Зеленський запропонував, щоб європейська допомога для українських біженців надходила до вітчизняного бюджету: практичні плюси та мінуси ідеї
Днями Володимир Зеленський в інтерв'ю німецькій пресі заявив, що гроші, які європейські країни виплачують українським біженцям за кордоном, краще було б передавати безпосередньо до вітчизняного бюджету, а держава сама розподіляла б її між переміщеними громадянами. Що так, і що не так із цією ідеєю? І у яких випадках справді слід позбавляти українців європейської «соціалки»?
Отже, позиція щодо слів президента щодо допомоги українцям за кордоном.
Насамперед, потрібно з'ясувати підстави перебування за кордоном чоловіків. Усіх. Тому що є люди з інвалідністю, з трьома дітьми тощо. На всіх, хто «втрачав» незаконно – через систему «Шлях», з підробленими довідками, вплавь річками чи марш-кидком через гори – накласти передбачені законодавством санкції, внісши зміни до нормативно-правової бази. Потрібно їх покарати, а не сюсюкатися.
Проблема очевидна – «Шлях» став способом виїзду/повернення для одних та збагаченням для інших. І покарати треба всіх, хто порушив. Корупція – це часто двостороння «гра», а не «у мене вимагали і я дав, бо не хочу щось робити чи не робити».
Підкреслю: мова не про біженців за законом, а про тих, хто втік по «Шляху» і не повернувся, як мусить за зобов'язаннями. Їх слід ідентифікувати. Щодо решти українців – не можна агітувати щодо припинення доплат, це безвідповідально.
Друге – взаємний обмін інформацією щодо надання допомоги громадянам України чоловічої статі за кордоном.
Третє – за умови надання подвійної допомоги, якщо вони там незаконно, хоча цікаво, як там наша держава перераховує комусь гроші (справді не знаю), анулювати допомогу з обох сторін. Нехай там спробують за кеш попрацювати, якщо не хочуть повертатися.
Але держава спочатку має навести лад у процедурах. І вирішити проблеми з ТЦК – до речі, чим займається міністр оборони Умеров. За це велике спасибі пану Рустему.
Загалом нікому не потрібно розкидатися словами. І виправдовуватись теж не потрібно, включаючи «я не довіряю державі». Ну тоді відмовляйтеся від громадянства. Крапка.
Добре, що президент України артикулює свою позицію відверто та прямо. Але незрозуміло, як замість допомоги правопорушникам-українцям гроші мають надавати до бюджету? Щоб що? Нехай просто допомагають Україні себе захищати, надаючи зброю та фінансування на соціальні витрати бюджету без прив'язки до тих, хто там та як поїхав.
Додам: часто проблема наших можновладців – не по суті донесення, а у формі. Бо, на жаль, саме форма дуже часто страждає.
