Як кажуть, ситуація із призупиненням видобутку на найбільшому газовому родовищі України на даний момент видається безнадійною та без перспективи швидкого покращення. Політична воля виглядає відсутньою, що лише загострює проблему.
На початку осені в офісі президента пообіцяли напрацювати зміни до законодавства, щоби при введенні санкцій щодо власника робота підприємства не зупинялася.
Цитуємо Ростислава Шурму: «…є сьогодні законодавча норма, яка передбачає позбавлення ліцензій у разі санкціонування власників компаній… Дивитимемося, як переглядатимемо цю норму. Це компетенція Верховної Ради, але ми цю проблему знаємо і точно вноситимемо... дискутуватимемо і, мабуть, вноситимемо відповідні законодавчі ( зміни. — І.М. )».
Проблемі зупинення роботи таких підприємств на той момент було вже понад півроку, і вона непогано підсвічувалася. Той же «Смарт-Холдинг» Новинського щомісяця публікував зведення, що недоотримує держава податків через зупинення його харківських родовищ газу (близько мільярда гривень та понад сотню мільйонів кубометрів).
Хоча через притаманну скромність там забували додати, що на полтавському родовищі, де чиновникам видобуток зупинити не вдалося (відбитися допоміг лістинг на Лондонській біржі), видобуток газу також впав удвічі до довоєнного. Теж питання цікаве, і непогано б розібратися, а чого, власне?
Минуло ще три місяці, але принести до Ради чогось законодавчого так і не вийшло, натомість держава втратила видобуток на значно більшому активі. Її рішенням суду припинили на харківському Сахалінському родовищі "Укрнафтобуріння" (УНБ).
Якщо на «смартівській» історії країна щомісяця втрачає 12 млн. кубометрів (під час війни, нагадаємо), то на зупиненому УНБ — у чотири рази більше.
Якщо подивитися на реакцію різних «очільників», точніше на повну відсутність такої, то неминуче виникає запитання: хлопці, а хто замовник?
Повітряно-космічні сили Російської Федерації, які домагаються того самого, поки відкидаємо. Їхній вплив на видобуток поки що набагато скромніший за пару «ухвал» столичних судів, навіть після завдання 120 ракетних ударів по нафтогазовій інфраструктурі.
Виходить, що «космонавти» — прямий і конкретний ворог, з їхніми ударами боротися виходить досить непогано, куди підступніші саботажники, що сидять на Печерську та навколо.
Не планую їх обзивати та навіть просто називати. Єдине, що реально здивувало, це блискавична реакція Верховного суду, який підтвердив, що зупинка видобутку — це дуже правильно, а шукати якісь варіанти не можна . Рішення, що суворо підтверджує повну незаангажованість і неупередженість Феміди. Коли її немає (а таке траплялося), і відповіді більш розпливчасті та терміни їх прийняття зовсім інші. А так яка там видобуток і війна, про що ви?
Госгеонадра трохи раніше бадьоро відповіла (щоправда, інакше), що їй глибоко начхать на ефективність роботи санкційних родовищ. Це не її завдання.
Тепер чекаємо на АРМА. Раніше там сказали, що до рішення «вишки» нічого розривати не будуть, і те, що відбувається, не є добре і втрачаються доходи держави. Що ж, вишка вже з теми зістрибнула. Чекаємо.
Пам'ятається, для пошуку рішень щодо питання було також створено чергову робочу групу . На сьогоднішній день немає жодних підстав сумніватися як у її найвищому професіоналізмі, так і у повній імпотенції. За майже місяць від неї ні слуху, ні духу. Це нормально, як їй «правильні пацани» скажуть, так і оформить.
Кумедно, але саме з цієї причини здається малоймовірною версія, що за тим, що відбувається, стоїть один із засновників УНБ Микола Злочевський. Навіть незважаючи на нинішню активність неповажного інвестора, трохи не той калібр та нинішні можливості. Тобто, технічно він потягне, його «Бурисма» — непогана компанія. Але замовити…
Втім, прізвища ще спливуть. Поки що важлива тенденція. Почався переділ активів від неправильних людей до правильних. Є навіть назва – «младоолігархи». Вони запізнилися на первинний переділ власності, наразі добирають. Нічого нового під Місяцем, просто раніше ракети довкола не літали.
У разі УНБ це означає, що родовище трохи постоїть, а потім піде комусь дешево за «конкурсом». Задорого піти воно не може, тому що війна гарантовано відлякає іноземних учасників. Тим більше, у той період, коли на Заході малюють карти, де «Сахалінка» — це майбутня зона боїв. А обстріли там прямо зараз продовжуються.
Якщо ж знайдеться хтось незрозумілий, йому м'яко пояснять, що не варто туди лізти зараз — краще потім «у нас» перекупити (з націнкою, звісно).
Он британська ПГНК, яка була на «Сахалінці» міноритарним акціонером (10%), зараз поспішно чистить активи від слідів присутності Коломойського і молиться богу, що в неї лондонська прописка.
Так що придбають актив (а може, і просто візьмуть в управління) напевно наші патріотичні люди , які запустять видобуток на багато місяців (сподіваємося все-таки не років) родовищі, що простоює, і ось це ось все ... Хепі-енд.
Тим більше, люди працюють розумні і, як показує акуратне поводження з активами, що мають реальну (а не офшорну) акціонерну складову, не безмежники. Навіщо сваритись? Їм ще разом дітей у Лондоні навчатимуть. Та й за активи там позиватися надійніше, ніж на Печерську.
***
Загалом рухаємося по накатаній колії.
Але якщо розстановка сил розрахована невірно, все загрузне в багаторічних судових суперечках («Сахалінці» до цього не звикати), у ході яких сторони прополощуть всю бруду один одного… Хоча і на цьому етапі ім'я замовника ніхто не озвучить.
Видобуток при цьому, природно, стоятиме, а газ купуватиметься за кордоном, втрачаючи і на переплаті, і на недоотриманих податках. Чи не звикати.
Подумаєш, втрата — 700 млн. кубометрів свого газу щорічно. Існуючі дрібниці для країни. Чи то справа для конкретної людини (навіть групи товаришів) частка у компанії з річним оборотом у сотні мільйонів.
До речі, крім газу, родовища дають і газовий конденсат – на УНБ близько 5 тис. тонн на місяць . Раніше він йшов на переробку, трохи знижуючи потребу в імпорті нафтопродуктів. А в танки його можна мало не відразу заливати . Ну, що вже по волоссю плакати, теж десь купимо. Грошей навалом.
І все-таки є в цій ідилічній схемі невелика вада. На превеликий жаль, в українському законодавстві формально відсутня стаття — «готуємо актив до продажу добрим людям». Тобто за фактом механізм є, але до законодавства його поки що не ввели. Доведеться крутитись.
А тим часом куля закінчується. Захід все скуповіше виділяє кошти на підтримку, цинічно (і все менш стримуючись) вказуючи, що постачати всі схематози він не підписувався. Якісь хоча б косметичні дії робити все ж таки доведеться. Навіть якщо це вдарить по кишені людей, повторимося, гідних, патріотичних, сучасно мислячих і таке інше. Якщо без патетики, то навесні розглядалися різні варіанти управління активами. Рік закінчується - на виході не просто пшик, а втрата ще одного родовища . Хоча б із пристойності треба вдати, що проблема тут когось цікавить…
