Військово-комерційні секретики: дріт

Харківська ОДА побоялася оприлюднити ціну дроту для фортифікацій, але розкрила точну адресу виробника.

Спершу загальний тренд. Спостерігаємо зменшення темпів замовлень фортифікаційних споруд. Якщо з початку лютого звіти у «Прозорро» публікувалися із середньою швидкістю 3 мільярди на тиждень, то за минулий тиждень опубліковано лише 1,63 млрд. Це говорить про вичерпання фінансового ресурсу для будівництва захисних споруд. Оскільки влада ще кілька місяців тому взагалі не передбачала можливості термінового вкопування в землю хоча б по діючій лінії фронту. А коли зрозуміли, що треба терміново будувати бетонні споруди, ніхто достеменно не знав, скільки знадобиться. Тож достатній фінресурс не запланували.

За даними «Наших грошей», також виявились певні обмеження у виробників бетонних конструкцій. Не всі з них готувалися до оборонних замовлень. Тому що держава два роки вторгнення їх майже не робила. Ось цифри для розуміння. З початку лютого у «Прозорро» оприлюднено звіти про будівництво фортифікаційних споруд на 22,84 млрд грн. Тоді як за весь 2023 рік фортифікаційних замовлень було лише на 0,64 млрд грн.

Отже, далеко не всі, а точніше, мало які заводи мали сертифіковані можливості для задоволення надзвичайно суворих вимог Генштабу до будівельних матеріалів. За порушення яких Державна аудиторська служба завжди готова покарати найменше відхилення. Зараз із військовими шукають розуміння щодо природи саме таких вимог, і є шанс на певне зниження, що не призведе до погіршення якості оборонних споруд. Це дозволить більшій кількості заводів взяти участь у підготовці країни до швидкого настання рашистів. А потім і забезпечити військових бетоном взагалі, і не дати цінам значно злетіти через штучний дефіцит потужностей виробників.

За цими підрядами кошториси не оприлюднюються, тому неможливо порівняти ціни будматеріалів із ринковими.

Разом з тим деякі замовники приховують ціни і в тих замовленнях, де закуповується виключно товар.

Харківська обладміністрація замовила вироби із дроту на суму майже 90 млн грн. Закупівлю провели без використання електронної системи, тому що цей дріт необхідний для оборонних споруд і дуже терміново – до 1 травня. Тому немає жодної можливості проводити довгі тендерні процедури. Також логічно, коли у оборонних закупівлях замовник приховує секретну інформацію.

Однак у цьому випадку обладміністрація залишила абсолютно відкритою інформацію про точну адресу заводу, у якого замовили дріт. Але закрила інформацію про те, який саме провід замовили, та ціну за одиницю. Тобто закрито саме ту інформацію, яка може містити дані про корупційну складову. І відкрито саме ту інформацію, яка може вказати ворогові, куди бити ракетами.

Ми навмисне не даємо тут посилання на цей тендер і скріншот із незаретушованою адресою виробника. що це ми нагадали рашистам про місце для ракетного удару. Тому публікуємо лише цей скрін як демонстрацію «дивних» дій окремих замовників.

Додаткових підстав для поганих думок додає те, що інші замовники публікують ціни за одиницю товару в схожих ситуаціях.

Наприклад, у ці дні Донецька ОДА оприлюднила свій звіт про закупівлю спірального бар'єру з дроту на кшталт «Егоза». Тут теж чимала сума 39 млн грн, також дуже швидкі терміни постачання. Але в цьому випадку замовник у договорі заретушував точну адресу торгової фірми, з якою уклав угоду. І без жодних проблем оприлюднив дані про сам товар і ціну за одиницю.

І кожен може сам порівняти ціну "Егози" з іншими закупівлями.

Наприклад, одна із військових частин Чернігівщини замовила «Єгози» та плутанки на 677 млн ​​грн. Тут бар'єрний рубіж Ø1100 мм на 7 скоб з оцинкуванням скоби та стрічки щільністю від 140 грамів на м2 замовили по 5145 грн за 20-метрову бухту з урахуванням ПДВ. Тобто ціна одного метра на рівні 250 грн.

А у Донецької ОДА ціна за 25-метрову бухту майже такої «Єгози» (оцинкування щільністю від 200 грамів на м2) становила 9 504 грн.

Оскільки умови оплати в обох контрактах однакові (90 днів за фактом приймання), то різниця в донецькій ціні 380 грн та чернігівській 250 грн може мати лише три пояснення — різниця в оцинковуванні, вартості доставки від виробника та рівнем маржі посередника у донецькому контракті.

У будь-якому випадку про цю різницю стало відомо завдяки тому, що замовники публікували ціни на одиницю. А не заретушували подалі від очей, породжуючи підозри на рівному місці.