У природі, щоб зрозуміти якісь зміни чи катаклізми, прийнято спостерігати за поведінкою хижаків. Якщо на якійсь ділянці їх чисельність різко зменшується з якихось причин, це означає одне – хижаки йдуть, передчуваючи швидкі негативні зміни і те, що їм нічого буде їсти.
В українській політиці, щоб зрозуміти, що буде далі – заведено спостерігати за олігархами. Якщо хтось із них раптом стрімко зливає весь свій бізнес і зливається сам – це означає, що «ловити» на території йому більше нічого. І схоже, що саме такий висновок зробив для себе найбагатший громадянин України-Рінат Ахметов.
Не до «Шахтаря»
Отже, за даними одразу кількох наближених до теми олігарха джерел, Рінат Леонідович Ахметов ухвалив рішення швидкого виведення свого бізнесу з України. Вже зараз клерки і наближені особи Ахметова щосили виводять і вивозять із країни мільярди доларів, що ще залишалися досі крутитися в різних сферах його бізнесу, який так і схуд за останні роки.
Зміни торкнулися улюбленого дітища Ахметова – футбольного клубу «Шахтар». Останні роки олігарх все ще якось намагався підтримувати на плаву команду – кажуть, лише через виходи гірників у Лігу Чемпіонів, і непоганих фінансових бонусів, що супроводжують це.
Паралельно Ахметов та його менеджмент посилено піарили футболістів «Шахтаря», намагаючись їх «втюхати» європейським клубам за нечувані гроші. Однак невдалий виступ на ЄВРО 2024 збірної України, в якій було кілька «зірок» ахметівського клубу, звело ці сподівання нанівець. Гравців "Шахтаря" тепер ніхто не хоче, бо всі пам'ятають приклад лондонського "Челсі", який віддав за гравця "Шахтаря" Мудрика майже 100 мільйонів євро.
Мудрик і «Челсі» перетворилися на героїв анекдотів, а сама угода обросла безліччю незрозумілих і «мутняків» — у тому числі і як певний можливий бонус для колишнього власника «Челсі» Абрамовича, який останнім часом часто фігурував посередником між Україною та путінським режимом у РФ.
Але Бог з ним, з футболом – донецький «Шахтар» завжди був лише верхівкою айсберга імперії Ахметова, який певним чином дзеркальний стан справ в ахметівському господарстві.
До речі, злі мови кажуть, що у 2014 році Ахметов хотів залишити «Шахтар» у Донецьку під опікою так званої «ДНР», розлютившись на те, що йому довелося домовлятися про неушкодженість свого бізнесу на окупованій території з якимись пройдисвітами. Але потім, таки домовившись (правда-ненадовго), Ахметов забрав «Шахтар» із собою до Києва, внаслідок чого футболістів донецького клубу почали називати «бомжами».
Рінат Леонідович давно встановив для себе життєве кредо – виживати за будь-якої влади, і посилено втілював його в життя навіть після подій 2014 року. Власне, до початку повномасштабного вторгнення РФ і Україну Ахметов стрімко багатів, фактично монополізувавши енергоринок, не кажучи вже про інші його активи.
Наприклад, тільки в Китай у 2021 році ахметівські підприємства поставили руди на 2,94 мільйона доларів США. Природно, що після окупації Росією Маріуполя, де було зосереджено одразу кілька найбільших активів Ахметова, зокрема «Азовсталь» та ММК ім. Ілліча, олігарх вирішив дещо перерозподілити бізнес, і зробивши ставку на енергетику, став поглядати у бік Європи та Заходу.
Проте з енергетикою в результаті все сталося не так гладко, хоча Ахметов в результаті тривалий час залишався у виграші, незважаючи на численні обстріли і удари по енергетичних об'єктах вже в ході повномасштабної війни.
Після останніх масованих обстрілів енергетичної інфраструктури Ахметов відмовився власним коштом реконструювати зруйновані ТЕЦ і дав зрозуміти Зеленському та Єрмаку, що не збирається будувати енергетичні об'єкти в Україні до кінця війни. Після чого дав команду клеркам про масовий висновок бізнесу з України взагалі.
20 мільярдів, відкати та демарш
Злі мови говорять, що демарш олігарха відбувся на тлі того, що на Заході почали згортати фінансову підтримку та виділення кредитних ліній, внаслідок чого стало зрозуміло, що Україна на 2025 рік може недоотримати 20-40 мільярдів доларів США. Що абсолютно точно не входило до плану як влади, так і Ахметова, який останнім часом підтримував з Офісом президента, скажімо так, партнерські відносини...
Ці відносини залишали Ахметова в «плюсі», незважаючи на війну та обстріл його енергомереж. Наприклад, завдяки своєму ставленику в Офісі президента Ростиславу Шурмі Рінат Леонідович організував підвищення тарифів на електроенергію для населення та промисловості щонайменше вдвічі.
Підвищення обґрунтовувалося тим, що російські обстріли завдали енергетиці збитків у 1 мільярд доларів, і Ахметов разом із «партнерами» з оточення Зеленського вирішили, що правильніше буде, якщо їх покриють платники податків.
Як стверджують наближені до тіла олігарха та ВП джерела, Ахметов вимагає виділити йому грошей з бюджету під відновлення енергетичної інфраструктури ДТЕК.
Топ-менеджери Ріната Леонідовича в ефірі «телемарафону» заявляли, що ДТЕК втратив 50% потужностей. У зв'язку з чим Ахметов і зажадав через свого ставленика Шурму підвищити тарифи на електроенергію вдвічі, і видати йому безвідсотковий кредит/дотації для ДТЕК на ремонт стратегічної енергетичної інфраструктури.
Як кажуть, орієнтовно олігарх хотів одержати з бюджету від 10 до 20 мільярдів гривень.
Злі мови обмовляють, що загалом в Офісі президента погодилися з постановкою питання, але вимагали відкатів, на які спочатку погодився Ахметов. Однак схема в результаті дала тріщину, оскільки влада, яка спочатку робила ставку на нові фінансові надходження від Заходу, тепер зрозуміла, що доведеться закривати дірки в бюджеті якимось іншим чином.
Тому Рінату Леонідовичу було рекомендовано відремонтувати зруйновані Росією енергетичні об'єкти власним коштом, і не чекати підтримки від держави (як було досі), і цим фактом найбагатший українець дуже обурився.
Також Ахметова не влаштував тиск з боку ВП на адресу свого ставленика, голови правління «Укренерго» Володимира Кудрицького, на якого час від часу намагаються порушити кримінальні справи за факти корупції.
До речі, у момент, коли все літо Україна мучилася від відсутності світла та графіків відключення, Кудрицький, допомагаючи Рінату Леонідовичу збагрувати електроенергію до Румунії та розповідаючи українцям, чому треба з них драти три шкури за світло, якого немає, отримував зарплату майже півмільйона гривень.
В Офісі президента були цим не дуже задоволені, бо давно хотіли посадити на місце Кудрицького свою людину, але рано чи пізно Рінат Леонідович свого ставленика відстояв.
Побічні ігри «інвестора» Ахметова
Але слід сказати, що Ахметов усі останні роки зовсім не робив ставку на відносини з Офісом президента як на основні, за своєю старою звичкою розкладаючи яйця у різні кошики.
Наприклад, він почав активно скуповувати рейтингові Телеграм-канали, в яких не дуже втішно відгукувалися про політику Зеленського та Єрмака, робив реверанси у бік колишнього Головкому ЗСУ Валерія Залужного, надав суттєву фінансову підтримку меру Києва Віталію Кличку та залучив на свій бік «томного вигнанця» з ВП Олексія Арестовича, що останнім часом багато розповідає про те, що настав час припиняти війну і починати переговори з РФ.
Але паралельно Ахметов став потихеньку виводити активи на Захід і жваво цікавитися європейськими компаніями та фінансовими структурами.
Наприклад, ДТЕК Ріната Ахметова передала Покровську СЕС (найбільшу сонячну станцію в Україні) у заставу євробондами на 325 млн євро. А гарантом за кредитами ДТЕК закликав британську компанію GLAS Trust Corporation Limited, яка свого часу (напрочуд збіг) приймала від «Газпрому» на зберігання акції «Північного потоку-2».
Раніше ДТЕК розмістила єврооблігації на 325 млн. євро терміном обігу п'ять років під 8,5% річних. І мала їх погасити в 2024 році, але тепер ахметівські менеджери заявили, що готові це зробити 12 листопада 2027 року.
Кажуть, що Рінат Леонідович свого часу особисто запропонував як гарант із забезпечення безпеки облігацій вищезгадану англійську компанію, що співпрацює з Газпромом, з дивною репутацією. І цілком імовірно, що Покровська СЕС тепер навряд чи колись повернеться під контроль ДПЕК та української юрисдикції. Особливо з огляду на ситуацію на Донбасі…
Також Ахметов продовжив скуповування сировинних підприємств у Європі. У його власності тепер знаходиться новий глиняний кар'єр Encarnita в іспанській Теруель із плановою виробничою потужністю 100 тис. тонн/рік. Загальні виробничі потужності компанії перевищують 3 млн. тонн/рік, а ринок збуту становлять 25+ країн.
Кажуть, що Рінат Леонідович також продовжує цікавитися польським Ідея Банк, угода щодо купівлі якого зірвалася через повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році. Цей актив Ахметов вважає дуже вигідним у плані створення системної фінансової структури вже в Євросоюзі, в якому Ахметов має намір ґрунтовно закріпитися як, як він сам любить говорити, «інвестора».
Насамперед-літаки
Свого часу Консорціум журналістів розслідувачів ICIJ написав, що Рінат Ахметов у 2022 році за $122 млн купив двоповерховий пентхаус у комплексі Chelsea Barracks у Лондоні. Покупку оформили на кіпрський офшор Gelion Properties Ltd. У листуванні між співробітниками офшорно-сервісної компанії Cypcodirect та аудитора PwC говорилося, що угода мала забезпечити «конфіденційність» Ахметова і позбавити його від внесення імені до британського реєстру публічної власності.
На сьогоднішній день Ахметов активно виводить бізнес або позбавляється активів, вирішивши принагідно продати три свої літаки, у тому числі Airbus A319-133X(CJ) з іменним номером P4-RLA. Літаку вже понад 10 років, і раніше він коштував близько $80 млн.
Цього року ЗМІ повідомляли, що за два роки повномасштабної війни Рінат Ахметов витратив на ЗСУ чи гуманітарні цілі близько 7,6 млрд грн. А заробив, відповідно, завдяки українським активам та бюджетним вливанням набагато більше.
Ахметов, по суті, перетворюється на такого собі олігарха без прив'язки до батьківщини (без рідного Донецька він залишився десять років тому). Можливо, звичайно, що він щось знає, і не хоче повторювати старих помилок, як 2014-го…
І тепер він виводить капітали з України, залишаючи після себе якусь географічну або навіть пелевінську порожнечу – зокрема й український бюджет.
