У пошуках «кроту» в НАБУ

Минулої середи в «серце» антикорупційного блоку прорвався гнійник: гостра внутрішня криза, в яку занурилися НАБУ та САП, виплеснулася назовні.

Привід безпрецедентний — сливи НАБУ на користь Банкової, можливо, відбуваються на найвищому рівні антикорупційного бюро. Щоб скласти об'єктивну картину того, що відбувається, журналісти видання DT.UA не лише читали між рядками офіційних повідомлень, а й поговорили з високопоставленими джерелами, які працюють у САП, НАБУ та ОГПУ.

Про початок конфлікту між інституціями стало відомо після того, як САП разом із Департаментом стратегічних розслідувань Нацполіції провели обшук одного з детективів НАБУ, — про це написав Юрій Бутусов. Тоді ж на всю країну пролунало прізвище заступника голови ОПУ Татарова, кишеньковою армією якого нібито скористався керівник САП Олександр Клименко. Таким чином було кинуто тінь на главу САП.

Одразу зі стриманою заявою виступила САП, пояснивши, що триває розслідування у справі про витік інформації в НАБУ в рамках одного із кримінальних проваджень, а поліцію залучили, бо НАБУ не вистачає власних сил. (Йдеться про кримінальне провадження стосовно колишнього голови Дніпропетровської ОДА Резніченка, а також його партнера — чинного консультанта ОПУ Юрія Голіка, де в рамках «Великого будівництва» розчинилося півтора бюджетні мільярди). НАБУ одразу відреагувало: мовляв, не брешіть, ресурси знайти у себе «крота» є.

Народ України, який спостерігає за тим, що відбувається, геть-чисто заплутавшись у свідченнях тих, кому раніше довіряв більше, ніж іншим правоохоронцям, почав вибудовувати власні конспірологічні теорії, висновки з яких зводилися до одного: Банкова «хакнула» і НАБУ, і САП. Не надто допомогло й заступництво лідерів громадської думки з антикорупційної сфери, які одразу публічно стали на бік Олександра Клименка.

Операцію з реанімації ворожі сторони проводили самотужки. На те, щоб голова САП Олександр Клименко та директор НАБУ Семен Кривоніс уклали перемир'я та потиснули один одному руки, вистачило трьох днів. Перед цим Кривоніс заявив, що його першого заступника Гізо Углава на час слідства відсторонено від виконання обов'язків, підтвердивши цим всю серйозність ситуації.

Очевидно, рану активно намагаються публічно загоїти, щоб зберегти якщо не репутацію антикорблока, то взаємодія його інститутів у межах тисяч відкритих справ. Клименко та Кривоноса можна зрозуміти. Але гній тече – треба різати, промивати та зашивати заново.

Гіпотетичний «крот» (це, безперечно, ще треба буде довести) був у керівництві НАБУ від дня його заснування. І якщо Гізо Углава справді порушив закон, то за масштабами наслідків це є справою рівня голови Верховного суду Князєва. І наших міжнародних партнерів, які були безпосередніми учасниками створення НАБУ. Так чи інакше, ми всередині ідеального шторму.

Що ж насправді сталося? Чи варто хвилюватись Банковій, яка густо обросла консультантами-фігурантами справ про топ-корупцію навіть під час війни? Якими можуть бути наслідки для держави загалом, якщо антикорблоку не вдасться очиститись? І до якого рівня взагалі це очищення має дійти, щоб вирвати з тіла антикорблока потворне коріння, яке пустило в ньому владу?

Справа Резніченко/Голіка, під час розслідування якого зафіксували злив

Нам не обійтися без короткого нагадування про суть справи, з якої, власне, все й почалося. Влітку 2022 року, відреагувавши на розслідування журналістів видання «Наші гроші» про виграні ТОВ «Будінвест інжиніринг» тендери на ремонт доріг у Дніпропетровській області на суму понад 1,5 млрд грн, НАБУ та САП відкрили кримінальне провадження. Справа мала попередню кваліфікацію за статтями 364 (зловживання владою та службовим становищем) та 209 (відмивання доходів) Кримінального кодексу України та зачепила ключових персон у команді президента.

У цьому кейсі чудово все, починаючи з прибуткового романтичного зв'язку оперативно відставленого президентом екс-губернатора Резніченка, нещодавнього відродження з попелу вже в Міноборони колишнього заступника голови ОПУ Кирила Тимошенко і закінчуючи бетонним «дахом» офісу президента для незамінного консультанта «Великого будівництва» Юрія Голіка. Усі вони проходять у справі.

На початку квітня, щоби тримати руку на пульсі, ZN.UA спілкувалося з джерелами в НАБУ, близькими до розслідування. Уже тоді ми знали, що слідство досягло певного прогресу. на опір підконтрольній міністру фінансів Сергію Марченку Державної аудиторської служби, про що ми вже докладно писали. друг і партнер Юрія Голіка щодо велопрогулянок — так і не дав відмашки керівнику Держаудитслужби підписати офіційний висновок для НАБУ. Проте там знайшлися чесні працівники, за допомогою яких скористалося бюро.

За даними експертизи, яку слідство таки отримало всупереч усім перешкодам, державні збитки через завищення вартості матеріалів становили майже 300 млн грн. І цей документ слідство має. Залишок від 1 млрд. 200 млн. грн. класифікується як нецільове використання бюджетних коштів, до того ж легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом.

Тоді ж на початку квітня відбулася серія обшуків у Дніпрі. Як стверджували джерела в НАБУ, слідство зосередилося на ширшому колі людей, асоційованих із компаніями, через які, за версією детективів, виводили гроші. І це не лише високопосадовці обласної адміністрації, а й так звані фунти.

Щодо високопоставлених осіб, то у заступника голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Беспальчука провели обшук, за підсумками якого вилучили засоби зв'язку тощо. Відвідали детективи та офіс компанії «Будінвест інжиніринг» (засновником якої є бізнес-партнер Резніченко Яна Хланта), де також вилучили засоби зв'язку та комп'ютерну техніку. Крім того, приймала гостей і сама фітнес-тренерка.

Вже тоді джерела в САП, підбиваючи підсумки проведених обшуків, були скептично налаштовані. На їхню думку, обшуки були нерезультативними: «Або фігуранти дотримуються зразкової інформаційної гігієни, або ж стався новий злив інформації та їх заздалегідь попередили».

У НАБУ так не вважали. «Зазвичай ми не соромимося говорити, якщо обшуки зливають, але не цього разу, — стверджувало джерело. — Обшук — це історія, яку важко прогнозувати, ти не знаєш, що знайдеш. в нього буде айфон останньої моделі, надійно заблокований. злочинним угрупованням, ці люди не перший день живуть і крутяться у відповідному середовищі.

https://zn.ua/img/forall/u/550/7/%D0%A4%D0%9E%D0%A2%D0%9E_1%20(4).jpg

«Юрій Голік має всеосяжний та постійний доступ до урядового кварталу та ОПУ як залучений консультант. Більшу частину своєї ділової активності консультант проводить в одному із найзахищеніших місць нашої країни. Документування саме його злочинної діяльності, м'яко кажучи, дещо ускладнюється», – уточнює інше джерело.

У квітні Голік обшуків не мав. Проте НАБУ обшукувало його 2023 року, хоча з цим виникли певні труднощі. Детективам довелося просто зупинити його автомобіль, обшукати та вилучити засоби зв'язку, серед яких був телефон. Саме він і спричинив війну між відомствами. Але не відразу.

«У телефоні є непрямі свідчення того, що Голік перебуває в корупційній системі, — розповідало у квітні джерело, — Але щоб ви розуміли, що таке телефон Голіка: це остання модель айфону, системи захисту, модеми, ідентифікатори, які він постійно змінює. ньому немає сім-карт. Тому за допомогою його мобільного неможливо встановити де він знаходиться. НАБУ проводило цілу операцію, щоб його зловити та обшукати».

У тих, хто давно працює в системі та займається оперативно-розшуковою діяльністю, немає ілюзій щодо цієї персони. «Просто є випадки, коли ми багато знаємо, але не так багато можемо довести, — додає джерело, — всій країні відомо, що воно є архітектором багатьох схем, але прямих доказів немає. Не тому, що Голік недоторканний, не тому, що справа, можливо, хтось зливає, а тому, що він є дуже підготовленою людиною. Якщо уявити, як скоюються злочини, то Голік завжди збоку.

Він нічого не підписував. Він просто є комунікатором від ОПУ. Архітектор схем. Він щось вигадує, допомагає організувати на менеджерському рівні, при цьому не спілкуючись ні з ким, окрім самого Резніченка, якщо говорити про справу. Якщо розмова з консультантом не записана, то все. Його нема".

Але буквально за три тижні (!) після цієї розмови у справі відбувається прорив. Детективи, продовжуючи працювати з телефоном, знаходять підтвердження того, що Голік отримував докладну інформацію про перебіг розслідування через посередника — бізнесмена та колишнього голову Броварської РДА Георгія Біркадзе, який, як і Голік, має кабінет в офісі президента. Саме Біркадзе, спілкуючись із джерелом з НАБУ, припустився помилки, яку й змогли відстежити детективи у телефоні Голіка. У Біркадзе також провели обшуки.

Телефон Голіка та фактор «маленького детективу», який діяв згідно із законом

Тут дуже важливо. Розглядаючи кейс «Великого будівництва» (а справа Резніченка/Голіка — про нього), ми повинні чітко розуміти, що довоєнний президентський проект, спочатку розбившись на два рівновеликі конкурентні уламки (відставлений нещодавно віце-прем'єр Олександр Кубраков і Мінінфраструктура мали власну історію успіху), живий та технологічно перейшов на військові рейки. Чого не можна сказати про наш уряд.

З цього приводу у людей політично наглядових одразу постало питання: чому ж саме зараз телефон Голіка відкрив свої секрети, хоча вилучили його рік тому? Чому саме в момент відставки Кубракова, який програв війну своїм колишнім партнерам, з'являється телефон і підриває ситуацію з Голіком, що сидить на Банковій? Страшні підозри. Ще й на тлі того, як показово лідери громадської думки з антикору, топячи корупціонера Голіка, не помічають проблем у Кубракова. Забуваючи, що праведна роль викривачів корупції (а Олександр Кубраков та «свій» для антикора Мустафа Найєм співпрацювали з НАБУ у справі про хабарі двох нардепів) не скасовує «заслуг» цієї команди на будівельно-законодавчому полі відновлення. Лихий їх усіх поплутала, чи що?

Але ми за об'єктивну картину. Тому, зафіксувавши побіжно проблеми антикора (сподіваємося, що тільки в комунікації), давайте опустимося до рівня умовного детектива, який виявив факт зливу інформації у справі, яку розслідував, і просто вчинив за законом.

«Телефон Голіка довгий час лежав заблокованим, — розповідає джерело, — Процедуру розблокування, щоб можна було викачати з нього всі дані, проводили міжнародні партнери після тривалих переговорів та легалізації процесу в міжнародних рамках. Назад бюро отримало його наприкінці листопада минулого року».

Однак, за словами джерела, у ньому не було практично нічого, що мало б відношення до кримінального провадження. Всі чати вичищені, у розпорядженні детективів був лише кеш: понад 100 тисяч різних фото, відео та аудіофайлів. Під час попередніх пошуків шукали за ключовими словами, які мали значення для справи. «У детективів немає завдання просто нишпорити в особистому житті людей, розумієте», — уточнює джерело.

Попереднього пошуку результатів не дав. Потім замилене око замінили на свіже, передавши девайс Голіка іншому детективу, щоб він ще раз все переглянув і переслухав. На це пішло кілька місяців. І детективу поталанило. Чат Голіка з Біркадзе, посередником між Голіком та НАБУ, чистився автоматично кожні десять секунд. Але Біркадзе надсилав Голіку фото повідомлень від інформатора НАБУ. Ці фото після автоматичного видалення залишалися в кеші телефону Голіка. Ішли, звичайно, не одне за одним, а були розкидані, як перлини в океані. Одне могло бути №1000, друге — №2000, третє — №65 000… Тож і складали таку загальну картину так довго.

За інформацією джерел, троє людей переписувалися між собою, починаючи з 2021 року. Детективи вже ідентифікували особу №1 — це детектив НАБУ, умовний «Валера» (він не вів розслідування справи Резніченка/Голіка, а працював у секретному підрозділі під прикриттям). Особа №2 — Георгій Біркадзе, який перебував на постійному зв'язку із «Валерою».

З особою №3 — якимсь високопоставленим японцем — складніше. Він майже не бере участі у листуванні, але про нього часто згадують. Швидше за все, він є одним із керівників НАБУ. «З контексту листування зрозуміло, що це людина, яка володіє повною інформацією про всі справи, займалася всіма підрозділами, і в нього треба було брати дозвіл на проведення дій та отримання ресурсів для розслідування», — стверджує джерело в САП.

Колишній директор НАБУ відпадає, адже сливи тривали після його звільнення. Нинішній теж мінус, бо прийшов пізніше. Залишався перший заступник директора НАБУ Гізо Углава. Тут варто уточнити, що факти зливів виявляли у підрозділі, яким керує ставленик першого заступника директора. Що руйнує ще одну конспірологічну теорію про те, що викриття Углави організував колишній голова Головного підрозділу детективів (ДПД) Андрій Калужинський разом із колишнім директором Артемом Ситником.

Реакція директора НАБУ Кривоноса та втрата довіри всередині бюро

У випадках виявлення порушення закону працівниками НАБУ закон передбачає, що той, хто виявив це порушення, зобов'язаний особисто повідомити двох посадових осіб – директора НАБУ та керівника Управління внутрішнього контролю (НВК). Тут є певна логіка: це дозволяє зберегти таємність. Якби такі документи реєстрували, умовно кажучи, у канцелярії, про все це дізналися б того ж дня.

Далі самі питання.

24 квітня детектив, який виявив у кеші телефону Голіка фото листування та матеріалів у його справі, згідно з інструкцією подав службову записку директору НАБУ Семену Кривоносу. Директор зобов'язаний одразу повідомити генпрокурора або його заступника (главу САП). До того ж дати команду зареєструвати сигнал у ЄРДР.

Але цього Семен Кривоніс не зробив.

Лише 3 травня документ було зареєстровано в ЄРДР.

Лише 9 травня Кривоніс проінформував голову САП Клименка.

10 травня Клименко призначив групу детективів НВК для проведення внутрішнього розслідування, сам керівник САП став процесуальним прокурором у цій справі.

На це пішло 20 (!) днів. Більше того, за інформацією джерел у НАБУ, після 10 травня в НВК НАБУ нічого не відбувалося. жодних слідчих дій. Детектива, котрий виявив факти, навіть не опитали.

Чому зволікав Кривоніс? Тут свідчення сторін не збігаються.

По-перше, у НАБУ стверджують, що у «службі», яку подав детектив, не було прямої вказівки на можливу причетність першого заступника до зливів. Це нібито об'єктивно загальмувало процес, виключивши його зі списку пріоритетних для директора. Проте контекст інформації, про яку йдеться, вже сам собою вказував на те, що це може бути лише один із керівників бюро, знайомий з роботою всіх підрозділів.

Більше того, внесення інформації про прізвища могло спричинити передачу справи до ГБР, яку повністю контролює Банкова. Хоча завданням саме НВК було перевірити всі можливі версії у рамках слідства, яке в НАБУ не розпочали вчасно. Ви вже розумієте рівень проблем, правда ж? Але давайте рухатись далі.

По-друге, всі обшуки у справі про витік слідчих даних, які згодом проводила САП за участю Нацполу, вже не попереджаючи директора НАБУ також злили. І тут ми говоримо насамперед про Біркадзю. Хто злив обшуки, якщо знали лише Клименко, Кривоніс, начальник НВК та детектив?

Версії, як ви знаєте, у сторін різні. Водночас, деякі обізнані люди небезпідставно нагадують про залучену САП поліцію та суддю, який давав дозвіл на обшуки. Щодо НАБУ, джерела звідти стверджують: у всьому винна САП, бо у своїй таємності за спиною НАБУ перестаралася та надіслала запити з фабулою на можливих фігурантів у банки. «За хвилину їхні скрині були на столі Углави», — уточнює джерело. За десять років без ротації на керівній посаді в НАБУ Углава міг і пальцем не поворухнути, щоб отримати важливу для нього інформацію. У САП це спростовують, заявляючи, що жодної фабули у запитах не було.

По-третє, в НАБУ стверджують, що голова САП Клименко після 10 числа постійно перебував у контакті з Кривоносом і знав практично всі мотиви його рішень. Кривоніс нібито хотів, щоб Углава на період розслідування пішов сам. Однак йому потрібен був час, щоб поговорити з Углавою. Скільки ще, якщо в результаті 95% інформації про витік у справі Резніченка/Голіка вже втрачено через затягування внутрішнього розслідування та зливу обшуків?

По-четверте, атмосфера у НАБУ. Як стверджують джерела, «це були два найгірші тижні в житті детектива, який своїм рішенням підтвердив спроможність інституції, яка колись спеціально для цього створена знизу, через конкурс для детективів. А не згори, через керівника, який формує команду по вертикалі, під себе. При цьому було зрозуміло, що люди на вершині бюро бачать, з ким асоціюється проблема, але не приймають жодних рішень». "І це було на межі небезпечного, розумієте?" — розповідає джерело. — Не вірили детективу, який діяв згідно із законом, не вірили в те, що це міг зробити Углава. Мовляв, стилістика спілкування не така, це точно не вона».

Тут можна скільки завгодно міркувати на теми, пов'язані з особистою довірою чи недовірою до когось. А тим більше до свого першого заступника, який працював ще за першого директора НАБУ і питань у широкої публіки не викликав. Стилістику листування навіть не коментуватимемо, бо від голови ВР Князєва (завжди в бездоганному строю) теж не чекали тону базарного торговця.

Але є ключове по-п'яте: якби директор НАБУ вчинив за законом, то вишикувався б юридично правильний ланцюжок, зараз проводилося б внутрішнє розслідування і репутація антикорблоку не постраждала б. Як і довіра усередині колективу НАБУ.

Є в цій історії ще один тонкий момент, пов'язаний із долею конкретної людини. І в НАБУ (навіть у частині керівництва), і в САП вважають, що класного детектива під прикриттям «Валеру» (йдеться про детектива Валерія Полюгу. — І.В.), у якого пройшли обшуки, використали втемну. Далі – драма.

«Валера – дуже порядна людина та професійний крутий детектив. Усю секретну частину операції по Князєву здійснював він, — розповідає один із очевидців усередині НАБУ, — він живе у 30-метровій квартирі. Так, його повідомлення були на фотографіях. Але вся фішка в тому, що він не міг розуміти мети.

Уявіть собі ситуацію: ви зливаєте все, що відбувається в бюро, і вам треба легалізувати спілкування з певними людьми. Говорячи про легалізацію, я маю на увазі створити правову нішу на випадок, якщо щось піде не так. Найкращий спосіб – доручити умовному «Валері», сказати: «Ось дивись, є класний контакт, треба взаємодіяти».

У цій ситуації Біркадзе навіть можна уявити як агента НАБУ на Банковій. Проте постає питання: чому за три роки Голік так і не сів? Насправді все, що відбувається зараз щодо «Валери», якого роблять цапом-відбувайлом, свідчить про низьку якість інституційних внутрішніх процедур у НАБУ».

Робота так званого підрозділу Д2 (Другий Головний спеціальний підрозділ детективів), який спочатку існує окремо від інших підрозділів і завжди прямо підпорядковувався Углаві, у самому бюро часто породжує багато питань. Адже, крім офіційної роботи, детективи виконували безліч «ручних» вказівок першого заступника. І все це тепер точно вилазитиме назовні. Тому ситуація є приводом навести порядок.

Важелі необмеженого впливу першого заступника та реструктуризація НАБУ

Щоб розуміти масштаб проблеми, пов'язаної з роллю Гізо Углави у цій історії, потрібно нагадати масштаб повноважень першого заступника. Буквально за два дні до скандалу DT.UA опублікувало статтю керівника юридичного спрямування ЦПК Олени Щербань, яка стосувалася реструктуризації підрозділів НАБУ.

Якщо коротко, то, на думку ЦПК, основна проблема в тому, що після розформування Головного підрозділу детективів (ДПД), яким за Ситника керував Андрій Калужинський, влада в НАБУ розподілена між чотирма окремими підрозділами. Кожен із них — свій керівник.

Курирує їх не процесуальна, а адміністративна особа - Углава. Він немає права доступу до матеріалів досудового розслідування. До того ж, не підписує жодних документів, тобто ні за що не відповідає. Вихід — або наділити його процесуальними правами та юридичною відповідальністю, або повертатися до старої моделі, коли між куратором та детективами є хтось, наділений процесуальними повноваженнями, хто може координувати всіх. Як це й робив раніше Калужинський.

Ми відразу отримали зворотний зв'язок та звинувачення у публікації матеріалу, де нібито застосовуються подвійні стандарти. У тому числі й від джерел у НАБУ, яке, на їхню думку, просто повернулося на початкову модель своєї структури. «Чому ви, говорячи про драконівські повноваження Углави, забуваєте про чотирьох керівників підрозділів, наділених такими ж правами, які були у Калужинського? Чому ви анулюєте їхню роль за умовчанням? Вони так само підкоряються Углаві, як йому підпорядковувався Калужинський. В чому проблема?".

Спробуємо пояснити.

НАБУ є специфічним центральним органом влади з особливим статусом. З погляду адміністрування процесів робота ведеться у трьох паралельних правових площинах.

Перша – адміністративна вертикаль. Згідно із законом, керівники підрозділів мають адміністративні повноваження, які так чи інакше реалізовують.

Друга – кримінальний процес та кримінальні процедури. Тут детективу не потрібний ніхто, крім прокурора. Умовна адміністративна вертикаль у цій площині та жодних юридичних повноважень. Це важливо розуміти.

Третя — оперативно-розшукова діяльність, де адміністративне керівництво також не має повноважень.

У чому тоді суть кураторства першого заступника?

А немає правового механізму, який би зобов'язав умовного Калужинського свого часу бути підзвітним Углаві. Є лише внутрішній наказ директора про кураторство Углави. Є лише рішення найумовнішого Калужинського: я визнаю правила гри на підставі довіри до керівників.

На жаль, у рамках нової структури кураторство звелося до зняття інформації адміністративним керівництвом. Регулярно, щотижня керівники підрозділів повинні надавати інформацію про те, що планують робити детективи на рівні кожного відділу та підрозділу. З прізвищами фігурантів і таке інше. Раніше вони теж ділилися інформацією, але з якихось, умовно кажучи, резонансних процесів. «Якщо ми, умовно, йдемо обшукувати сина Авакова, то логічно, що керівництво має знати про це, бо має бути готове відповідати та займати позицію», — розповідає джерело.

І головне — припустимо, що ви на посаді першого заступника і вам детективи надають якусь важливу інформацію. Ви живете з нею, оперуєте нею, використовуєте її та даєте детективу зворотний зв'язок, щоб допомогти розкрити справу. Отож: жодного зворотного зв'язку в НАБУ тепер немає. Керівництво працює виключно на прийом», - додає співрозмовник.

«Тлумачити можна по-різному, — уточнює інше джерело, — бо, з одного боку, за внутрішнім наказом перший заступник відповідає, спрямовує, координує тощо. З іншого боку, чи має він право володіти інформацією, яка є таємницею слідства чи ОРД? Тим більше, якщо виникають сумніви, умовно кажучи, у його доброчесності. У такій ситуації, якщо є один керівник органу досудового розслідування, і він вирішує обмежити доступ першого заступника до тієї чи іншої інформації, то обмежувати в рамках одного органу набагато простіше. Тобто якщо у вас є довіра, ви розповідаєте, але якщо засумнівалися, то перекриваєте цей канал. Але чотирьом керівникам синхронно перекрити потік інформації, по-перше, важко, а по-друге, їм все одно треба якось обмінюватися інформацією. Потрібно, щоб хтось розумів, що відбувається у кожному з підрозділів. Інакше – хаос. Коли всі біжать в один бік і заважають один одному. Один планує операцію, інший поліз передчасно і фактично зірвав операцію, яка була важливішою та ефективнішою».

Як би там не закінчилося розслідування справи про зливи всередині НАБУ, очевидно, що питання про оптимальну структуру бюро та відповідальність адміністративних кураторів є актуальним. Також окремої законодавчої норми про ротацію вимагає позиція першого заступника, щоб унеможливити монополію, кругову поруку та інші «принади» вічного правління.

Ризики та можливості кризи

По-перше, вже цілком зрозуміло, що ефективність НАБУ — це не про кількість детективів, власну експертизу і навіть не про якісний закон. Це насамперед про людей, принципи та довіру. Якщо їх немає, то з усіма прибамбасами результату не буде. Довіра до НАБУ сьогодні підірвана як на рівні організації процесу та структури, так і на рівні реакції керівництва на червоний сигнал знизу. Чи зможе чинний директор НАБУ Кривоніс повернути атмосферу довіри до інституту? Це питання важливіше за кількість, безперечно, значних реалізацій, які він встиг презентувати суспільству.

Тим більше, що внутрішнє службове розслідування в НАБУ не почалося й досі ні за фактами зливів, ні за фактами обізнаності Углави. А якщо говорити про звільнення за статтею, то без службового розслідування воно просто неможливе.

По-друге, незважаючи на відсутність правильної юридичної реакції керівника НАБУ, інститут, збудований знизу, спрацював. Маленький детектив виявив порушення та вчинив згідно із законом. Замовчувати такі речі не можна. Через незабитий цвях втрачають підкову, через загублену підкову не доставляють послання. Через запізніле послання програють війну. Політика маленьких кроків має критично важливе значення, зокрема, коли щось робиться не так. Забалтування проблеми, толерантність до порушень призводить до того, що всі починають звикати до цього.

У цій ситуації багато залежить від позиції, яку займе не лише директор, а й колектив детективів НАБУ. Зливи у справах давно стали системними. Але всі потроху звикли мовчати, отримуючи не надто чіткі відповіді керівників на запитання. Зараз є шанс підвестися і поставити свої питання знову. Не заради прізвищ, а задля збереження інституції та її місії. Інакше білі ворони просто підуть, а НАБУ закінчиться.

По-третє, наразі відбувається розслідування сливів. 95% доказів за три тижні зволікання просто знищено. Але лишилося 5%. І це багато. Якщо директор НАБУ дасть слідчим реальну нагоду працювати. За нашою інформацією, є всі підстави пред'явити підозру Углаві. Чи САП звертатиметься за допомогою до ГБР — питання, на яке навіть не хочеться шукати відповіді. Однак, можливо, слід пройти цей шлях.

По-четверте, внаслідок багаторічної роботи «крота» роль Голіка у справі Резніченка, швидше за все, успішно поховали. Однак у результаті роботи чесних детективів ми маємо можливість розповісти читачеві правду про те, що відбувається.

Будь-яка криза (і ця теж) може або дати новий поштовх здоровому зростанню, або стати приводом для остаточної катастрофи. Тому або антикорблок вийде на новий рівень сильним і очищеним, або через зливи ми поховаємо не лише справу Голіка, нитки якого ведуть безпосередньо на Банкову, а й увесь антикорблок, успішна робота якого є ключовою гарантією майбутнього вступу України до ЄС та виділення нашій країні. грошей післявоєнне відновлення.

Ми точно вийдемо із цього шторму іншими. Але якими найкращою версією себе чи навпаки, залежить від того, як ми його пройдемо. Чи збережемо цінності? Чи приберемо поняття «свій» у владі, антикорупції, цивільному секторі? Це, якщо хочете, екзистенційний виклик, правильна відповідь на який може стати гарантією збереження держави. І перемоги передусім над нами самими.