Тотальне відеоспостереження в Україні: уроки з роману «1984» та сучасні реалії законопроекту №11031

В Україні депутати готуються ухвалити законопроект №11031 «Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки».

Ця ініціатива, підтримана Міністерством внутрішніх справ, призначена для створення всеосяжної системи спостереження, яка нагадує про тотальний контроль, описаний у романі Джорджа Оруелла «1984».

Система не лише викликає питання щодо дотримання прав людини, а й загрожує основам демократії та приватного життя громадян. Автори документа пропонують не лише спостерігати за громадськістю, а й ідентифікувати людей на відео.

Іншими словами, йдеться про те, що сучасні камери будуть оснащені функціями розпізнавання облич. За допомогою технологій, таких як програма Clearview, правоохоронці зможуть швидко знаходити особи за наявними відео чи фотографіями.

Ця програма використовує потужні нейромережі для аналізу зображень та ідентифікації людей, що дозволяє не лише стежити за ними, а й значно підвищує ефективність розслідувань злочинів. Цей підхід до відеоспостереження впроваджується все ширше, зокрема для ідентифікації людей у ​​масках та різних міських умовах.

Згідно з проектом, кожен мешканець України буде ідентифікований як «інформаційний об'єкт» або «фізична особа» шляхом створення та використання цифрових досьє, які матимуть різноманітну інформацію про особу. Це може включати дані про місце проживання, біометричні дані, історію правопорушень, фінансову інформацію та навіть поведінкові характеристики. Ось як це може працювати на практиці:

1. Збір даних. Усі громадяни можуть бути занесені до єдиної бази даних, де збиратимуться їхні особисті дані. Це може бути через державні органи, банки, медичні установи та інші організації.
2. Ідентифікація. Технології розпізнавання осіб, QR-коди або інші біометричні методи можуть використовуватися для ідентифікації особистості в реальному часі. Наприклад, при проходженні через контроль безпеки можна використовувати сканери обличчя, які швидко порівнюють із базою даних.
3. Отримання доступу. Громадяни можуть отримувати доступ до державних послуг або фінансових інституцій, використовуючи свої цифрові профілі, що спростить процедури та скоротить час на оформлення документів.
4. Моніторинг та контроль. Завдяки чіткій інформації про кожну особу, органи влади можуть вести моніторинг поведінки громадян, їх переміщень та дій, що може використовуватися як для безпеки, так і для контролю населення.
5. Конфіденційність та безпека. Важливим аспектом є забезпечення захисту особистих даних. Потрібно буде створити механізми для управління доступом до інформації та запобігання її зловживанню.

Цей підхід може застосовуватися не тільки для забезпечення безпеки, але й для побудови ефективніших систем управління та надання послуг. Однак його реалізація викликає етичні та правові питання, пов'язані із захистом прав людини та конфіденційністю.

Органи влади просто прагнуть отримати легкий та безперешкодний доступ до профайлів громадян, пов'язаних із їхньою ідентифікацією. Цей підхід ставить під сумнів дотримання принципів GDPR, оскільки передбачає втручання у приватність особи без достатніх підстав.

Згідно з останніми повідомленнями, інтерес державних структур до такого доступу може бути пов'язаний із прагненням контролю та моніторингу. Однак це викликає занепокоєння щодо можливості масового стеження та зловживання особистими даними, що йде врозріз із нормами приватності.

У проекті №11031 йдеться, що об'єктами відеомоніторингу відповідно до цього закону є:

• фізичні особи та транспортні засоби;
• громадські місця;
• парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
• пам'ятники культурної та історичної спадщини;
• вулиці, дороги, провулки, пішохідні та велосипедні доріжки;
• автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів;
• інші території загального користування;
• об'єкти міської інфраструктури (соціальні, інженерні та транспортні);
• засоби організації дорожнього руху;
• будівлі, споруди, в яких розташовані органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної, комунальної форми власності;
• території, будівлі, споруди закладів освіти, охорони здоров'я та приміщення у них;
• об'єкти підвищеної небезпеки;
• речі та предмети.

Слова про тотальне відеостеження не є перебільшенням. Влада активно розробляє та реалізує системи, які дозволяють здійснювати постійний моніторинг за громадянами. Наприклад, першою метою нової системи відеоспостереження може стати виявлення ухилістів, що свідчить про прагнення контролювати населення під різними приводами. Як зазначено в останніх публікаціях, можливості відеоспостереження, зокрема в контексті нових технологій, призводять до ситуації, коли за всіма та скрізь справді можуть стежити.

Експерт із кібербезпеки Костянтин Корсун так ілюструє можливості, які надасть такий закон представникам влади:

Тобто це наступний крок у побудові китайської моделі контролю за населенням.
Спочатку начебто б ніщо не викликало підозри: зручна картка-паспорт (правда адреса реєстрації на папері А4), зручна Дія, зручний РезервХрестик, цифрові фото високої якості в базах даних, а далі — наступний крок, і ось він.

Товариш майор сидить собі у зручному кріслі з кавою і бачить, що умовний Корсун вийшов з дому і попрямував у аптеку. базу ЦПАУ.

Відразу вносимо до прикордонної бази позначку «не пускати», під будь-яким приводом. Далі спустився в метро — дивимося камерами, куди поїхав. На якій станції вийшов, із ким зустрівся. Про співрозмовника також є повна інформація на екрані. Пішли до кафе? Чудово там теж камери, навіть зі звуком. Чи не змову готують за кавою? Перейшов дорогу на недозволеному місці? Кинув сміття не там, де треба?

Усі фіксуємо на відео. І так далі по всьому маршруту аж до повернення об'єкту додому — шикандос. Не треба всяких там проваджень чи ухвали суду — максимум інформації з мінімумом зусиль. А камери є у магазинах, у торгових центрах, на парковках, на дорогах, на вулицях, у парках, у службових приміщеннях, у публічних місцях, та й ще багато де. Повна історія життя кожного записується в автоматичному режимі в державних «хмарах».

Хтось може подумати, що це занадто песимістичний погляд, але, на нашу думку, експерт недалекий від істини. У наших умовах може бути ще гірше — коли ці дані продаватимуть криміналітету, або рейдерам, наприклад.

"1984": уроки з антиутопії

Роман "1984" описує світ, де держава контролює кожен аспект життя громадян. У ньому присутній концепт «Великого Брата», який постійно спостерігає за людьми, примушуючи їх до самоврядування через страх. Кожен рядок, кожен жест і навіть думка стають предметом нагляду. У цій системі немає особистого життя, а громадяни стають переслідуваними за найменші порушення в поведінці.

Задум українського законопроекту нагадує цю антиутопію. Система спостереження, яка охоплюватиме всю країну, може призвести до перетворення суспільства на масу, що постійно відстежується, де критика влади заглушуватиметься, а інакодумство — винищуватиметься.

Тотальний нагляд у Китаї: уроки із сучасності

Китай відомий своєю жорсткою політикою контролю, зокрема щодо уйгурів у Сіньцзяні. Політичні репресії, масовий нагляд, а також використання технологій моніторингу та аналізу поведінки стали основою «соціального кредиту». Влада здійснює систематичний контроль над уйгурським населенням, вимагаючи дотримання норм, що визначаються Компартією вимогами. Система включає відеоспостереження, біометричні дані та аналіз комунікацій.

Це нагадує про небезпеку, яку приносить український законопроект. Якщо в Україні буде запроваджено тотальне відеоспостереження, то система може стати інструментом для переслідування опозиції, журналістів та активістів, які піднімуть голос про недоліки влади.

Приватне життя проти. безпека

Однією з найбільших небезпек впровадження такого законодавства є загроза приватного життя громадян. Декларації безпеки часто використовуються як виправдання для знищення особистого простору. Люди починають відчувати тиск та страх репресій за дії, які раніше вважалися нормальними.

У статті 32 Конституції України зазначено, що «кожен має право на недоторканність приватного життя». Проте, з ухваленням такого закону, це право може бути грубо порушено, адже особисте життя стане відкритим для державного спостереження. Відеокамери на вулицях, на дорогах, у громадському транспорті займатимуть місце поблизу кожного громадянина, а інтимність взаємодій буде знищена.

Крім того, такі системи відеоспостереження можуть бути використані для неправомірного впливу або маніпуляції даними. Влада може зловживати своїм становищем та використовувати зібрану інформацію для політичного тиску.

Приклади з інших країн

Країни, які вже вжили таких заходів, як Великобританія чи Росія, демонструють наслідки тотального нагляду. У Великій Британії, зокрема, спостереження ведеться з численними камерами у громадських місцях, проте це не призвело до покращення загального стану безпеки. Навпаки, з'явилася культура ненадійності та підозри, що вело до розгортання поліції на вулицях у надмірних масштабах.

У Росії її система відеоспостереження стала інструментом політичного контролю, ведучи до переслідування опозиціонерів і активістів. Неправомірні арешти та протиправне спостереження стали звичними явищами у цей час. Яскравим прикладом є рішення Європейського суду з прав людини від 4 липня 2023 року, ухвалене у справі GLUKHIN v. Росія (№11519/20).

Це рішення, ухвалене Палатою Суду, описує порушення Росією своїх міжнародних зобов'язань. Ця справа стосувалася використання путінським режимом технології розпізнавання особи проти громадянина Глухіна після проведення нею одиночного пікету в московському метро. Його ідентифікували та пізніше знайшли за допомогою технології розпізнавання обличчя.

ЄСПЛ дійшов висновку, що використання технології розпізнавання особи в реальному часі без застосування належних законодавчо визначених процедурних гарантій та механізмів контролю нагляду становить порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Українське МВС підтримування владою фактично колесплеє російські закони, що може спонукати громадян до таких же позовів до європейських судів.

***

Впровадження системи тотального відеоспостереження в Україні є не лише прямим шляхом до знищення особистого життя, а й загрозою демократичним цінностям. Якщо ми, як суспільство, припустимо, щоб наші права та свободи були обмежені на основі ілюзії безпеки, наслідки можуть бути катастрофічними. Ухвалення законопроекту №11031 може призвести до зникнення приватності та переслідування будь-яких проявів інакодумства. Для того, щоб уникнути сценарію з «1984», суспільство має стати активним та запобігти створенню системи Big Brother в Україні.