В Україні зараз діє безліч військових адміністрацій, але їхні керівники різняться. Одним із можливих керівників може бути міністр оборони України. Також військові адміністрації може бути очолено високопоставленими офіцерами чи командирами військових підрозділів.
Військові адміністрації є важливим інструментом здійснення управління у регіонах та громадах під час воєнного стану. Водночас, вони можуть становити серйозну загрозу місцевому самоврядуванню, адже дозволяють «переграти» результати місцевих виборів на користь президентської партії.
Так, за результатами місцевих виборів, жоден представник «Слуги народу» не став мером обласного центру. Проте зараз із цією політсилою пов'язана третина глав військових адміністрацій у містах, які не є окупованими або на території яких не ведуться бойові дії. Крім того, десять голів обласних військових адміністрацій є представниками «Слуги народу» або афілійовані з нею.
Де були створені військові адміністрації, хто їх очолює і як це дозволяє главі держави формувати свою вертикаль у регіонах, розбирався Рух «Чесно».
Де створено військові адміністрації
Вичерпний список військових адміністрацій з даними про їхніх керівників знайти неможливо. Є лише укази про їх створення на сайті Офісу президента. адміністрації було утворено з урахуванням існуючих районних державних адміністрацій.
Першою військовою адміністрацією, яка була створена після початку повномасштабного вторгнення Росії (за винятком освічених на базі держадміністрацій), стала Гостомельська. Відповідний указ президент Володимир Зеленський підписав 21 березня 2022 року. Це єдина військова адміністрація населеного пункту Київської області. Решта є районними, як, наприклад, Бучанська. Останньою було створено Сумську міську військову 31 адміністрацію — у жовтні цього року.
Найбільше військових адміністрацій створено на Херсонщині — 50. У Запорізькій області — 37, а на Донеччині — 36. Досить несподіваним було створення військової адміністрації у Нетішині Хмельницької області, за сотні кілометрів від зони бойових дій. Це сталося 13 жовтня 2023 року, у річницю початку обстрілу критичної інфраструктури. Очолив її Григорій Олендра. Саме у Нетішині розташована Хмельницька атомна електростанція.
Військові адміністрації зараз діють у 61 місті (з огляду на Київ), ще 59 — у селищах, 64 — у селах. При цьому робота майже половини міських військових адміністрацій неможлива через окупацію цих населених пунктів. Часто такі адміністрації працюють у інших містах на підконтрольній території.
Військові адміністрації мають утворюватися там, де органи місцевого самоврядування що неспроможні виконувати свої обов'язки. Це актуально для низки громад поблизу лінії фронту. Тоді там утворюється військова адміністрація, а її глава фактично самостійно керує містом. Главу призначає Зеленський за поданням Генштабу ЗСУ або обласної військової адміністрації. Передачу повноважень місцевих органів має підтримати Верховна Рада.
Міські військові адміністрації
Вибори 2020 року не стали гучним успіхом для «Слуги народу». Тоді ні в одному обласному центрі партії не вдалося одержати крісло мера.
Але створення військових адміністрацій та розширення повноважень їхніх керівників відкрило вікно можливостей для посилення впливу президента.
Так, у законі «Про правовий режим військового стану» передбачено, що військові адміністрації можуть здійснювати повноваження не лише міських, селищних чи сільських рад, а й обласних та районних (стаття 10).
Хоча керівників військових адміністрацій призначає Зеленський, не всі є представниками «Слуги народу». Мало того, не всі є політиками, адже цю посаду можуть обіймати і військові.
Однак із 30 військових адміністрацій у містах, які не є окупованими або на території яких не ведуться активні військові дії, щонайменше десять очолюють люди, пов'язані із «Слугою народу». Половина таких – на Харківщині.
Частина балотувалася від цієї партії, а частина афілійована. Так, наприклад, Бериславську міську військову адміністрацію на Херсонщині очолює Олександр Алчієв. З 2010 по 2017 рік він був сільським головою Роздольного у Донецькій області, тобто у зовсім іншій області. Спочатку він балотувався від Партії регіонів, потім від «Блоку Петра Порошенка».
Однак, за даними регіонального видання «Міст», на посаду спочатку заступника голови Бериславської районної військової адміністрації, а потім і начальника міської його було призначено за так званою квотою нардепа від «слуг» Сергія Козиря.
Інша історія у Мирнограді Донецької області: там військову адміністрацію очолює Юрій Ключка. 2020 року він невдало балотувався до міськради від «Слуги народу», проте згодом очолив Покровську райдержадміністрацію. У травні після початку повномасштабного вторгнення він склав повноваження та пішов у тероборону. Військову адміністрацію міста очолив уже у вересні, коли її було створено.
Ще кілька керівників міських військових адміністрацій були пов'язані із забороненим у 2022 році «Опозиційним блоком» — усі на Донеччині. Так, Слов'янську МВА очолює Вадим Лях, якого у 2020 році було обрано мером міста від цієї ж партії. А головою військової адміністрації у Дружківці став Сергій Боєвський, котрий до того був заступником голови Покровської районної ради. 2015 року на місцевих виборах він балотувався саме від Оппоблоку.
Серед голів міських військових адміністрацій є і політик, пов'язаний із «Європейською солідарністю». Йдеться про Сергія Добряка, який керує Покровською адміністрацією. 2020 року він балотувався і був обраний до районної ради саме від цієї партії.
Більшість керівників міських військових адміністрацій до призначення на посаду були мерами. Шестеро з них були самовисуванцями. Однак якщо в прифронтових містах адміністрації здебільшого все одно очолюють політики чи чиновники, то ситуація з обласними центрами чи вже згаданим Нетішином дещо інша.
Міські військові адміністрації зараз діють у Херсоні, Сумах та Чернігові. Їхні керівники відносяться до військових структур, а деякі призначення супроводжувалися скандалами. Також військова адміністрація є у Києві, проте ця історія ускладнюється особливим статусом міста.
Особливо відомим став випадок Чернігова. Рік тому мера Владислава Атрошенка усунули з посади. Вже у лютому Зеленський підписав указ про створення у місті військової адміністрації, яку очолив Дмитро Брижинський.
У Сумах військову адміністрацію також очолює військовий Олексій Дрозденко. З початком повномасштабного вторгнення він вступив до лав ТРО і брав участь в організації оборони міста. Однак до цього він не був політиком чи чиновником. а працював в університеті.
Обласні військові адміністрації та Київ
Обласні військові адміністрації утворили 24 лютого 2022 року на базі існуючих на той час державних адміністрацій. В основному їх очолили ті самі люди, що й до повномасштабної війни. Їхні повноваження розширилися, а медійність зросла. Наразі десять ОДА очолюють ті ж люди, які раніше керували держадміністраціями.
Вісім голів обласних військових адміністрацій є представниками «Слуги народу» або пов'язані з нею. Так, Максим Козицький очолює Львівський обласний осередок партії. На минулих місцевих виборах Львів став чи не найбільшою поразкою для президентської сили, а збільшення впливу керівників військових адміністрацій дозволяє це змінити. Так, ще на початку повномасштабного вторгнення, у травні 2022 року, за даними соціологічної групи «Рейтинг», дії мера міста Андрія Садового та Максима Козицького підтримували майже однакову кількість людей.
Якщо Козицький очолював партійний осередок і до початку великої війни та створення військової адміністрації, то на Чернігівщині інша історія. Її начальник В'ячеслав Чаус до того був на посаді керівника ОДА, але «Слугу народу» у регіоні очолив лише у 2023 році за розпорядженням голови партії Олени Шуляк. Сталося це наприкінці січня, за тиждень до утворення Чернігівської міської військової адміністрації.
А ось Чернівецьку область зараз очолює Руслан Запаранюк. 2020 року він балотувався до місцевої ради від партії «Єдина альтернатива», проте вибори тоді програв. І аж до призначення на нинішню посаду 2022 року очолював чернівецьку філію «Ощадбанку». Цієї осені він також очолив обласний осередок «Слуги народу». Тобто сформувалася певна практика: спочатку призначати начальників адміністрацій, а потім вводити їх у партійну структуру.
Андрій Райкович, який очолює Кіровоградську область, офіційно стосунку до «слуг» не має. На минулих місцевих виборах він балотувався на посаду мера Кропивницького від «Пропозиції». гречкосійством — роздавали вчителям ноутбуки, придбані коштом спонсорів.
Єдина обласна військова адміністрація, яка наразі не має керівника, — Хмельницька. Його обов'язки виконує заступник голови Сергій Тюрін — із березня цього року після звільнення Сергія Гамалія.
Чи не найзапекліше протистояння між президентською вертикаллю та місцевим самоврядуванням відбувається у Києві. За логікою, Київська міська військова адміністрація мала б бути створена на базі вже існуючої державної адміністрації, яку очолює Віталій Кличко, мер столиці. Однак за фактом ці два органи існують паралельно.
КГВА зараз очолює Сергій Попко — військовослужбовець, генерал-полковник ЗСУ, призначений на посаду у жовтні 2022 року. Не будучи політиком чи партійцем, він фактично представляє центральну владу у Києві.
Розмежування його обов'язків та обов'язків Кличка, по суті, існує лише на словах. Тому регулярно порушується питання доцільності існування військової адміністрації у столиці. Незрозуміло, кому підпорядковуються районні адміністрації у місті, через що виникають, наприклад, ситуації з перекиданням відповідальності за непідготовку укриттів, внаслідок чого загинули люди. Ці питання мав би врегулювати новий закон про столицю, ухвалення якого нардепи значно відтягують.
Нині кількість керівників військових адміністрацій, пов'язаних із «Слугою народу», є значною. Іноді воно зростає через те, що начальників військових адміністрацій призначають також і на посади в партії. Це стало досить потужним інструментом, який дозволяє «слугам» збільшувати свій вплив на місцях.
Рух «Чесно» вже зазначав, що Верховна Рада має розмежувати повноваження центральної та місцевої влади. У тому числі сформувати чіткі критерії підстав для створення військових адміністрацій та визначити, де проходять межі впливу президента на їхніх керівників. І що далі, то насущніше виникає потреба у цьому, щоб зберегти досягнення децентралізації.
