У медіа-просторі періодично курсують чутки про те, що Україна за допомогу Європи нібито пообіцяла поховати на своїй території відходи західних АЕС
Ці чутки почали розганятися ще 2004-2005 року, якраз після першого Майдану і періодично спливають досі. У контексті захоплення ЗАЕС та загальної ядерної напруженості в Україні та світі повертаємося до цієї теми.
Що не так із цією тезою, редакція попросила пояснити українського незалежного експерта в галузі ядерної енергетики, співзасновника “Антикризового експертного ядерного центру України” Ольгу Кошарну.
Поняття “поховання” в Україні поки що не існує
– Поняття “ядерні відходи” з погляду законодавства не існує, – каже Ольга Кошарна. – Є радіоактивні відходи, що утворюються внаслідок експлуатації ядерних реакторів. Але радіоактивні відходи утворюються й у медицині, коли використовуються джерела випромінювання на лікування онкохворих, радіоактивні відходи утворюються у науці.
Радіоактивні відходи можуть бути низькоактивними, середньоактивними, високоактивними залежно від дози випромінювання, яку вони дають. З кожним видом свої протоколи звернення.
Плюс є ядерне паливо, що відпрацювало, яке не вважається відходами, тому що воно містить корисні радіонукліди.
Поняття “поховання” в Україні поки що не існує. Є тривале зберігання ядерного палива, що відпрацювало.
Для цього будуються сухі сховища для ядерного палива, що відпрацювало (СВЯП). В Україні вони є на ЗАЕС, у Зоні відчуження (СВЯП-2 для відпрацьованого ядерного палива ЧАЕС), та Централізоване сухе сховище для відпрацьованого ядерного палива Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської АЕС (за 2023 рік тут було розміщено 13 контейнерів з відпрацьованим паливом). пояснила експерт.
Як довго може зберігатись відпрацьоване ядерне паливо у таких сховищах, і наскільки вони небезпечні?
У світовій практиці термін експлуатації СХВАТ – від 50 до 100 років. Вони можуть існувати як на промислових майданчиках АЕС, так і спеціальних майданчиках. Але це проміжний варіант зберігання.
У СХВАТ паливо завантажують, як правило, після його "мокрою" витримки в басейнах протягом декількох років. Як правило, відпрацьоване паливо зберігають зануреним в інертний газ, у герметичних контейнерах із сталі або чавуну. Вважається, що сухе зберігання відпрацьованого палива надійніше і безпечніше, ніж мокре (у водному середовищі в басейнах).
Після закінчення певного часу, паливо необхідно витягти і направити на переробку або остаточне поховання. Просто після періоду сухого зберігання, його рівні випромінювання та температура будуть набагато нижчими.
– Поки що в Україні відпрацьоване ядерне паливо вирушає до “сухих” сховищ, – продовжує Ольга Кошарна. – Рішення, що з ним робити далі – переробляти, бо є технології, які дають змогу використовувати відпрацьоване ядерне паливо для реакторів наступних поколінь, або поховати, ще не прийнято. Це так зване відкладене рішення.
За словами експерта, у такому підвішеному стані перебуває більшість країн, які експлуатують атомні станції.
Поховання відпрацьованого ядерного палива потребує спорудження сховища у глибоких геологічних формаціях. І відпрацьоване ядерне паливо, яке не буде більше використовуватися, завозять туди прямо в контейнерах.
Такі сховища, наприклад, будують Фінляндія та Швеція, але поки що саме будують — поховання ще не було.
Ніхто не порушуватиме міжнародні домовленості
Жодних поховань відпрацьованого ядерного палива з атомних станцій інших країн в Україні бути не може, запевняє експерт.
– По-перше, є міжнародна Об'єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами. Вона стосується не лише держав з великими ядерно-енергетичними програмами, а й країн, у яких у медицині, промисловості, сільському господарстві та дослідженнях використовуються джерела іонізуючого випромінювання. Україна є однією із сторін цього міжнародного договору, як і багато інших країн.
Ядерне паливо, що відпрацювало, можна відправляти на переробку. І Україна відправляла до Росії на переробку відпрацьоване ядерне паливо із реакторів ВВЕР-440.
Але важливий момент – радіоактивні відходи після переробки ядерного палива, що відпрацювало, мають бути поховані на території, де це паливо використовувалося для виробництва електроенергії.
Тому ні Україна, ні інші країни не можуть робити поховання свого ядерного палива, що відпрацювало, на території іншої країни. По-перше, – нікуди, по-друге – ніхто не порушуватиме міжнародні домовленості, – пояснила експерт.
Відповідно, чутки про те, що під шумок війни до нас можуть привезти і поховати на нашій території ядерне паливо, що відпрацювало, з Європи — ІПСО.
