний шок давно пройшов. Частина «слуг» уже давно не бачить себе в команді Зеленського, і важкі голосування, коли керівництву фракції доводиться стикатися з відвертим шантажем з боку своїх та вдаватися до допомоги інших фракцій та депутатських груп, це наочно демонструють.
Чоловік замість жінки
Про майбутні чистки рядів уже заговорив і сам топ-менеджмент «Слуги народу». Глава монобільшості Давид Арахамія у своєму недавньому скандальному інтерв'ю анонсував, що в майбутньому на партію чекає багато кадрових змін: «Ми стежимо за всіма зараз і не здійснюємо жодних рухів, щоб не посилати в космос цей сигнал. Якщо ми зараз «почекрижимо» всю партію, то це буде сигналом, що ми до чогось готуємось (до виборів), і потім решта через велику політичну недовіру почнуть готуватися і почнуть сварки знову. Тому ми цього не робимо, але це не означає, що ми не робимо домашньої роботи. Ми робимо, аналізуємо, з якими людьми хочемо йти як політична сила і з якими точно нікуди йти не будемо».
Окрім ребуса з датою наступних виборів, невизначеності у майбутньому «слуг» додають і таємні плани президента. Якщо Зеленський балотуватиметься на другий термін (а президентські вибори, швидше за все, будуть з'єднані з парламентськими), то логічним видається похорон «Слуги народу», який відіграв свій проект і обвалився під власною вагою. Тоді на його місці слід будувати нову незашкварену партію-блок, орієнтовану на Зеленського. І, звісно, на нових принципах, бо з 2019 року в країні, м'яко кажучи, багато що змінилося. Чи має сенс намагатись прямо зараз реанімувати «Слугу народу» з новими енергійними лідерами – велике питання.
Хоча треба віддати належне: сайт політсили та її соцмережі регулярно оновлюються, і не лише дублюванням відеозвернень президента.
Сама Шуляк розповідає про хід програми є Відновлення, допомагає розрахувати суму компенсації за пошкоджене житло та репрезентує законодавчі ініціативи у сфері народовладдя, яка була однією з уже забутих фішок «слуг» під час виборів. За даними джерел «Головкому», заміну Шуляка обирають із двох нардепів-чоловіків, один з яких, згідно з новими реаліями, має військовий бекграунд. Примітно, що більшість членів партійної політради, з якими поспілкувався Головком, взагалі не в курсі швидкої заміни Шуляк. «Зрозуміло, що питання голови партії, насправді, вирішуватиметься в Офісі президента», – зітхають захоплені нардепи. Але така реакція має ще одне пояснення: партія стала таким непомітним гігантом, що мало хто з самих партійців вірить у те, що косметичні зміни в ній на щось впливатимуть.
