Український «кум» Путіна, Медведчук, почав займатися в Росії традиційними для нього справами: рекетом, рейдерством та шахрайством

Одним із найвпливовіших членів ближнього кола Володимира Путіна вважається колишній український депутат Віктор Медведчук, якого називають одним із ініціаторів конфлікту в Україні.

Коли рашистський бліцкриг провалився, Медведчук намагався бігти за кордон, але його заарештували російська влада виміняла кума Путіна на батальйон українських солдатів. та на захоплених нею територіях Інтереси Медведчука простежуються у московської нерухомості, донецької металургії та, звичайно ж, сибірської нафти.

На початку осені працівники нафтової компанії Дулісіма несподівано для себе опинилися в центрі бойовика. Серед білого дня на їхнє підприємство з вертольота десантувався озброєний спецназ, розосередився по території та під акомпанемент пострілів розставив працівників обличчям до стінки, а деяких нафтовиків показово уклав на землю. Кадри з сибірської глибинки, зняті очевидцями на телефони, швидко розійшлися телеграм-каналами. За даними деяких із них, за рейдом міг стояти Віктор Медведчук.

У Росії Медведчук відомий як кум Володимира Путіна. Медведчук також вважається головним українським інформатором Кремля і нібито був одним із тих, хто напоумив російського диктатора напасти на Україну. Більше того, за однією з версій, Медведчук міг очолити Україну у разі успішного вторгнення. Ці плани, як і були, то зірвалися. Натомість війна допомогла оцінити, наскільки Путін дорожить своїм кумом. Восени 2022 року Медведчука, раніше заарештованого СБУ у справі про держзраду, обміняли на дві сотні українських військових.

Після обміну Медведчук осел у Росії, де продовжує зображувати із себе українського опозиціонера: роздає інтерв'ю, пише статті та запускає новий політичний проект. На все це потрібні гроші. Та й сам Медведчук звик до розкішного життя.

Як з'ясувала «Система», у кума Путіна можуть бути щонайменше три джерела для безбідного існування на чужині — сибірська нафта, московська нерухомість та донецька металургія. Російський бізнес-клімат теж сприяє Медведчуку: його інтереси захищає Генпрокуратура РФ, а заробляти допомагають структури, пов'язані з впливовим главою «Роснефти» та давнім знайомим Путіна Ігорем Сєчіним.

Нафтова лихоманка

«Ви що, в натурі? Вирішили потягатися?! - звучить за кадром збуджений чоловічий голос. Той, хто говорить, знімає обстановку на телефон: темна і морозна зимова ніч, на землі обличчям у сніг безмовно лежать десятки чоловіків, одягнених у різномастий камуфляж (до них і звернена репліка «оператора»). Зважаючи на все, нещодавно тут сталася сутичка, і зараз переможці, до яких, очевидно, належить і «оператор», поливають грубою лайкою опонентів.

Відео виклав анонім у коментарі до статті про захоплення «невідомими особами» нафтової компанії «Каюм нафта» наприкінці 2022 року. Джерела журналістів пов'язали операцію з інтересами компанії, яка близька до Медведчука. Восени 2023 року за схожим сценарієм пройде рейд на «Дулісьми», за яким теж помітять тінь Медведчука.

Родовища «Каюма» та «Дулісьми» розташовані в Сибіру, ​​і це не чужий край для Медведчука. Український політик народився у селищі Пошана, яке загубилося у центрі нафтоносного регіону. У сибірській глушині Медведчук опинився через батька — його заслали туди після восьми років ув'язнення за звинуваченням у збройному повстанні та антирадянській пропаганді. За однією з версій, батько Медведчука був тим самим «бандерівцем», яких при кожній нагоді таврує Путін.

Медведчук пробув «сибіряком» до закінчення першого класу, і 1962 року його родина переїхала до України. Через півстоліття Медведчук повернувся до рідних країв — у 2016 році обзавівся у Сибіру нафтовим родовищем.

Це не перший нафтовий актив Медведчука в Росії — у розпал конфлікту на південному сході України з'явився нафтопереробний завод у Ростовській області. Надалі НПЗ викриють у постачаннях до анексованого Криму і так звані «ЛНР» та «ДНР». Завод також став ключем до сибірського родовища Медведчука — воно могло дістатися лише тому, хто має нафтопереробку в Ростовській області.

Незвичайна умова викликала обурення в інших нафтовиків. Серед незадоволених був гурт «Русь-Ойл», до якого входили і «Каюм нафта» з «Дулісьмою». Хоча цей бізнес незрівнянний за масштабом із російськими нафтовими гігантами, у найкращі часи він коштував $2 млрд. Власником «Русь-Ойла» вважався бізнесмен Олексій Хотін, який колись входив до списку Forbes та славився зв'язками серед високопоставлених силовиків.

Хто такий Олексій Хотін

Бізнесмен з білоруським корінням, Олексій Хотін заробив статки на московській нерухомості. Партнером виступав його батько Юрій Хотін. У 2010-х структури Хотіних придбали банк «Югра» та почали розвивати нафтовий бізнес. За даними ЗМІ, інтереси Хотіних лобіювали колишній керівник російського МВС та екс-спікер Держдуми Борис Гризлов та екс-глава ФСБ Микола Патрушев, нині секретар Ради безпеки. 2016-го Олексій Хотін увійшов до сотні найбагатших бізнесменів Росії за версією Forbes з капіталом у $900 млн. Востаннє Хотін побував у списку Forbes у 2019 році. Тоді ж бізнесмена звинуватили в розкраданні коштів «Югри» і помістили під домашній арешт. Сума шкоди, яку він завдав за версією прокуратури, перевищує 290 млрд рублів ($3,2 млрд на момент публікації).

Позиції Хотіна похитнулися наприкінці 2010-х. Спочатку його банк «Югра» втратив ліцензію, а потім самого Хотіна звинуватили у розкраданні коштів банку та помістили під домашній арешт. За однією з версій, проблеми Хотіна виникали через інтерес до його нафтових активів з боку глави «Роснефти» Ігоря Сечина. Нафтовий бізнес Хотіна також опинився під пресом кредиторів, які почали ініціювати банкрутства компаній. Втім, незважаючи на арешт та вал судових позовів, Хотін зберігав контроль над бізнесом. Новий виток його проблем співпав із обміном Медведчука.

Обидві операції ріднить не лише силовий сценарій, а й команда виконавців, розповідає знайомий Хотіна. У це неважко повірити. Згідно з наявними у «Системи» даними про перельоти, нові керуючі «Каюм нафти» та «Дулісьми» літали на свої об'єкти в компанії тих самих людей — Юрія Бєлікова та Олександра Барімова. Ці двоє не лише подорожували разом із новими керуючими, а й особисто були присутніми при захопленні «Дулісьми», а пов'язані з ними компанії заявилися в банкрутний процес «Каюм нафти».

Бєлікова називають полковником МВС у відставці, який «відомий у Курській області і не лише як «вирішувач» у правоохоронних органах та судах». Зважаючи на все, з керуючими «Каюм нафти» і «Дулісьми» він був добре знайомий. Інший їх супутник, юрист Баримов, багатьма нитками пов'язаний із бізнесом Віктора Медведчука.

Спочатку життєвий шлях уродженця білоруського Бреста Барімова виглядав досить непересічно: вивчився в Москві на юриста, переїхав до квартири дружини, влаштувався на роботу, відкрив невеликий бізнес, обзавівся дачею під Володимиром. Зміни намітились у середині 2010-х, коли Баримов влаштувався у компанію, яка здавала свій автопарк в оренду бізнесу Медведчука.

Приблизно в той же час кум Путіна потрапив під санкції США і потребував надійних людей, яких можна використовувати як ширму. Спершу цю функцію виконувала дружина Медведчука Оксана Марченко, а потім Баримов. Юрист став не лише менеджером та співвласником кількох російських проектів, пов'язаних з Медведчуком, а й, ймовірно, постачальником його номіналів та автомобілів.

Постать Барімова не єдиний доказ того, що за захопленням активів Хотіна може стояти Медведчук. За день до силового захоплення "Каюм нафта" змінила оператора свого родовища. Конкурсний керуючий підписав новий агентський договір із фірмою «Інноваційні нафтогазові технології» (ІНГТ), яка була заснована трьома днями раніше і не мала необхідних дозволів на роботу. Була ще одна деталь — новий підрядник був тісно пов'язаний із Медведчуком. Причому ІНГТ стала для Каюма не лише оператором, а й трейдером. Покупцями ІНГТ виявилися компанія, пов'язана з Медведчуком, та нафтотрейдер «Інвестнафтотрейд», близький до «Роснефти».

Слід «Роснефти» можна розглянути практично у всіх починаннях Медведчука в нафтовій мережі. Завдяки російській держкомпанії та близькому до неї «Інвестнафтотрейду» у структур, пов'язаних з Медведчуком, з'явилися мережі АЗС в Україні та в Росії, пов'язані з «Роснефтью» Московський кредитний банк (МКБ) ) допомагав компанії дружини Медведчука збирати в Росії нафтовий холдинг та кредитував НПЗ у Ростовській області.

Крім того, з потурання «Роснефти» у Медведчука з'явилося те саме родовище в Сибіру. Поблизу розташовані нафтові ділянки Хотина, з якими добре знайомий новий керуючий «Дулісьми». Наприкінці листопада 2023 року з'явилася інформація, що ці активи перейшли до нових господарів. Про це чув і знайомий Хотіна, який розповідає, що нещодавно бізнесмен також втратив родовища у Якутії. Ліцензію на нього було оформлено на ТОВ «Іреляхське», гендиректором якого в середині листопада став співробітник «Союзметалсервісу». Ця компанія добре знайома Олександру Баримову та всім, хто працює з металургією Донбасу.

Останні захоплення пройшли без сутичок, каже знайомий Хотіна. Ймовірно, бойовий дух бізнесмена підкосило те, що восени його перевели з-під домашнього арешту до СІЗО, держобвинувачення запросило для нього майже десять років ув'язнення, а акції його нафтових компаній присудили державі за позовом Генпрокуратури. Знайомий Хотіна вважає, що нафтовий бізнес навряд чи цікавить державу і, найімовірніше, його передадуть в управління Медведчуку: «Йому ж треба якось сім'ю годувати, втративши українські хліби».

Втім, інтереси родини Медведчука у Росії не обмежуються лише нафтовою.

Будівельний бум

Наприкінці літа 2022-го до захопленого російськими військами Маріуполя з інспекцією приїхав гендиректор «Россетей» Андрій Рюмін. У місто повертаються світло та вода, повідомив московський ревізор на камеру «Росії 24», позуючи на тлі напівзруйнованої багатоповерхівки. Квітучий Маріуполь було перетворено російськими загарбниками на руїни внаслідок двомісячної облоги, яка завершилася наприкінці травня здаванням у полон бійців «Азова», які захищали місто. Частину з них згодом обміняли на Медведчука, який припадає на тестем Рюміну.

Кум Путіна видав свою старшу дочку за маловідомого випускника мехмату МДУ у 2006 році. Пишне весілля за участю російських поп-зірок зіграли у Москві, серед гостей були екс-президент України Леонід Кучма, тодішній президент Молдови Володимир Воронін та майбутній президент Росії Дмитро Медведєв, який, як і Путін, доводиться Медведчуку майже родичем.

Після одруження зі старшою донькою кума Путіна Рюмін розпочав свою кар'єру в російській держенергетиці, з якою не з чуток знайомий і сам Медведчук. Спочатку Рюмін відповідав за підключення до електромереж об'єктів у Москві, потім – у Санкт-Петербурзі, а з 2021 року – по всій Росії. При цьому Рюмін та його близький соратник Андрій Бокша приватно вели бізнес із цілою плеядою великих забудовників, які регулярно потребують підключення своїх новобудов до електрики.

2022-го помітним інвестором у столичне будівництво став ще один давній партнер Рюміна Олександр Путілін. Причому його апетити не обмежилися окремими проектами з будівництва ЖК у Москві. Незабаром після російського вторгнення в Україну Путілін став співвласником цілої девелоперської групи А101 з активами 259 млрд рублів ($3,7 млрд). Раніше Путілін не був помітний у великих девелоперських проектах і відомий як власник компанії "ЮгБункерсервіс", яка займається заправкою суден паливом у морських портах на півдні Росії. Серед клієнтів групи значаться структури «Роснефти» та судноплавна компанія, яку контролювала дружина Медведчука.

Медведчук і сам не чужий московській нерухомості. На початку 2021 року пов'язана з ним компанія за півмільярда рублів придбала площі в одному з найдорожчих хмарочосів Москва-Сіті. Купівля нерухомості в діловому центрі російського рейху відбулася на тлі хмар, що згущуються навколо Медведчука, в Києві.

У 2019 році на нього порушили кримінальну справу про держзраду за заклики до автономії Донбасу, а в лютому 2021 року Медведчук підпав під українські санкції за підозрою у фінансуванні самопроголошених республік Донбасу. нерухомість у Москві. У її випадку йшлося навіть не про хмарочос, а про кілька гектарів дорогої столичної землі. Доступ до неї дружина Медведчука отримала 2020-го, став співвласником заводу «Геліймаш». На цій загадковій історії варто зупинитись окремо.

Підприємство, яке розробляє кріогенні системи для Міноборони та «Роскосмосу», було утворено у 1931 році та успадкувало свої проммайданчики з радянських часів. На початку 2010-х ці ласі шматки столичної нерухомості привернули увагу інвесткомпанії «Магма», яка викупила частину акцій «Геліймаша» та розпочала боротьбу за контроль над підприємством з його гендиректором Вадимом Удутом.

Удут заручився підтримкою Міноборони та «Роскосмосу», а «Магма» підключила ФСБ. Причому на боці інвесткомпанії нібито виступав генерал ФСБ Олег Феоктистов, близький до Ігоря Сечіна. Протистояння вилилося у кримінальні справи, які були заведені як на Удута, так і на менеджерів «Магми». Тяжби тривали майже десять років і закінчилися беззастережною перемогою Удута: він сховав своїх опонентів у в'язницю, відібрав у них акції «Геліймаша» та успішно розпродав його нерухомість.

Спочатку сили були приблизно рівними, але Удут зміг знайти впливовий «дах», вважає його опонент із «Магми»: «За нашою інформацією, він звернувся туди, де йому всі організували — завершили справу з нами і реалізували його актив. людиною. І напевно поділився».

Покровителями Удута стали люди з оточення Медведчука, випливає зі слів співрозмовника «Системи». Зв'язок Медведчука із «Геліймашем» можна простежити з літа 2017 року. Тоді членом ради директорів підприємства став син колишнього голови Роснедр Валерія Пака, котрий незадовго до цього очолив нафтовий бізнес Медведчука.

А у 2018 році до ради директорів «Геліймаша» увійшов постачальник номіналів Медведчука Олександр Баримов. Через два роки Баримов разом із дружиною Медведчука стали співвласниками «Геліймаша». Лужнецькій набережній. А в 2022 році «Геліймаш» розлучився із ще одним столичним активом — чотирма гектарами поряд із колишнім заводом ЗІЛ.

Між двома угодами відбулася ще одна подія – вирок у справі «Магми». Опоненти Удута отримали значні терміни, причому суд виніс своє рішення за два тижні до того, як спливав термін давності за звинуваченням. Справа не лише в помсті, вважає джерело в «Магмі»: «Ми стали якоюсь перешкодою, загрозою. Якщо нас не закрити, то ми могли завадити планам роздерибанити і отримати свій шматок. Що, власне, і сталося». 2022 року «Геліймаш» виплатив своїм акціонерам дивіденди. З них Удуту дістався приблизно мільярд рублів, стільки ж могло надійти на рахунки людей з оточення Медведчука. Насправді призовий фонд у рази більший. За обидва майданчики "Геліймаша" девелопер "Інград" міг викласти 15 млрд рублів ($240 млн).

Акціонерами «Інграда» є концерн «Росіум» та інвесткомпанія «Регіон». Це не чужі для Медведчука структури — їм належить МКБ, який кредитує проекти Медведчука, у «Росіумі» працювали його брат та екс-глава українського МВС Микола Білоконь, близький до кума Путіна. У дружній "Роснафті" інвесткомпанії "Регіон" зв'язок з Медведчуком простежується через Барімова - на російсько-китайському кордоні вони будують канатну дорогу, а також готелі та логістичний комплекс.

Втім, як з'ясувала «Система», географія проектів «Регіону» та Барімова ширша: МКБ кредитує газонаповнювальну станцію Барімова під Ростовом, а на південному узбережжі анексованого Криму близькі до Баримова та «Регіону» компанії на кредити того ж МКБ будують ЖК «Нова Ліва . Обидва проекти, ймовірно, добре знайомі Медведчуку: ростовська станція обслуговує пов'язаний з ним НПЗ, а кримське будівництво розташоване неподалік земельної ділянки, яку компанія його дружини орендувала ще до анексії Криму. Як виявилося, Медведчук та «Регіон» можуть мати й інші інтереси на українських теренах, захоплених Росією.

Переділ Донбасу

«Економіка Донбасу є дуже вигідною пропозицією, потенціал регіону зростає, тут гарантовано гарні повернення за зробленими вкладеннями», — розповідав в інтерв'ю влітку 2022 тодішній гендиректор компанії «Південний гірничо-металургійний комплекс» (ПДГМК) Євген Юрченко. Бізнесмен знав, про що говорив: за рік до цього під його управління перейшли найбільші металургійні заводи так званих ЛНР і ДНР.

За словами знайомого Юрченка, той входить в оточення ватажка бойовиків «ДНР» Дениса Пушиліна та колишнього помічника Путіна Владислава Суркова, який курирував у Кремлі український напрямок. Крім того, Юрченка запідозрили у зв'язках із Медведчуком.

Медведчук непогано знайомий із ватажками терористів «ДНР» та «ЛНР» та Сурковим. У металургії кум Путіна теж не новачок, щоправда, його українські активи базувалися у Запоріжжі. Донбас же історично був вотчиною людей з оточення екс-президента Віктора Януковича, який втік, у якого були непрості стосунки з Медведчуком.

У довоєнний час господарем Донбасу був давній соратник Януковича Рінат Ахметов, а після початку конфлікту головним бенефіціаром донецької економіки став Сергій Курченко, якого називали гаманцем Януковича. Структури Курченка скуповували українське вугілля дешево, а продавали за ринковими цінами, виводячи мільярди через офшори. Це не завадило Курченку накопичити величезні борги перед підприємствами Донбасу, що вилилося у страйки робітників — спочатку кутників, а згодом металургів. В результаті Курченка позбавили монополії на торгівлю вугіллям Донбасу, а відтак і контролю над заводами.

Заміна Курченка знайшлася досить швидко. На початку 2021 року в інтернет «вибігло» лист торгового дому «Донське вугілля», в якому компанія назвала себе єдиним експортером вугілля із захоплених українських територій. За «Донським вугіллям» майже одразу побачили Медведчука.

Як Медведчук пов'язаний із вугіллям з Донбасу

Після «відставки» Курченка потік вугілля з так званих «ЛНР» та «ДНР» перехопив торговий дім «Донське вугілля», який за півтора роки став найбільшим постачальником у Ростовській області. Журналісти пов'язали торговий дім із Медведчуком, а українська влада ввела санкції проти нього та керівників «Донського вугілля». У компанії заперечували зв'язок із Медведчуком, але підстави для таких висновків є. Окрім уже виявлених фактів, співвласник та гендиректор «Донського вугілля» ще до створення компанії могли знати Олександра Баримова. Основним покупцем торгового дому став офшор, який також пов'язували із Медведчуком.

Вуглем справа не обмежилася, і на Донбасі змінився постачальник логістичних послуг: пов'язане з Курченком АНО «Центр ефективних логістичних рішень» (ЦЕЛР) замінило маловідоме ТОВ «Флоранс». , чавун та сталь. охрестили «новим гаманцем» кураторів Донбасу.

"Флоранс" належить колишньому співробітнику транспортної поліції Тимофію Костіну з ростівського міста Гуково. Костін має спільний бізнес із ще одним уродженцем Гукова Віталієм Донченком, який є співвласником «Донського вугілля» і працював в одному з таксопарків Гукова. Невелике російське містечко примітне тим, що через нього проходить транзит донецького вугілля.

Ще один цікавий факт про Гукова: його колишній мер Віктор Горенко працює на Олександра Баримова, який тісно пов'язаний із бізнесом Медведчука. Це могло виявитися простим збігом, але у Флорансі працює син Горенко Станіслав, а юридичні послуги Флорансу надавала компанія, яка раніше належала Баримову. Іншими словами, «Флоранс» кількома нитками пов'язаний із людьми з команди Медведчука.

Найбільшим клієнтом "Флорансу" стала компанія "Союзметалсервіс". Це збутовий підрозділ ПДМК, якому після опали Курченка перейшли заводи Донбасу. Юрченко розповідав, що вклав у підприємства 40 млрд рублів ($560 млн) разом із партнерами, яких не став розкривати. З фінансових документів та звітності «Союзметалсервісу» випливає, що фінансову підтримку йому надавали МКБ та нафтотрейдер «Інвестнафтотрейд». Більше того, зі злитого в інтернет листування стало відомо, що «Інвестнафтотрейд» не лише фінансує заводи під управлінням Юрченка, а й постачає їм вугілля. Це підтверджується фінансовими документами, які є у розпорядженні «Системи», і тим, що у 2021 році товарна лінійка «Інвестнафтотрейду» поповнилася вугіллям та залізорудною сировиною.

Обидва партнери Юрченка, у свою чергу, пов'язані з інвесткомпанією «Регіон», з якою добре знайомий Медведчук. Кум Путін та новий господар Донбасу теж мають перетин. У бізнесі Юрченка беруть участь люди з команди Медведчука, а материнська для «Союзметалсервісу» компанія є фінансовим донором для фірми-прокладки, через яку гроші надходять у бізнес, пов'язаний із Медведчуком.

До кінця березня 2022 року, після кількох тижнів нещадних обстрілів, Маріуполь перетворився на руїни.

Виглядає так, ніби новим бенефіціаром економіки Донбасу став Медведчук. Про те, що кум Путіна замістив «гаманець Януковича» у «ЛНР» та «ДНР», чули власник російської вугільної компанії та колишній чиновник адміністрації Путіна.

Нещодавно ця інформація отримала ще одне підтвердження. У жовтні 2023 року близький до Медведчука Олександр Баримов став співвласником фірми «Індустріальні інновації». Так називається компанія, яка керує Дніпрорудненським залізорудним комбінатом. До серпня 2022 року один із найбільших українських виробників залізняку був «Запорізьким», але після російського захоплення змінив назву на «Дніпрорудненський». Тоді ж запорізька руда почала надходити на заводи ПДМК.

У розмові із «Системою» Юрченко повідомив, що у грудні 2022 року «покинув усі пости»: «Території приєднали і все. Я завершив проект». Юрченко також зазначив, що не знає Медведчука та Барімова, і порадив ставити запитання Сергію Антонову, який «був публічною людиною та якимсь бенефіціаром». Попри рекомендації Юрченка, Антонов кинув слухавку, як тільки почув, що йому дзвонить журналіст, і потім заблокував його у всіх месенджерах.

Перед тим, як обійняти посаду гендиректора "Союзметалсервісу", Антонов був співробітником російського посольства в Україні. У 2018 році він був вигнаний із країни за те, що поєднував дипломатичну роботу зі шпигунською, випливає з даних українського сайту «Миротворець». Ще одна цікава деталь про Антонова полягає в тому, що номер його телефону нерідко вказувався як контактний при бронюванні авіаквитків Барімова. У «Союзметалсервісі» та ЮДМК не відповіли на запити «Системи», Медведчук та Баримов їх також проігнорували.

***

Під час дослідження бізнес-інтересів Медведчука журналісти виявили, що власник його номіналів Олександр Баримов має псевдонім. У телефонних книгах його записують як «Олександр Невський», до якого надсилає адресу електронної пошти Баримова. Збіг чи ні, але наприкінці 2022 року було започатковано благодійний фонд «Олександр Невський». Рахунок фонду відкрито у банку «Ростфінанс», яким до вересня 2023-го володів Юрченко, а засновником фонду виступила компанія «Форт», яка є великим підрядником «Союзметалсервісу» та видає позики «Індустріальним інноваціям» Барімова.

Президент фонду Марина Воронкова раніше очолювала інвесткомпанію «Регіон» і працювала в «Роснафті», а дані про членів ради фонду збігаються з прізвищами та ініціалами юриста, близького до Баримова, та радника із соціальної політики «Регіону», який восени 2017 року км/год на смерть збив пішоход.

Діяльність фонду «Олександр Невський» переважно стосується українських територій, захоплених Росією. Серед проектів на сайті фонду вказано відновлення приватного будинку після обстрілу та закупівлю протезу для мешканців так званої «ДНР», а також реконструкцію драмтеатру Маріуполя, який став символом звірств війни Росії проти України. Бюджет фонду становить 50 млн. рублів, і це виключно приватні кошти, зазначено на його сайті. Втім, сума на кілька порядків менша за виручку, яку компанії, пов'язані з Медведчуком, заробляють на окупованих Росією територіях.