Українське правосуддя з паспортом РФ: як держава (не) перевіряє громадянство представників судової влади

Громадяни Росії роками приймали та ухвалюють рішення «ім'ям України», проходять конкурси та кваліфікаційні оцінювання.

Розслідування журналістів про російський паспорт колишнього голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ЗС) Богдана Львова викликало значний суспільний резонанс. Але не єдиним Львовом. Пізніше «Схеми» знайшли паспорт країни-агресора в судді Людмили Арестової та в екс-судді ЗС Валентини Симоненко. Така ситуація може свідчити, що громадяни Росії роками приймали та ухвалюють рішення «ім'ям України», проходять конкурси та кваліфікаційні оцінки. Вони також можуть мати доступ до державної таємниці, що загрожує нацбезпеці. Наприклад, експерти ГО «Автомайдан» повідомили про 10 українських суддів, яких підозрюють у колабораціонізмі.

Російські паспорти виявляли і представники інших відомств. Згадати хоча б справу Марини Прилуцької, яка, за даними СБУ, добровільно отримала і російський паспорт, і податковий номер, а ще й комунікувала з представниками ФСБ. Чиновницю звільнили та позбавили можливості обіймати посади в держорганах. Однак у січні 2024 року колегія ВС скасувала попереднє рішення апеляційного суду про правомірність її звільнення та направила справу до Шостого апеляційного адмінсуду. Як і у справі Львова, суд вважає, що лист СБУ є недостатнім доказом. Така позиція може відкрити шлях до поновлення на посаді чиновників із російськими паспортами.

У вересні 2023 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ) оголосила конкурс на зайняття 560 посад у місцевих та 550 в апеляційних судах. Також вона має провести кваліфікацію понад 2000 суддів. Однак досі існує небезпека здійснення правосуддя громадянами Росії, оскільки Україна не має дієвого механізму перевірки кандидатів та суддів на наявність паспорта іншої держави. У цьому матеріалі пояснюємо чому так і як виправити ситуацію.

А судді хто: як перевіряють наявність іноземного громадянства зараз?

Кандидатів на суддівські посади можна (і потрібно) перевіряти під час спецперевірки, а ось чинних суддів — під час кваліфікаційного оцінювання (яке не передбачає спецперевірки) чи в рамках конкурсних процедур.

Спецперевірку здійснюють безліч органів, серед яких СБУ, МВС, МОЗ, НАБУ, НАЗК та інші. Наявність громадянства іншої держави – це підстава не допустити до конкурсу.

Цікаво, що ВККСУ визначає перелік органів та інформацію, яку вони надають по тій чи іншій особі. Але в переліку немає таких відомств, як НАБУ, СБУ, Служба зовнішньої розвідки. Звернутися до них ВККСУ може «у разі потреби та з ініціативи члена Комісії». Тобто комісія може перевірити наявність іноземного громадянства, проте, схоже, не вважає, що це потрібно з'ясовувати.

Наприклад, під час конкурсу до Верховного Суду запиту щодо перевірки кандидатів на наявність іноземного громадянства до СБУ не надіслали. Не дивно, що Богдан Львів успішно пройшов його.

Під час кваліфікаційного оцінювання ВККСУ може подавати запит щодо будь-якої інформації для перевірки судді на доброчесність. Наявність російського паспорта чи вчинення дій щодо його отримання — це однозначно не про етичні стандарти. Крім того, нова форма декларації доброчесності передбачає графу «Мною не вчинялися дії з метою набуття громадянства іноземної держави» та «Мені невідомо про існування оформлених на моє ім'я документів, які б підтверджували мою приналежність до громадянства іноземної держави». Цю умову внесли лише у серпні 2022 року, після повномасштабної агресії та загрози нацбезпеці. Тому логічно, щоб ВККСУ доклала зусиль і перевірила ці твердження.

Однак докази, що підтверджують набуття громадянства та враховуються під час перевірок, мають бути переконливими. Інакше вороги запросто можуть використовувати це, щоб маніпулювати та дискредитувати представників судової влади, усунути з посад нелояльних осіб.

Служба безпеки України скаржиться та розводить руками

На запит Фундації DEJURE СБУ повідомила, що постійно перевіряє осіб громадянства іншої держави. Як роблять це із суддями, зокрема тими, що мають доступ до державної таємниці, — невідомо.

Незрозуміло й те, чи справді СБУ перевірила суддів ВС після ситуації зі Львовом. Тоді СБУ досить швидко відповіла про відсутність громадянства у Всеволода Князєва, але чомусь затягнула перевірку інших суддів. Про російський паспорт судді у відставці Валентини Симоненко стало відоме також від журналістів, хоча під час перевірки СБУ вона ще здійснювала правосуддя.

Український паспорт забрати, не можна повернути

Закон чітко передбачає, що добровільне набуття громадянства іншої країни є основою припинення громадянства України. Втім, позбавлення Богдана Львова українського громадянства, здається, канули в Лету.

Для порівняння: упродовж повномасштабної війни президент указами позбавив українського громадянства Медведчука, Кузьміна, Деркача та Козака. Більшість із них мали громадянство іншої країни, зокрема Росії. Цікаво, що відповідне рішення було ухвалено саме на підставі матеріалів СБУ та Державної міграційної служби.

Невідомо, чи мали держоргани оригінали документів, чи для позбавлення громадянства вистачило копій та відомостей із реєстру. Це свідчить про подвійні стандарти та непрозору процедуру позбавлення громадянства з «однаковими для всіх правилами».

Лист СБУ з підтвердженням російського громадянства суд оцінив як недостатній доказ, і суддя Олена Кушнова ухвалила поновити Богдана Львова на посаді. Тому слід ще вирішити в експертному колі та врегулювати, які саме докази має отримати СБУ і які саме дії вчинити, щоб у суду та інших органів державної влади не було сумнівів щодо їх достовірності та обґрунтованості. Також слід визначитися зі статусом інформації, отриманої від органів країни-агресора.

Рівняння з багатьма невідомими: як удосконалити процедуру

Україні критично не вистачає чіткої політики та правового механізму, щоб запобігти призначенню до судової влади осіб з іншим громадянством, а також щоб перевірити вже діючих суддів, а у разі виявлення — відрахувати їх та позбавити громадянства.

Процедуру слід удосконалювати на всіх рівнях, зокрема під час конкурсу на посаду судді та до органів судової влади. Почати можна з наступних кроків:

Визначити, хто надає відомості про іноземне громадянство. Наприклад, насамперед СБУ, а не Служба зовнішньої розвідки;

ВККСУ має ініціювати перевірку громадянства, коли досліджують досьє під час кваліфоцінування (це можна робити через звернення до СБУ та СЗР);

ВККСУ має ініціювати перевірку громадянства під час конкурсу (це можна робити через звернення до СБУ та СЗР);

Логічно, що комісія має робити будь-які висновки щодо російського громадянства лише на підставі переконливих відомостей, які відповідно мають забезпечити СБУ та СЗР.

Але найважливіше — визначитися, що саме вважати достатнім та належним доказом іноземного громадянства, особливо з огляду на вчинення агресії з боку РФ. Суддя КОАС Кушнова своїм рішенням щодо Львова створила небезпечний прецедент. Якщо покладатись на нього, то Україна має отримувати 100% підтвердження від країни-агресора. Це, мабуть, неможливо в умовах війни. Хіба що Росія надсилатиме нам документи, приклеєні до балістичних ракет.

Інакше це створює загрозу, що десятки осіб із російськими паспортами залишаться у судовій системі та на інших державних посадах.