Труба Дмитра Азарова «протекла»: як сім'я губернатора «доїла» «Газпром»

Дільців Володимира Аветисяна та Олександра Розенцвайга можуть відлучити від газової годівниці Самарської губернії. Торкнеться це і В'ячеслава Акатова, якого називають тестем губернатора Дмитра Азарова.

Над самарською газовою годівницею згущуються хмари. Зростає невдоволення "Газпрому" роботою приватного посередника - ТОВ "Середньоволзька газова компанія", де зав'язані інтереси сім'ї колишнього топ-менеджера "Роснано" Володимира Аветисяна, його бізнес-партнера Олександра Рознецвайга та В'ячеслава Акатова - тезки тестя губернатора Азарова.

«Газпром», який висловив невдоволення відносинами з посередником ще у 2019 році, знову пішов до суду, вимагаючи понад 201 млн рублів збитків у вигляді вартості загубленого під час транспортування та не компенсованого газу У тому, чому з труб «зникає» паливо, і хто набиває гаманець на газовому регіоні Росії, розбирався кореспондент у Самарській області.

Газова годівниця: перші дзвіночки

Створена на базі газорозподільної мережі радянського тресту «Куйбишевміськгаз», ТОВ «Середньоволзька газова компанія» (СВГК) досі займає її експлуатацією, збираючи з населення Самарської області нечувані суми за транспортування та будинкове газове обслуговування обладнання. Безпосередньо до регіону паливо йде трубами «Газпрому», який у губернії представляє, зокрема ТОВ «Газпром міжрегіонгаз Самара».

Коріння конфлікту СВГК та «Газпрому» потрібно шукати в далекому 2011 році. Тоді, «Газпром», за погодженням з обласним урядом, заявив про плани побудувати в регіоні власні газорозподільні мережі та вкласти кошти у розвиток наявних, але СВГК подібний фінт не влаштував і вона. пішла у ФАС, заявивши, що в цьому проекті не врахували її думку, як власника старих У результаті ФАС порушила антимонопольну справу проти тоді ще глави регіону Миколи Меркушкіна, «Газпрому» і «Газпром міжрегіонгаз Самара».

У грудні 2018 року спалахнув ще один гучний конфлікт. Гендиректор ТОВ "Газпром міжрегіонгаз Самара" Андрій Кислов (був також депутатом самарської губернської думи) оголосив, що компанія розриває агентські договори з СВГК та його філією - ВАТ "Самарагаз". Обгрунтував він свою заяву тим, що, на його думку, починаючи з 2004 року товариства не зовсім сумлінно виконували функції агентів зі збору платежів за газ із споживачів (нібито погано працювали з боргами та недобрали 700 млн. рублів). Це породило гучний конфлікт та розгубленість у населення, яке не знало, кому ж оплачувати послуги.

Подейкували, що Кіслов раніше також мав відношення до групи компаній, куди входило СВГК, а цей демарш був не більш ніж якимось маневром, а насправді ніхто не збирався розривати відносини. У результаті арбітражі, через які «дочка» Газпрому намагалася розірвати договори, стали на бік СВГК і посередник залишився біля годівниці.

Більше того, на боці СВГК фактично зіграв і губернатор Дмитро Азаров, який заявив, що з певного моменту питання стало соціально значущим. У січні 2019 року він повідомив про те, що рішення ухвалене, сторони дійшли компромісу: виставляти рахунки за газ громадянам буде «Газпром Міжрегіонгаз», а транспортуванням та технічним обслуговуванням, як і раніше, продовжить повноважна організація – «Середньоволзька газова компанія».

І ось який збіг — до того, як піти у владу, Азаров обіймав посаду гендиректора ТОВ «Середньоволзька газова компанія» (у 2001-2006 роках). Крім того, можливо, що його сімейство інтересу у справах СВГК не втратило й досі. Невелику частку в компанії через ланцюжок юросіб, про який ми розповімо далі, має В'ячеслав Акатов, якого називали тестем Азарова, тобто батьком Елліни В'ячеславівни Азарової — подружжя губернатора. Офіційно ніхто цей родинний зв'язок не спростовував.

У керівництві самого «Газпром міжрегіонгазу Самара» з моменту конфлікту 2019 року відбулися рокіровки. Сьогодні директором є уродженець Санкт-Петербурга Михайло Смирнов, обраний депутатом губернської думи.

Тим часом конфлікт між «Газпромом» і самарськими гравцями з 2019 року перетворився на якісь мляві судові розгляди. І так було аж до 2023 року.

Самарська труба «схудла»?

Нинішнього року «Газпром» в особі своїх самарських «дочок» спантеличив — постачав він одні обсяги «блакитного палива», а на шляху ніби десь труба раптом «прохудилася». Навесні 2023 року до арбітражу було відправлено позов до СВГК про стягнення понад 991,082 млн рублів боргу за договором постачання палива. Сторони мали розбіжності щодо способу (порядку) визначення фактичних втрат газу. Позивач наполягав на необхідності визначення обсягу втрат, що підлягають сплаті з боку відповідача, за алгоритмом, закладеним в оферті договору (за «розбалансом газу»).

Зрештою, суд наприкінці липня 2023 року домагання позивача відхилив, заявивши, що той, мовляв, не підтвердив документально відомості про наявність втрат газу (у вигляді «розбалансу»). Нагадали тоді позивачу і рішення УФАС по Самарській області у справі від 2019 року, за яким дії (бездіяльність) «Газпром міжрегіонгаз Самара» щодо пред'явлення необґрунтованих вимог про оплату втрат газу за 2019 рік були визнані антимонопольним органом зловживанням домінуючим суб'єктом господарювання (ГРО) та невизначеного кола споживачів (населення).

І ось, що цікаво: левову частку позовів за участю СВГК слухає той самий суддя самарського арбітражу, він же заступник голови суду Сергій Хмельов. І найчастіше вердикти виносяться на користь саме СВГК, як було з позовом Газпрому майже 1 млрд рублів. Це наводить на деякі міркування. Особливо з урахуванням, як хвацько у суперечці Газпрому із СВГК відмахувалися від клопотань.

Але історія судових розглядів між сторонами не закінчується. На сьогодні в самарському арбітражі слухається одразу кілька судових суперечок, і в чотирьох із них СВГК вимагає примусити «дочку» Газпрому до укладання договору на надання послуг з транспортування газу населенню на умовах позивача, а також врегулювати розбіжності при переукладенні договору поставки, прийнявши умови СВГК. Одна суперечка вже розглянута і в результаті по ній СВГК відмовили в примусі до укладання договору на його умовах, вказавши, що право на примус до укладання договору має тільки постачальник або покупець газу, тоді як позивач є газорозподільною організацією, яка не має права примушувати постачальника та ( або) покупця до укладання договору транспортування газу. Ще три суперечки належить розглянути у вересні.

Не залишає спроб «Газпром міжрегіонгаз Самара» і стягнути збитки за паливо, що випарувалося в трубах.

Все це загалом може говорити про реальні проблеми у СВГК або, як мінімум, про те, що за старими правилами набивати засіки вже не вийде.

Газова годівниця Самарської губернії та її бенефіціари

З урахуванням, що Самарська область один із найбільш газифікованих регіонів Росії, то й мова йде про багато мільярдів рублів, які повноводною річкою йдуть у кишені бенефіціарів СВГК. Хто ж ці бенефіціари і чому за них так обстоює Азаров?

Почнемо з того, що СВГК є улюбленим підрядником місцевої влади і за роки роботи через нього як постачальника по 2,9 тис. Держконтрактам пройшли понад 5 млрд рублів, а як замовник він пропустив через себе 22 млрд по 3,1 тис. грн. держконтрактів. З урахуванням розгалуженої схеми бізнесу це лише вершина айсберга. Наприклад, дочірнє ВАТ «Самарагаз» було постачальником близько 200 держконтрактів на суму понад 144 млн. рублів і замовником понад 300 держконтрактів на суму понад 4,6 млрд. рублів.

За підсумками 2022 виручка СВГК склала 7 млрд рублів при чистому прибутку 897 млн ​​рублів. Чи не погані бариші, чи не так?

Директор СВГК - Іван Володимирович Аветисян, син Володимира Аветисяна.

За даними "Руспрофайл", власниками СВГК є п'ять юросіб: ТОВ "СП-99" ("Самарапром-99") з часткою 84,06%, ТОВ "База" - 5,94%, ТОВ "Промгаздіагностика" - 5% ( власник - Афанасьєва Валентина Іванівна, вона ж власник частки в ТОВ «УКГ «Волгопромгаз»), ТОВ "Потенціал" - 2,5%, ТОВ "Альтаїр" - 2,5%.

У свою чергу «СП-99» належить на 82,91% Володимиру Євгеновичу Аветисяну — президенту фінансово-промислової групи «Волгопромгаз», який, за відкритими даними, з 90-х років працював на керівних посадах у «Самаратрансгаз», «Самараенерго» , РАТ «ЄЕС Росії», а також був заступником голови правління ТОВ «УК «РОСНАНО». Крім цього, у 2022 році газета «Комерсант» повідомила, що кандидатом у президенти АвтоВАЗу може стати радник з особливих доручень першого заступника гендиректора «Ростеху» Володимир Аветисян. Також до 2020 року Аветисян входив до ради директорів АвтоВАЗу.

Читачам The Moscow Post Аветисян знайомий із цілої серії публікацій — від історії з можливою дружбою з королівською родиною Британії до історії з самарським муніципальним підприємством «Інженерна служба».

За даними "Руспрофайл", Аветисян володіє частками в 41 юрособі (вартість - 1,3 млрд рублів), серед яких ціла група активів зі сфери енергетики, в тому числі ТОВ "Самеск", ТОВ "М-Груп", ТОВ "Ел- Транзит Плюс». Серед співвласників двох останніх – Василь Ніконов, ще один колишній топ-менеджер ВАТ РАТ «ЄЕС Росії», ВАТ «Лененерго», «Роснефти» та екс-глава департаменту розвитку електроенергетики Міненерго Росії, гендиректор великого енергоактиву Росії – ПАТ «Юніпро».

Крім того, частки у «СП-99» мають Олександр Шойлович Розенцвайг (10,36%) та ТОВ «База» Володимира Аветисяна та Розенцвайга (6,73%). Примітно: "База" була підрядником СВГК у двох контрактах на суму понад 150 млн рублів, надаючи у 2016 році послуги з оренди нежитлових приміщень. І «База», і окремо Аветисян разом із «Газпромом» вважалися співзасновниками АТ АКБ «Газбанк».

Що цікаво, до списку входив і Андрій Кислов, що у 2018 році затіяв судові суперечки із СВГК. З Аветисяном Кислова також пов'язувало ТОВ «Самарагазавіа», ТОВ «Металіст», з Анною Аветисян — ТОВ «Самарські Вікна», що говорить на користь версії про те, що суперечка була лише певною видимістю конфлікту, за допомогою якого вирішувалися чи не особисті питання взаємодії над ринком.

Розенцвайг – ще один управлінець від енергоактивів Росії. У різні роки він працював у ВАТ РАТ «ЄЕС Росії» (у проектному центрі з передпродажної підготовки та реалізації активів), входив до складу керівних органів ВАТ «Тольяттинська енергозбутова компанія», ВАТ «МРСК-Волга», ВАТ «Електромережа», а також був керівником активу держкорпорації «Ростех» та ПАТ «Інтер РАТ» - ТОВ "РТ-енерготрейдинг". У "Руспрофайл" за Розенцвайгом числяться частки в 34 юрособах вартістю 254 млн рублів, серед яких - ТОВ "УКХ "Волгопромгаз", ТОВ "Мірекс", ТОВ "Спеціалізований забудовник" Центр Бізнесу "Паритет".

За останньою (а також ТОВ «Сіті-Буд»), крім Аветисянов (як сина, так і батька), бізнес-партнером Розенцвайга є і Світлана Малахова — президент «Самарського фонду підтримки регіонального співробітництва та розвитку», в установі якого брав участь НФПР . У створенні останнього відзначилися дуже відомі особи, наприклад, губернатор Підмосков'я Андрій Воробйов.

Більшість активів Розенцвайга працює у сфері нерухомості та будівництва.

2022 року Розенцвайг фігурував у скандальній історії з перепрофілюванням одного з найстаріших ДК Самари — «Сучасник» у ресторан зі свого роду кабаре. Це викликало невдоволення городян.

Повертаючись до власників СВГК, зауважимо, що ТОВ «Потенціал», ТОВ «Альтаїр», які разом володіють 5% частки, належать Акатову В'ячеславу Михайловичу, якого ЗМІ називали тестем губернатора Дмитра Азарова. Також Акатов володіє компанією «СМП», яка працює у сфері ремонту. електронного та оптичного обладнання. Співвласник активу - Людмила Акатова. «СМП» було постачальником у 79 державних контрактах на суму понад 176 млн. рублів. інтересів, а також участь їх у володінні СВГК?

Тепер перейдемо до бенефіціарів "Самарагаз". Тут основним акціонером є вже відоме ТОВ "База". За даними на кінець грудня 2022 року, йому належало 55,05%. Ще 25,5% мали АТ «Газпром газорозподіл».

Цікавий факт: багато пов'язаних із СВГК та «Самарагаз» фірми також виступають виконавцями їх контрактів. Як, наприклад, ТОВ «УКГ «Волгопромгаз» виконувало 14 контрактів у сумі 454 млн рублів. Така собі перегонка коштів з однієї кишені в іншу.

Таким чином, основними бенефіціарами СВГК та ВАТ «Самарагаз» є Володимир Аветисян, Олександр Розенцвайг та В'ячеслав Акатов.

Наскільки правдивими є чутки про те, що вищезгаданих панів нарешті відлучать від газової годівниці, ми судити не беремося, але факт залишається фактом — на пропадає з труби на багато мільйонів, якщо не мільярди, «блакитне паливо» вже звернули пильну увагу в Газпромі. Тепер не погано, щоб цією історією зайнявся Слідком. На наш погляд, для цього є всі підстави.