Згідно з новими трендами, українці стали більш схильні повідомляти про випадки корупції. Хто має право на 10% винагороди за такі повідомлення?

В Україні запровадили інститут викривачів корупції у 2014 році. З 2020 року систему удосконалили: викривач тепер більш захищений та може розраховувати на 10% винагороди за наявності судового рішення. Цієї осені вищий антикорупційний суд вирішив компенсувати винагороду “агенту НАБУ”.

У НАЗК це рішення називають історичним, пише видання LB.ua. А члени антикорупційного комітету парламенту прогнозують, що сам інститут викривачів запрацює ефективніше. Особливо після того, як у вересні запустили Єдиний портал повідомлень.

Проте експерти проекту USAID “Взаємодія” звертають увагу, що органи державної влади та юридичні особи повільно долучаються до Єдиного порталу. Також більшість українців не знають, як можуть стати викривачами із конкретними правами захисту. Хоча опитування протягом останніх двох років свідчать, що кількість готових заявити про корупціонерів зростає.

Хто саме може стати викривачем? Чому не всі заявники претендують на 10%? І наскільки захищений Єдиний портал від витоку персональних даних?

Становлення інституту викривачів

«Здай корупціонера – отримай 10%» – одне з гасел Володимира Зеленського навесні 2019 року. Вже восени того року президент України запропонував парламенту законопроект щодо запровадження винагороди за інформацію про корупційні злочини – 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину чи обсягу завданих державі збитків.

17 жовтня 2019 року Верховна Рада ухвалила відповідні зміни до закону про запобігання корупції.

Вже 1 січня 2020 року він набув чинності. Але широка громадськість досі не розуміє, хто такі викривачі корупції, бо цього публічно не роз'яснили.

За законом це фізична особа, яка:

– володіє інформацією про можливі факти корупційних правопорушень – фактичними даними: про обставини правопорушення, місце та час його вчинення та особа, яка вчинила правопорушення;
– переконана у достовірності цієї інформації;
- отримала цю інформацію під час трудової, професійної, господарської, громадської, наукової діяльності, проходження служби чи навчання.
«Якщо хоча б одна умова не виконана, особа не може вважатися викривачем. Повідомлення розглядають, але особа не набуває статусу викривача, вона є заявником», – наголосили в Агентстві.

«Тобто викривач – це не будь-який заявник про корупцію, скаржник чимось незадоволений. Викривач – це людина, інсайдер, яка всередині організації бачить порушення, має докази і хоче повідомити про це, отримуючи імунітет – захист трудових та інших прав», — пояснює колишній представник Департаменту організації роботи щодо запобігання та виявлення корупції НАЗК, експерт з антикорупційної політики та захисту викривачів проекту USAID “Взаємодія” Олена Карпова

Експерт з антикорупційної політики та захисту викривачів проекту USAID Взаємодія Олена Карпова

Тобто викривачем не може стати, наприклад, людина, яка побачила у сусіда-судді нову Tesla. Звичайно, заявник має право повідомити про відповідний факт НАБУ, НАЗК чи правоохоронні органи, які можуть перевірити достовірність даних, зазначених у декларації. А от якщо суддя запропонує колезі неправомірну вигоду за потрібне рішення, а колега-суддя проінформує про це, заявник стане викривачем.

Викривачі набувають цей статус, як тільки повідомляють про корупцію. Разом із членами сім'ї вони перебувають під захистом держави. За законом їм можуть надати охорону.

Поки не функціонував Єдиний портал повідомлень викривачів (про це трохи нижче), інформувати про корупційні порушення можна було паперовим чи електронним листом, телефоном або під час особистого прийому через:

– керівника або антикорупційної уповноваженої організації, де працює викривач;
– спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, органи досудового розслідування, інших державних органів, установ та організацій;
– ЗМІ, журналістів, громадські об'єднання, професійні спілки тощо.
Хто має право на 10% винагороди?
Важливо також, що не всі викривачі мають право на винагороду. Закон визначає її для викривача, який «повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завданий державі збиток від якого у 5 тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на час скоєння злочину». Тобто йдеться про хабарі понад 13 млн. грн.

Розмір винагороди викривача становить 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину лише після того, як суд виніс обвинувальний вирок. При цьому вона не може перевищувати трьох тисяч мінімальних зарплат. Тобто, зараз це не більше 20 млн гривень.

Керівник відділу розвитку інституту викриття НАЗК Анастасія Ренкас вважає, що “винагорода викривачеві передбачена як якесь заохочення та компенсація того, що він таки зазнав незручностей, коли повідомляв”.

Вона нагадала, що у жовтні цього року суд уперше ухвалив рішення виплатити винагороду викривачеві корупції – “агенту НАБУ” Євгену Шевченку у справі про рекордний хабар керівництву НАБУ та САП. Сам Шевченко розповідав, що викрив злочин три роки тому, тому отримає не заявлені 500 тисяч доларів, а лише 350 тисяч – відповідно до розмірів трьох тисяч мінімальних зарплат у 2020 році.

Анастасія Ренкас оцінює перше судове рішення про виплату винагороди як однозначно історичне та перший прецедент. А поява його лише через три роки пов'язує зі складністю діючих досудових та судових процесів.

Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Ярослав Юрчишин (фракція “Голос”) також погоджується, що рішення є дуже важливим, бо фактично підтверджує, що інститут викривачів в Україні діє.

«Ми так само довго чекали на перші судові рішення щодо незаконного збагачення, громадянської конфіскації. Звісно, ​​хотілося б більше судових рішень щодо виплат викривачів. Але не забувайте, що країна у війні, є інші виклики, тому поки що треба трохи запастися терпінням. Проте позитивні приклади вже є. Зокрема, і щодо захисту трудових прав викривачів, які поновлюються на роботі після фактів викриття. І це надихає», – додає Ярослав Юрчишин.

Єдиний портал повідомлень викривачів

Ще 4 лютого 2021 року парламент ухвалив закон про впорядкування окремих питань захисту викривачів (№3450). Він планував створити Єдиний портал повідомлень викривачів. Але у березні 2021 року Володимир Зеленський ветував цей закон. У червні 2021 року Рада ухвалила його вже із пропозиціями президента.

Протягом майже двох років НАЗК неодноразово анонсувала запуск порталу. До речі, подібні спеціальні інтернет-ресурси для викривачів корупції, зокрема анонімних, діють у багатьох країнах. Наприклад, у Великій Британії є державний портал GOV.UK Whistleblowing, що дозволяє анонімно повідомляти про корупцію. У Канаді Integrity Regime Whistleblower Hotline дозволяє розповісти про корупційні дії в угодах із державними органами. У Німеччині через Whistleblower-Portal можна анонімно поінформувати про корупцію та інші незаконні дії у сфері публічних закупівель.

Нарешті на початку липня 2023 року НАЗК почало тестувати Єдиний портал повідомлень викривачів, який розробили за підтримки USAID «Взаємодія». Глава НАЗК Олександр Новіков заявив, що ресурс буде єдиним місцем входу для тих, хто анонімно чи публічно захоче боротися з корупцією. Тоді ж планували, що до порталу приєднають близько 90 тисяч користувачів – органи центральної влади та місцевого самоврядування, юридичні особи.

Повноцінно портал почав працювати вже з 6 вересня. До ресурсу одразу приєдналися десять органів державної влади, зазначив Новіков. Однак зараз, після більш як трьох місяців роботи, це коло розширилося лише до чотирьох десятків. Зокрема, долучилися НАЗК, НАБУ, ДБР, Нацполіція, Офіс Генпрокурора, КСУ, Рахункова палата, частина міністерств, Вища рада правосуддя, Верховний Суд, Нацкомісія електронних комунікацій, обласні державні військові адміністрації, АТ “Українська оборонна промисловість”.

Олена Карпова вказує на кілька причин такої динаміки. По-перше, портал запустили, саме коли відновили декларування та спецперевірки; по-друге, організації ставляться з побоюванням до нового ІТ-продукту та очікують активнішої комунікації від НАЗК (вебінари, відеоінструкції, як працювати). Або це можуть бути побоювання, що кількість повідомлень про корупцію значно зросте і роботи з обробки інформації та передачі її компетентним органам.

Керівник відділу розвитку інституту викриття НАЗК Анастасія Ренкас

Проте Анастасія Ренкас запевняє, що підключення відбувається відповідно до плану черговості всіх органів.

Сказати, що підключено мало організацій, не зовсім коректно. Важливо, що на порталі ми можемо побачити загальну статистику кількості звернень. Бо раніше кожна організація вела її для себе. Зараз завдяки функціоналу порталу ми бачимо, що з вересня таких повідомлень вже понад 600. Більша кількість із них, понад 500, направлена ​​заявниками саме до НАЗК”, – зазначила представник НАЗК.

І наголосила, що вже змінилася сама якість повідомлень: “Люди не просто пишуть, подають відомості чи заявки. Вони справді знайомляться з функціоналом порталу, що містить багато підказок. Коли вже на першому з п'яти кроків авторизації є алгоритми, куди як подати інформацію. Люди починають розбиратися, як їм стати викривачем, читають тут закон про запобігання корупції. Тому вже можна сказати, що це є певна перемога порталу”.

У той же час Ярослав Юрчишин прогнозує, що після запуску порталу з можливістю анонімно повідомляти інститут викривачів запрацює краще.

“Тому можна лише радіти, що викривачі отримають більший рівень захисту. Звичайно, щоб інститут дав максимальну ефективність, потрібна якісна робота не лише НАЗК, а й усіх антикорупційних органів. Тому це крок уперед, але роботи у нас ще багато”, – наголошує нардеп.

 

Захищеність персональної інформації викривачів: спеціальні коди
Олена Карпова каже, що систему повідомлень про корупцію захищено від витоку персональних даних та розголошення інформації про викривачів.

З її слів, особа проходить 5 кроків на порталі, коли подає повідомлення. Після чого воно генерується у формат PDF з 14-значним ідентифікатором, який має три літери та 11 цифр. Якщо людина інформує анонімно, може навіть не вказувати електронну пошту. Однак також одержує ідентифікатор.

Анастасія Ренкас додає, що навіть якщо третя сторона отримає цей ідентифікатор, на сайті не побачить персональних даних заявника. Лише стан розгляду повідомлення.

Водночас Олена Карпова радить створити електронну пошту анонімним заявникам, які бажають отримувати докладні відомості про розгляд повідомлення. А всім потенційним викривачам – вносити максимально вичерпні дані щодо можливих фактів корупції, підкріплюючи їх документами, фото та відео. До цього закликає Ярослав Юрчишин, адже максимальний перелік доказів стане запорукою того, що “відповідні органи не зможуть відфутболити заяву, сказавши, що інформації недостатньо”.

Українці готові все частіше повідомляти про корупціонерів

Терпимість до корупції в українському суспільстві зменшується, а готовність боротися із цим явищем, навпаки, зростає. За результатами соціологічного опитування групи "Рейтинг", проведеного за підтримки проекту USAID "ВзаємоДія", у листопаді-грудні 2022-го, тобто ще до запуску Єдиного порталу, 87% опитаних декларували готовність заявити про факт корупції через Єдиний портал (однозначно готові - 37%, швидше за готові – 50%). Водночас 74% вважали, що отримання фінансової компенсації спонукатиме громадян повідомляти про такі злочини. Лише 23% були не впевнені у такій ініціативі.

Загальнонаціональне опитування, яке проводили вже у 2023 році за програмою сприяння громадській активності “Приєднуйся!” спільно з проектом USAID “ВзаємоДія” продемонстрував, що зросло громадське схвалення громадян, які подають скарги на корупцію до уповноважених органів. Цей відсоток зріс із 71% у 2021 році до 81% у 2023 році. А показник українців, які декларують готовність відстоювати свої права у взаємодії із бюрократами, досяг 52% – найвищого рівня з 2007 року.

Анастасія Ренкас вважає, що ставлення до потенційних викривачів корупції змінилося через повномасштабне вторгнення. “Українці почали не лише дивитися на всі проблеми, а й боротися з ними. З'явилося гостре відчуття справедливості та боротьби за неї, тому вони використовують усі шляхи для цього. І поява нового механізму – Єдиного порталу – дає певний поштовх”, – переконана вона.

Керівник відділу розвитку інституту викриття НАЗК Анастасія Ренкас

Олена Карпова додає, що фактично збільшилася готовність до викривальної поведінки. “Але поки що все ще не вистачає інформаційних кампаній, просвітницьких заходів, щоб люди розуміли, хто такі викривачі, які гарантії їхнього захисту та як можна повідомити про корупцію.

Втім, навіть якщо заявник плутається, не здатний заповнити форму на порталі, він завжди може повідомити про можливі факти корупції телефоном, електронною поштою, на особистому прийомі, звичайним листом. Також заявнику гарантовано, що повідомлення зобов'язані внести до Єдиного порталу. Воно ніде не загубиться”, – запевняє експерт.