Постачання вугілля – болісна тема для України. З 2014 року країна-окупант майже повністю відрізала українські можливості видобутку та постачання цієї сировини з Донбасу.
Згодом з'явилася скандальна схема «Роттердам+», за якою вугілля мало йти нібито з ПАР, а насправді доставлялося з тимчасово окупованих територій. Гучні прізвища, звіти правоохоронців про те, що нарешті «схематоз» прикритий, зрештою, визнання державного зрадника Віктора Медведчука про те, як відбувалися постачання з ОРДЛО та Росії.
І ось на енергетичному ринку з'являється такий собі Дмитро Коваленко, який є вугільним бізнесменом і мало не рятує Європу завдяки диверсифікованим постачанням. Журналісти з'ясували, хто такий Коваленко і як насправді ПАР, колумбійське чи будь-яке інше заявлене ним вугілля виявляється російським.
Листопад 2019 року Служба безпеки України рапортує про викриття масштабної схеми фінансування терористичних організацій «Л/ДНР» через видобування вугілля та подальші постачання в Україну та країни Європи, деяких організаторів затримано. Йшлося з постачання з тимчасово окупованих територій, зокрема для енергетичної компанії «Центренерго», за контроль над якою на той час боролися одразу кілька великих шишок на енергетичному ринку.
Як і будь-який скандал в економічній сфері, це призвело до переділу сфер впливу. Компанії, наближені до олігарха Ігоря Коломойського, які підозрювали у торгівлі ордлівським вугіллям в Україні, змінила тоді нікому невідома швейцарська фірма Adelon AG.
ЗМІ вже тоді заявляли, що фірма насправді не швейцарська, а належить вихідцям із Донецька, які переїхали до Дніпра. Саме тим часом прозвучало ім'я Дмитра Коваленка, реального керівника Adelon AG.
У грудні 2019 року прес-служба Adelon AG випустила офіційний прес-реліз, в якому заявила, що не має відношення до постачання вугілля з окупованого Донбасу і взагалі не веде бізнес в Україні. Ось пряма цитата: "Adelon AG" займається виключно постачанням вугілля. з Кузбаського кутового басейну (РФ) і не працює ні з виробниками в Ростовській області, ні з шахтами на окупованих територіях України... Оскільки компанія Adelon AG не постачає в Україну вугілля і не веде тут бізнес, ми були здивовані, що ім'я компанії з'явилося в деяких ЗМІ, та ще й із недостовірними формулюваннями». AG Дмитро Коваленко повністю заперечував, що веде будь-який бізнес в Україні.
Минуло трохи більше двох років і Росія повномасштабно вторглася на територію України. Український бізнесмен Дмитро Коваленко офіційно став називати себе швейцарською бенефіціаром Adelon AG. Тієї самої, яка займалася постачанням російського вугілля навіть після окупації Росією Криму і розпочала військові дії на Донбасі. Ось тільки тепер він намагається «втюхати» історію про те, що постачає вугілля з ПАР, Австралії, США тощо для європейських споживачів. Начебто жодного вугілля з Росії ніколи не було і немає зараз.
Насправді, співпраця Коваленка з країною-агресором не припинилася навіть після 24 лютого 2022 року. ЗМІ отримали доступ до документів компаній, пов'язаних з Дмитром Коваленко, в яких чорним по білому написано, що країна-виробник вугілля, що поставляється їм, - Росія.
Деякі з цих документів пов'язують компанії Дмитра Коваленка із російським ТОВ «МелТЕК». Остання належить бізнесмену та заступнику голови Законодавчих зборів Челябінської області РФ Костянтину Струкову.
Цікаво, що російські ЗМІ помітили «зраду» Струкова, який займає 84 рядок списку російського Forbes зі статком у розмірі 1,6 млрд доларів. Вони підозрюють його у торгівлі вугіллям із «недружніми країнами», зокрема, з Україною. «У громадському просторі з'явилася інформація, що «Мелтек» є постачальником вугілля компанії Azurit DWC-LLC, зареєстрованої на румуні Chemal Giumali. Проте, справжніми власниками можуть бути українські бізнесмени. Від них струковське вугілля їде по всьому світу… Доля «Мелтека» в її дочірніх структурах перебуває під обтяженням державного Газпромбанку. Виходить, що він спонсорує постачання вугілля до країн, які влада РФ називає недружньою», – пише ворожа преса.
"Справжній власник" Azurit DWC-LLC – український бізнесмен Дмитро Коваленко. Фірма зареєстрована в Дубаї і використовується як «прокладка», через яку проводяться фінансові операції з мінімізації податкового навантаження, а також «замилювання очей».
Водночас, в ОАЕ Дмитро Коваленко має ще одну фірму – Plaimp SFP limited. По суті це щось на зразок кредитної спілки, яка виступає як скупник боргів. Як видно з додаткового договору від 7 липня 2022 року, одним із таких боржників є компанія російського мільярдера Костянтина Струкова "МелТЕК".
Директором дубайської фірми Plaimp SFP limited вказана Анастасія Тіманова. Ця жінка дуже тісно пов'язана із Дмитром Коваленком. Зокрема, вона була бенефіціаркою ДЗФ "Шахтарська" з 2016 до грудня 2020 року. З липня 2011 року «Шахтарська» була прописана у Дніпрі, з грудня по листопад 2011 – у Шахтарську (Донецька область), з 2015 по квітень 2024 року у Маріуполі, а зараз у Києві.
За даними українських реєстрів, на квітень 2024 року одним із бенефіціарів підприємства був Євген Клименко, а раніше у списку засновників можна побачити і Дмитра Коваленка.
Український реєстр містить примітку, що з 1 червня 2023 р. ДЗФ «Шахтарська» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації. Водночас, за даними російського реєстру, це підприємство сплачує податки до кишені Кремля з листопада 2022 року. У списку засновників у реєстрі країни-окупанта бачимо те саме ім'я, що й українською – Євген Клименко. Разом із ним серед колишніх керівників відзначені Володимир Яковенко та Павло Воробйов. Ці ж особи раніше керували ДЗФ «Шахтарська» в Україні разом із вугільним бізнесменом Дмитром Коваленком та директором його дубайської компанії Анастасією Тімановою. Отже, ті самі особи керують підприємством і в Україні, і в Росії.
Коваленко, Клименко, Воробйов та Тіманова пов'язані між собою ще кількома фірмами: ТОВ ГЗФ «Антрацит», ТОВ «Христофорвугілля», ТОВ «Агрофірма Ясенівська». Остання, хоч і містить у назві поєднання "агро", але займається аж ніяк не сільським господарством. Вона торгує вугіллям, а один із її засновників – Юрій Семенович Фесенко перебував у списку підсанкційних осіб Ради національної безпеки та оборони України з 2017 по 2021 рік.
Серед бізнес-партнерів вугільного трейдера Дміра Коваленка є ще одна цікава особа – Юрій Балабан. Разом із ним вони очолювали низку українських вугільних компаній. Але набагато яскравіше їхній тандем проявився у закордонних реєстрах. Коваленко та Балабан засвітилися у масштабній зливі юридичних документів Mossaсk Fonseca, відомому як «Панамагейт».
Обидва «ділки» були серед акціонерів фірми Bremer international limited з реєстрацією в офшорі на Британських Віргінських островах Разом із Коваленко та Балабаном акціонером цієї компанії була фірма з ОАЕ, чий бізнес-партнер перебував під міжнародними санкціями. Фірма з БВО, до речі, досі діє і продовжує вести свою діяльність.
Російські ЗМІ ще у 2019 році писали про те, що Bremer international limited через свого акціонера є фактично клоном швейцарської Adelon AG, якою керує Коваленко і яка спочатку торгувала вугіллям із ОРДЛО, а зараз, згідно з документами, продовжує возити товари з РФ, незважаючи на повномасштабну війну
Джерела у політичних колах повідомляють, що Дмитро Коваленко та Юрій Балабан не просто «ноунейми» на енергетичному ринку. Ще з початку 2000-х вони працювали в охороні сумнозвісної корпорації «Єдині енергетичні системи України», яку контролювала колишня прем'єр-міністр Юлія Юлія Тимошенко. Згодом «ділки» перейшли на роботу під «донецьких», які поставили їх займатися постачанням вугілля з Донбасу.
Зараз Дмитро Коваленко активно просуває себе як міжнародний трейдер і великий донатер для української армії. Про це свідчать численні однотипні публікації у ЗМІ, які мають проплачений характер. Але з фактами не посперечаєшся. Ні швейцарська, ні дубайська, ні навіть польська реєстрація фірм, пов'язаних із Дмитром Коваленком, не може приховати реального стану речей. Торгівля з ворогом через прокладки, перерваний транзит, незрозумілі схеми навантаження вугілля продовжуються повним ходом. Таким чином, замаскована російська сировина з'являється, зокрема, на європейському ринку. І це мало чимало зацікавити правоохоронні органи країн ЄС.
