Варвари Медведчука: Столар, Колюбаєв та брати Мехтієви вбивають Музей видатних діячів української культури

Нещодавно ми писали про те, як соратник Медведчука Вадим Столар вкладає гроші ошуканих в Україні інвесторів у будівництво елітного житла в Дубаї. Але навіть втікши в ОАЕ, проросійський забудовник Столар продовжує забудовувати Київ і вбивати культурну спадщину української столиці.

І все це активно прикривають посадові особи КМДА та інших держустанов, отримуючи неправомірний зиск, і видають необхідні документи для будівництва. І якщо про деякі речі не нагадувати, вони зникнуть. Історія з Музеєм видатних діячів української культури – із цієї серії. У Києві взагалі небагато місць, які мають культурно-історичну цінність, оскільки більшість із них давно вже знищено.

Територія музею, до якої належать будинки, де мешкали Леся Українка, Микола Лисенко, Панас Саксаганський та Михайло Старицький – один із таких куточків. Ще у 1987 році вони увійшли до Музею видатних діячів української культури. та Панаса Саксаганського. Ось тільки ще у 2009 році ТОВ «Науково-виробниче підприємство (НВП) «Рестин» отримало дозвіл через суд на оренду землі поруч із музеєм, де планує побудувати «готель». Компанія афілійована з бізнесом Вадима Столара та Віктора Медведчука.

А якщо ми уважно подивимося на паспорт об'єкта, ми побачимо, що генеральним підрядником сумнівного будівництва є ТОВ «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН», засновником якого, у свою чергу, виступає АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРНИЙ КОРПОРНИЙ "СТАНДАРТ ІНВЕСТМЕНТС ГРУП". Акціонерами останнього є Ельнур Мехтієв та Артем Колюбаєв, про яких ми писали у нашому недавньому розслідуванні. Як не крути, а всі дороги ведуть до Столара та його компаньйонів.

Повернемося до музею. Проблема в тому, що вся ця ділянка – це місце пролягання підземних вод річки Либідь (привіт усім, хто жив півроку без метро через забудову на Либідській). Від будівництва можуть настати не лише фатальні наслідки для музею Панаса Саксаганського, а й для всього комплексу музею загалом. Що може попливти за компанію питання техніки. Через будівництво на вулиці Жилянській 96 музей вже відкачує воду. Тобто далі буде лише гірше.

Втім, історія питання така, що геодезії взагалі не варто було б опускатися. Адже компанія «Рестин» жодного разу безпосередньо не отримувала дозволу на оренду від міста. Лише через суди. 2009 року отримала, 2017 року відновила. 11 серпня 2022 року сайт «КиївВлада» повідомив, що у Київраді було зареєстровано проект рішення «Про відмову ТОВ «Науково-виробниче підприємство (НВП) «Рестин» у поновленні договору оренди земельної ділянки від 3 лютого 2011 року №79-6-00803. Але, за два роки, до ухвалення рішення справа так і не дійшла.

У 2023 році скандальний депутат-корупціонер Київради Володимир Прокопів, який контролює діяльність департаменту культурної спадщини, на питання про долю проекту про позбавлення ділянки відповів: «Поїдемо туди на місце, і вирішимо». Як ви здогадуєтеся, нічого не вирішено. Тим часом, ще 1 лютого 2022 року юристи «Рестин» подали скаргу до пам'ятного Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК) на Міністерство культури через невидання дозволів. Розглянувши скаргу від «Рестину», суддя Руслан Арсірій вирішив, що відповідач, тобто Міністерство культури, не надав доказів на підтвердження того, де саме є межі історичного ареалу міста Києва.

Торік у грудні Верховний Суд відхилив претензії «Рестина» до Мінкульту дати їм дозволи на будівництво апарт-готелю. Але це була лише часткова перемога, бо розгляд повернули до суду першої інстанції. Насправді Верховний Суд міг передати справу до Великої Палати, щоб сформувати позицію про неможливість отримувати погодження через мовчазну згоду. Тому що це дозвільна процедура. Це режимні об'єкти. І кожна пам'ятка має індивідуальні охоронні ознаки.

Але це рішення навряд чи сподобалося б київським забудовникам. Судова тяганина між компанією та Мінкультом триває в апеляції. Паралельно прокуратура позивається за розірвання договору оренди. Нещодавно прокурори програли апеляцію. Загалом оренда землі закінчилася 2 роки тому. І всі ці два роки сесія Київради ніяк не ухвалить рішення. Якось постійно не вистачає голосів депутатів. Причому різних партій.

Як ми бачимо, жадібність і безпринципність забудовників, корумпованість чиновників і бездіяльність центральної влади знищують українську ідентичність гірше за російського агресора. Не такий страшний зовнішній ворог, як внутрішній.

Щодо знищення Музею видатних діячів української культури у ЗМІ виходило чимало розслідувань. Але всі вони залишалися без уваги з боку влади, або просто видалялися з інтернету. Пропонуємо до вашої уваги одне з таких розслідувань, яке було видалено незабаром після публікації, без змін та змін.

Музею визначних діячів української культури загрожує будівництво висотки Столара-Медведчука

Окупанти поступово знищують музей Лесі Українки у Ялті. Тим часом у Києві ні суди, ні Київрада ніяк не можуть завадити планам збудувати висотку біля Музею видатних українців компанії, пов'язаної зі Столаром та Медведчуком. Власне всі права на ділянку компанія Рестін отримувала через суд. А потім Київрада це мовчазно узгоджувала.

Після того, як персона Медведчука стала геть-чисто токсичною, а Столар щось там потрапив у немилість до Єрмака, питання припинення оренди кілька разів виносили на розгляд Київради. Але то Слуги народу забували, де в них пальці, чи то ЄС. То в УДАР відбувалося роздвоєння особистості. Висотку мають побудувати впритул до будинку, де мешкав Саксаганський. Але це все. Ця висотка просто зіпсує ландшафт садибної забудови, яка і є Музеєм видатних діячів української культури. Все, що там можна «побудувати», — це сад, щоб відновити атмосферу життя Косачів, Старицьких, Лисенків.

У грудні минулого року Верховний Суд відхилив претензії Рестина до Мінкульту надати їм дозволи на будівництво апарт-готелю. Але то була лише часткова перемога, бо розгляд повернули на першу інстанцію. Насправді ВС міг передати справу до Великої Палати, щоб сформувати позицію про неможливість отримувати погодження через мовчазну згоду. Тому що це дозвільна процедура. Це режимні об'єкти. І кожна пам'ятка має індивідуальні охоронні ознаки.

Офіс генпрокурора також звертався до НАЗК, бо подібні рішення — це корупційна схема — через суд отримувати погодження. Але ж ні. Це ж як таке рішення ухвалиш, то стільки грошових дядьків миром підуть… Тому зараз справа в першій інстанції — Київський обласний адмінсуд. Представники київської влади не дуже поспішали ходити до судів. Ну тому що мер у нас по парково-мостовій архітектурі, а не всі ці ваші пам'ятники… одні нерви від них…

До речі, у справі є нюанс із опорним планом. Охоронні зони пам'яток встановлені ще у 80-х роках. Міська рада давала офіційне підтвердження, що рішення діють. Однак до опорного плану їх дивним чином не включили

Дивно, правда? Хоча… ні!

І ще, несподівано, але про Либідь. Не через те, що її хочуть закопати під дорогу до торгового центру Алієва. Ще цікавіше. Ця нещасна Либідь і так уже вся під землею. І ось біля музею вона також тече. «З геоморфологічного погляду територія Музею відноситься до першої надзаплавної лівобережної тераси нар. Либідь і має нахил у південно-західному напрямку. Природний рельєф території частково змінено з допомогою зміцнення насипними грунтами. У геологічному будові території беруть участь четвертичні відкладення (делювіальні, алювіальні піщано-глинисті), які залягають на розмитій поверхні порід палеогену (відкладення харківської почту, алеврити та мергелисті глини київської почти).

Ділянка, на якій заплановано будівництво, планується на території зі значними перепадами висот 123,8 до 133 м», — йдеться у висновках Катерини Деревської. «З огляду на результати обстеження будівлі Музею про його технічний стан, який є вкрай незадовільним, а також з огляду на їх вік, стан, конструктивні елементи, з яких вони виконані, можна стверджувати таке.

Будівля Музею є вкрай чутливою до будь-яких змін довкілля, вологості та вібрацій, тому проведення підготовчих та будівельних робіт у безпосередній близькості до території Музею становить невиправну загрозу для згаданих пам'яток», — зазначає професор, доктор геологічних наук. Але яка бляха геологія? Яке розмиття ґрунтів? Які митці? Тут люди втрачають можливість намити бабки.

Просто цікаво, як їм усім, хто підтримує знищення музею, бути на боці Медведчука, Столара, Колюбаєва та Мехтієвих?