Тендери в Україні, податки в Бангладеш? Фірма Лавриків "взує" Міноборони ще на півмільярда

Справа Гринкевичів – непоодинокий епізод? Як виявилося, деякі українські підприємці не соромляться заробляти статки на постачаннях неякісних товарів для Міністерства оборони, ще й за завищеними цінами.

Так, фірма сім'ї ексгубентатора Сумщини Миколи Лаврика, вигравши черговий тендер, планує "взути" Міноборони ще на півмільярда гривень. Хоча ЗМІ та військові вже неодноразово дорікали цій структурі у неякісних матеріалах, а портал розповідав про ймовірну “схему” з виготовленням продукції в Бангладеш.

Наразі стало відомо кілька фактів, яким можуть підтверджувати ймовірну корупційну схему.

Витрати військового забезпечення значно збільшилися з початком повномасштабного вторгнення. Так, у 2022 році бюджет на забезпечення української армії досяг 600 млрд. гривень, а вже у 2023 році зазначена сума зросла до 900 млрд. грн. грн. Слід зазначити, що з лютого 2022 року інформація щодо закупівель для Збройних сил стала закритою.

І ось, останнім часом Україну сколихнула хвиля нових скандалів, пов'язаних з оборонними закупівлями – починаючи від скандальної закупівлі ”яєць” і закінчуючи резонансною справою родини Гринкевичів, які з кожним днем ​​набирають все більше обертів.

Наприклад, після оголошень про звинувачення, всі члени сім'ї відчули на собі наслідки своїх дій, а молодшого сина сімейства, який, незважаючи на свої гучні заяви, намагався втекти – Романа Гринкевича було оголошено в розшук і врешті-решт, 22 січня, було затримано. при спробі перетнути кордон.

У зв'язку з тим, що більшість корупційних справ нині набувають великого розголосу, правоохоронці продовжують встановлювати й інші випадки, в яких на постачанні різних видів амуніції (шоломи, каски тощо) військових “нагріли” на мільярди гривень.

Раніше також галас наробив "яєчний" скандал. Але, мабуть, ділки можуть наживатися і інших статтях поставок для армії.

Так, увагу редакції СтопКора вже привертали численні тендери з участю фірми ”ТАЛАН”, яка майже монополізувала ринок взуття для військових. Аналітики виявили, що компанія належить родині ексгубернатора Сумщини Миколи Лаврика, а матеріали замовляє із Бангладеш, де має власну взуттєву фабрику.

Додамо, що в самому Бангладеш знаходиться завод, що виробляє сировину для створення взуття, що належить родині Лаврик. Цей факт підтвердили навіть представники самої компанії "ТАЛАН". Саме із цієї країни групи фірм “ТАЛАН” експортують верхню частину взуття для виробництва берців українським військовим.

Слід також зазначити той факт, що до групи компаній ”Талан” входять ТОВ “Таланлегпром” та ТОВ “Таланпром”, через які здійснюється постачання взуття для ЗСУ.

Вже після виходу нашого резонансного аналітичного матеріалу ”ТАЛАН” продовжив одноосібно брати участь у тендерах Міноборони. Зокрема, він став єдиним учасником і відповідно переможцем торгів у закупівлі понад півмільярда гривень, оголошеною перед Новим роком – за її підсумками має забезпечити військових літнім взуттям. 11 січня офіційно оприлюднено повідомлення про намір укласти договір.

Цікаво, що саме син ексгубернатора Андрій Лаврик був власником Таланлегпрому, який став переможцем торгів.

І все це при тому, що ще 2017 року АМКУ оштрафував ”ТАЛАН” за тендерну змову.

Як це все коментують представники самої фірми-монополіста?

СтопКор поспілкувався з Андрієм Лавриком щодо монополізації ринку військового взуття в Україні. Він розповів про взуттєву фабрику в Бангладеш та якість взуття.

Це відкрита інформація, що ми маємо в Бангладеш теж взуттєва фабрика. Вона діє з 2008 року. У її керівництві працює п'ятьох українців. Звідти ми отримуємо напівфабрикати, там шиють заготовки. Фінішні операції проводять в Україні. Ми представляємо звітність у рамках чинного законодавства. Також ми маємо фабрику в Об'єднаних Арабських Еміратах. Хтось туди їздить відпочивати, а ми там робимо взуття”, – наголошує засновник гурту.

На запитання про тендер Андрій пояснив, що на круглому столі в Міністерстві оборони за участю українських виробників захисники виставили низку умов щодо вдосконалення взуття для військових. За його словами, технологічно для цього потрібно було замовити спеціальні дорогі прес-форми, вартість яких складає 5-7 тис. дол. за одиницю. При цьому вони мали тестуватися і серед них – вибиратися найкращі.

Тобто, за його словами, частину прес-форм за результатами досліджень найімовірніше було б відкинуто. На що виробники, які мали намір брати участь у тендерах, не захотіли йти на потенційно неокупні витрати. Таким чином, виробники нібито автоматично відпали від участі у тендерах.

Отже, підсумовуючи вищезазначену інформацію, хочеться порушити важливе питання. Враховуючи гучні скандали із закупівлями Міноборони, можливо, компетентним органам та АМКУ слід придивитися і до взуттєвих тендерів? Адже суми на це витрачаються чималі, а в мережі можна знайти багато скарг військових на якість берців та іншого спеціалізованого взуття.