В останній день квітня Бюро економічної безпеки повідомило про виявлення підпільного казино в одному із бізнес-центрів столиці.
Паралельно з казино діяв такий самий підпільний кол-центр, який займався тим, що під виглядом продажу програмного обладнання, яке вміє вигідно торгувати криптовалютою, просто виманював гроші у довірливих громадян. Причому Україною власник колл-центру не обмежувався – співробітники були розподілені за мовними категоріями та «підгортали» ще німців та чехів.
Загальним підсумком було вилучено ігрове та комп'ютерне обладнання, телефони, записи та 135 тисяч доларів готівкою.
Але цікаво не це. Куди цікавіша постать власника цього казино та колл-центру. Ним виявився співвласник СЕО Club Ukraine В'ячеслав Лисенко, якого, очевидно, попередили про майбутній обшук заздалегідь, оскільки він встиг втекти до однієї з європейських країн. В яку саме – невідомо, але можна припустити, що не до Німеччини чи Чехії.
Цікавим фактом є те, що обшуки відбулися і в приміщенні СЕО Club Ukraine. У зв'язку з цим з'ясовується також досить цікава подробиця: організацій, які мають назву СЕО Club Ukraine, дві. Одна – громадська – ГО «СЕО Club Ukraine», в якій Лисенко як засновники не значиться. Ця громадська організація позиціонує себе як «клуб лідерів бізнесу, що вже понад 12 років об'єднує підприємців для розвитку, спілкування та співтворення». А власниками цієї громадської організації значаться Сергій Гайдайчук та Дмитро Карчук.
Сам же В'ячеслав Лисенко серед членів Ради ГО «СЕО Club Ukraine» не значиться. Але він є співвласником ТОВ «СЕО Клуб», в якому іншим співвласником значиться Сергій Гайдайчук, голова ГО «СЕО Club Ukraine». Причому Гайдайчук заявлений як бенефіціар ТОВ «СЕО Клуб».
Тому при дослідженні особистості В'ячеслава Лисенка, який зараз втік і на якого намагаються повісити всю відповідальність за підпільне казино та шахрайський кол-центр, треба про цей факт не забувати. Чи був причетний Сергій Гайдайчук та інші діячі ГО «СЕО Club Ukraine» до діяльності цих двох контор – невідомо, і звинувачувати його без достатніх підстав не можна. Однак такий спільний бізнес викликає багато запитань.
Щодо самого В'ячеслава Лисенка, то це відомий в Україні бізнесмен. Йому належить ціла низка фірм, що мають найрізноманітніші види діяльності. Серед них, до речі, є і ГО «СЕО Клуб», без приставки «Ukraine», яке перебуває на стадії ліквідації.
Що цікаво – у цій ГО «СЕО Клуб» також є прізвище Сергій Гайдайчука.
Так що для слідства є всі резони досліджувати зв'язок як цих двох людей, так і інших, що значаться в реєстрах як засновники двох ідентичних «геошек» і товариства з обмеженою відповідальністю, що має ту саму назву. Бо як це там і відомого російського пропагандиста – «Збіг? Не думаю!".
Втім, залишимо це для детективів БЕБ, які явно невипадково «знайшли» це казино в центрі Києва.
Якщо повернутись до персони самого В'ячеслава Лисенка, то, схоже, він давно розумів, що треба «йти в готівку і звалювати за бугор». Тому що «піднявся» Лисенко на торгівлі китайськими товарами, точніше – на їхній доставці до України, через компанію «Укр-Китай Комунікейшин», яка була одним із піонерів у галузі логістики з Китаю до нашої країни.
Період накопичення первинного капіталу, що відбувався в дев'яності роки, Лисенко ретельно приховує, будуючи образ сучасної і чесної ділової людини. Він був дуже публічною особистістю, постійно читав лекції та був учасником більшості заходів, присвячених бізнесу та політиці. Цей образ створювався дуже ретельно, проте останніми роками трохи потьмянів, оскільки бізнес-проекти В'ячеслава Лисенка мали не дуже гарну репутацію.
Особливо діставалося товарам, які постачали фірми Лисенку з Китаю – на них було дуже багато рекламацій: шлюб, пересортиця, невідповідність заявленим параметрам, завищена ціна. Плюс – скарги на логістичні послуги.
Крім того, В'ячеслава Лисенка називали серед найбільших контрабандистів України – китайський контрафакт йшов через його компанію «УкрКитай Комунікейшин». Однак щось у цій схемі почало давати збої, бо останнім часом активно мусувалися чутки, що з контрабандної логістики В'ячеслава Лисенка сильно потіснили.
Можливо, саме це спричинило зміну бізнесу – замість контрабанди Лисенко зайнявся шахрайством та підпільним казино. Однак така досвідчена людина не могла не розуміти, що без даху на самому верху довго підпільними азартними іграми і шахрайством займатися не вийде. Швидше за все, він на це і не розраховував, будучи готовим втекти будь-якої миті за кордон. Що в результаті і сталося. Віддуватися за підпільне казино та шахрайський колл-центр залишився Михайло Сліпуха, директор двох компаній В'ячеслава Лисенка. Чи зловлять В'ячеслава Лисенка українські правоохоронці і чи ловитимуть взагалі – питання поки що відкрите. Але відомостей про міжнародний розшук В'ячеслава Вікторовича Лисенка знайти не вдалося.
