Знесення без компенсації чи амністія земельних схем? Що чекає на віллу бізнесмена Мазепи

Лобісти забудовників у владі пропонують обнулити претензії до дерибанщиків лісів, узбереж і парків.

У парламенті з'явився проект, який пропонує «амністію дерибанникам» та карт-бланш чиновникам на відчуження лісів, прибережних та прикордонних смуг, заповідників, ландшафтних парків, пам'яток природи, ботанічних садів тощо. (11185). Якщо парламент підтримає цю ініціативу, держава та громади матимуть змогу повертати своє майно через суди лише протягом п'яти років з моменту виділення. Забудовники вже розпочали масовану кампанію у ЗМІ, пояснюючи, чому претензії до них треба «обнулити».

Більше того, щоби заблокувати можливість прокуратурі захищати інтереси держави, забудовники вже звернулися до Конституційного Суду.

Ліси, природно-заповідний фонд, прибережні смуги та землі оборони завжди залучали забудовників та агробізнес. За часів президента-зрадника Януковича і на парламент, і судову гілку влади впливав тодішній заступник глави Адміністрації президента Андрій Портнов. І саме тоді парламент ухвалив зміни до процесуальних кодексів, які обмежили суди у можливості захисту державою та територіальними громадами їхніх інтересів у судах. Від цього мали виграти насамперед недобросовісні забудовники. Але після старту судової реформи 2016-2017 років у Верховному Суді знайшли можливість не допустити реалізацію цієї схеми.

Чому спроба Портнова провалилася?

За Януковича через парламент нардепи від «Батьківщини» Валерій Писаренко та Володимир Пилипенко провели зміни до законів, які мали обмежити можливість прокуратурі захищати у таких справах інтереси держави чи громади. Центр політико-правових реформ зазначив у 2011 році, що парламент ухвалив закон, який «захищає права рейдерів» і навів із цього приводу цитату Портнова: «Після цього кожен власник розумітиме, що у нього це (майно) забрати вже ніяк не можливо» .

Тобто ключова ідея лобістів забудовників полягала в тому, щоб обмежити для прокуратури термін на звернення до суду з позовом та на оскарження судових рішень, про які не знала держава та суспільство як власники землі. Внаслідок цього багато роздерибанених земель лісового, водного, природно-заповідного фондів, рекреаційного призначення, оборони тощо. стало б неможливо повернути через суди.

Спілка з нардепами-«батьківщинівцями» для Портнова була невипадковою. До того, як перейти на службу до Януковича, він обіймав одну із керівних посад у передвиборчому штабі Юлії Тимошенко. На той час саме «Батьківщина» була пов'язана з низкою дерибанних історій на Київщині. Земля поблизу столиці, де збереглися зелені зони та незабудовані узбережжя, — найдорожча. Мешканці громад, де зелені зони віддають під висотки, протистоять тітушкам забудовників.

Протягом кількох років законодавчі норми, які суперечили інтересам держави та громад, суди таки застосовували. Але після реформи Верховного Суду стали на захист інтересів держави та територіальних громад.

Велика палата Верховного Суду розглядає кожну справу у складі 21 судді. Це особливо складні випадки. Так напрацьовується судова практика для країни. Щоб захистити право українців на водні та лісові ресурси, парки, об'єкти культурної спадщини Велика палата почала застосовувати ст. 391 Цивільного кодексу, що дозволяє власнику вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Завдяки цьому вдалося повернути землі у Григорівському та Бузькому лиманах Чорного моря, на курорті Коблево, у Ягорлицькій затоці, водоохоронній зоні вздовж річки Стугни тощо. Також вдалося повернути громаді Києва історичну садибу Терещенка.

І тепер зазначену норму та ще одну, яка стосується можливості витребування власником майна із чужого незаконного володіння (ст. 388 Цивільного кодексу), автори законопроекту намагаються знищити. У такий спосіб намагаються поховати позитивну судову практику 2018-2024 років, тому що попередні спроби зробити це в окремих справах Верховного Суду провалилися у Великій палаті.

Хто ці лобісти?

Отже, наприкінці квітня у парламенті з'явилася законодавча ініціатива, яка може перевершити те, що намагалися узаконити за часів Януковича.

Головний автор ініціативи (11185) – народний депутат Степан Чернявський («Слуга народу»). Співавторами стали також народні депутати, які були обрані як представники партії влади від Київщини: Сергій Бунін та Олександр Горобець. Останній неодноразово писав депутатські звернення, які можна тлумачити на користь дерибанщиків Біличанського лісу. До речі, у лавах «Батьківщини» на останніх місцевих виборах також виявлено пов'язані з дерибаном Біличанського лісу політики. Щоб захистити цей ліс від забудови в суді, активістам знадобилося 15 років.

Аналітик ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тестов зазначає: якщо за проект проголосують, то схемникам достатньо буде просто дочекатися, поки закінчиться п'ятирічний термін з моменту отримання ділянки: «Місцеві поради та Держгеокадастр регулярно „не помічають“ природоохоронні території та ліси. Мовляв, вони не внесені до кадастру. Це десятки тисяч дільниць. В останні роки прокуратура системно та успішно працює та скасовує такі землевідведення, тому що законодавство захищає такі території незалежно від наявності кадастрової документації. Не дивно, що ця ініціатива походить від членів аграрного комітету. Ми неодноразово фіксували незаконне розорювання прибережних смуг чи заповідних територій, у тому числі від великих агрохолдингів».

Одночасно з такою законодавчою активністю у квітні стартувала потужна інформаційна кампанія, яка фігурує в останніх гучних корупційних розслідуваннях, прямо пропонує «обнулити» претензії до нього в земельних схемах. те саме, що хотів зробити Портнов 12 років тому — «забрати вже неможливо».

Флагманом медіакампанії тут виступає скандальний забудовник Ігор Мазепа, якого Державне бюро розслідувань звинувачує у махінаціях із землею. Підприємець тепер розповідає про те, що обнулити претензії до таких, як він пропонує Рада підприємців.

Необхідність змінювати законодавство Мазепа пояснює тим, що в законі нібито є «сірі зони» для несумлінних «ментів».

Мазепа — це бізнес-партнер забудовника та екс-мера Ірпеня, фігуранта журналістських антикорупційних розслідувань Володимира Карплюка, з командою якого тісно комунікує нардеп-мажоритарник цього округу і один із співавторів проекту — депутат Горобець.

На таку інформаційну кампанію та заклики «обнулити» претензії до забудовників відреагував Микола Малуха, представник проекту «Ціна держави».

Він зазначив, що деякі бізнесмени не хочуть докорінних змін, а вимагають лише окремих «плюшок» для своєї діяльності.

Якою є практика Верховного Суду?

Невеликий законопроект на кілька сторінок може зруйнувати якісну судову практику Великої палати, яку почали формувати наприкінці 2018 року. Йдеться про справи Григорівського лиману на Одещині, Новомосковському та Миколаївському лісових господарствах Дніпропетровщини та Миколаївщини відповідно. У цих справах суддею-доповідачем був Дмитро Гудима, який після шести років роботи у Великій Палаті зараз є суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

«Право приватної власності не може виникнути на об'єкти, які не можна передавати у приватну власність. Навіть якщо рада чи інший орган ухвалили рішення про виділення певній особі землі на березі річки чи моря у приватну власність для будівництва житла, і ця особа зареєструвала за собою право приватної власності, то згідно з висновками Верховного Суду власником такої ділянки залишається громада чи держава. А той, хто зареєстрував за собою зазначене право, мав усвідомлювати, що згідно із законом не може його придбати. Тому суд не витребує такий об'єкт за ст. 387-388 Цивільного кодексу, а повертає їх громаді чи державі у порядку усунення перешкод за ст. 391 цього Закону. Законопроект 11185 фактично покликаний зруйнувати таку судову практику», - зазначив суддя Гудима.

Практику застосування норм права щодо повернення державі та громадам лісових та водних фондів Велика палата Верховного Суду «зацементувала» у 2021 році у справі Бориспільського лісгоспу (ухвалу писала тодішня голова Верховного Суду Валентина Данишевська).

До речі, у Європейському суді з прав людини також є приклади таких суперечок. І цей орган ставав у бік держави. Так, у справі «Депаль проти Франції» йшлося про француза, який ще 1960 року придбав будинок, частково розташований на морському узбережжі, яке є державною власністю. До 1992 року заявник мав дозволи на користування цією землею, за якими він не мав права на відшкодування вартості того, що там збудовано.

1986 року законодавство Франції зупинило продовження дозволів на зайняття морських земель державної власності, заявник втратив право на цю землю. Влада ухвалила, що Депаль має знести свій будинок без отримання відшкодування, тому що, згідно з отриманими дозволами, знав, що не може на таке відшкодування претендувати. Європейський суд таку позицію держави підтримав.

Велика Палата Верховного суду в ухвалі, яку оформив суддя Гудима, звертала увагу на те, що, на відміну від справи Депаля, в Україні недобросовісні набувачі земельних ділянок прибережних захисних смуг безкоштовно та незаконно їх отримують для будівництва та обслуговування житла та господарських споруд за рішеннями органів влади і перепродують далі. Більше того, в Україні таке будівництво на цих землях заборонено, у приватній власності вони не можуть перебувати, а право оренди на них можна оформити для обмежених цілей, не пов'язаних із спорудженням житла.

У справі про повернення громаді Полтави земельної ділянки на території пам'ятника садово-паркового мистецтва суддя доповідач Олег Ткачук наголосив, що, згідно з Конституцією України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, і забезпечити це право мають закони.

«Має бути судовий контроль за дотриманням цієї норми. Інакше право буде як гасло – на папері. Верховний Суд сформував чітку правову позицію: вимоги щодо повернення у власність народу історичних пам'яток, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, водного фонду, парків, цінних об'єктів культурної спадщини не можуть бути обмежені у часі. Верховний Суд має достатньо повноважень, щоб забезпечити пропорційність інтересів держави та людини, та пропорційність втручання держави у приватні інтереси. Проект 11185 має внутрішні суперечності. Якщо він надійде до Верховного Суду, ми його вивчатимемо та внесемо пропозиції. Обмеження якимось терміном права на звернення до суду з метою повернення майна законному власнику, гадаю, є недоцільним», — зазначив суддя Ткачук.

Наприкінці минулого року голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк лобіювала іншу ініціативу забудовників щодо прибережних смуг (9664). Цей законопроект, який досі перебуває на розгляді парламенту, також може поламати якісну судову практику.

Що відбувається у Конституційному суді?

Забудовники діють не лише через окремих депутатів Верховної Ради. До Конституційного Суду України надійшла скарга ТОВ «Рейнір Бізнес Груп». Її наприкінці квітня вже ухвалив до розгляду другий сенат Конституційного суду (судді: Сергій Головатий, Віктор Городовенко, Василь Лемак, Володимир Мойсик, Олег Першотравневий, Галина Юровська).

Позивачі заперечують право прокурорів виступати на користь держави у справах, що стосуються захисту інтересів держави та громад (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказане товариство-скаржник було відповідачем у справі за позовом прокуратури про захист земель водного фонду, які роздала Козинська селищна рада (у Козині, Кончі Заспі — одні з найдорожчих ділянок поблизу столиці).

Забудовники намагалися довести своє право власності на земельні ділянки водного фонду площею 17 га. Верховний Суд погодився із задоволенням позову прокуратури та повернув ці землі громаді. Вважав, що спірні ділянки є землями водного фонду і не могли купуватись суспільством у власність, а громада не позбавлялася володіння ними.

Якби діяли норми, які зараз пропонують автори законопроекту, то захистити цей водний фонд було б неможливо. У прокуратурі зазначають, що окремі положення створюють загрозу безпідставного вибуття з державної/комунальної власності заповідних земель, її надр, природних ресурсів, у тому числі внаслідок запровадження строку давності для задоволення вимог щодо витребування майна у сумлінного набувача.

Крім того, приписи законопроекту (11185) можуть негативно вплинути на ефективність захисту інтересів держави в суді, руйнуючи постійну та ефективну судову практику щодо правових режимів землі та способів захисту. Є загроза, що може бути нівельована існуюча судова практика, у тому числі Верховного Суду, охорони навколишнього природного середовища, захисту екологічних прав, оскільки судами напрацьовано позицію, що справи такої категорії (наприклад, про незаконне вибуття заповідних територій) не мають строків давності», — наголосив керівник спеціалізованої екологічної прокуратури Борис Індіченко.

У прокуратурі додають, що проект 11185 ще опрацьовується і щодо нього будуть надані пропозиції та зауваження.

Верховна Рада попереднього скликання намагалася змінити положення Цивільного кодексу України та повернути ті норми, які з нього видалили за часів Портнова. Таку ініціативу (4521) подали у 2016 році нардепи Ігор Луценко, Остап Єднак, які пішли захищати країну, та низку інших парламентаріїв. Але її так і не розглянули.

Луценко, який зараз служить у Збройних Силах України, ознайомився із законодавчою ініціативою чинних нардепів, які намагаються змінити Цивільний кодекс, та зазначає: «Це схоже на спробу амністії земельних та інших злочинів, скоєних несумлінним бізнесом у спайку із корумпованими чиновниками. З таким посилом, що давайте розбиратися з чиновниками, а бізнес дайте спокій. У 100% таких ситуацій бізнес виступає співучасником злочину, набуваючи права власності на крадене. Від такої норми постраждають ті нечисленні компанії, які намагаються працювати відповідно до закону, адже у конкурентній боротьбі за землю та інші активи вони програють шахраям».

Якщо законодавство перестане захищати зелені зони, прибережні смуги, активні представники товариства знову виходитимуть та валитимуть паркани. Але самосуд — точно не те, що наблизить нас до вступу до ЄС.

Новий проект (11185) розглядатиме Комітет з питань правової політики, який очолює Денис Маслов («Слуга народу»). Ця законодавча ініціатива далеко не єдина, яку просувають лобісти забудовників за часів війни.

Нагадаємо, Королівський інститут Chatham House (Великобританія) ознайомився з урядовою постановою-клоном скандальної містобудівної «реформи» 5655, яку намагаються провести через Кабмін. Chatham House вважає, що внаслідок такого недосконалого регулювання можуть виникати будівельні картелі. Картельна змова виникає тоді, коли великі гравці з одного сектора об'єднуються і роблять все для того, щоб створити вигідні умови.

За останні кілька років у парламенті України зареєстрували низку законів на користь забудовників. Частину з них вдається блокувати, але на початку року один із них прийняв, і наприкінці травня він набуде чинності (9627). Цей закон передбачає швидку зміну цільового призначення сільськогосподарської землі під промисловість. І для такої нагоди антикорупційні бар'єри не спрацювали.