Who is who: як «Везерфорд Україна» заробляє на державних тендерах в умовах війни

Що можна зробити, маючи численних лобістів у держструктурах, бізнес-зв'язки в Росії та Білорусі та посаду директора у приватній компанії в Україні?

Правильно – заробляти на державних тендерах, які виписані під тебе, ігнорувати закон і тягнути сюди компанії країн-агресорів. Саме така історія нещодавно спливла до компанії ТОВ «Везерфорд Україна» та її директора Олександра Тертиченка. Це класичний приклад того, як інтереси бізнесу та потреби держави переплітаються на користь агресора.

Тендери на замовлення та робота на агресора

Проаналізувавши переможців державних тендерів у нафтогазовому секторі України, аналітики зауважили, що нерідко їх виграє саме компанія «Везерфорд Україна». Вона перемогла у 102 тендерах на загальну суму 3,08 млрд. грн. Основним замовником є ​​державне підприємство «Укргазвидобування», для якого компанія постачає спеціалізоване обладнання та надає інженерні послуги.

Незважаючи на вимогу закону з 2021 року, яка передбачає, що товари, які закуповуються за державні кошти, повинні мати не менше 20% українського компонента, розслідувачі стверджують, що більшість обладнання, що постачається «Везерфорд Україна», є імпортним, а локалізація обмежується тільки складанням чи монтажем у Україною. Це формально відповідає вимогам закону, але не приносить значної економічної користі для країни.

Ще один аспект – зміни у тендерних вимогах під конкретні компанії. Наприклад, під час одного з тендерів «Укрнафти» було прописано умови, які фактично виключили багатьох українських виробників, залишивши доступ лише для «Везерфорду». Тендерні схеми, які пропонують виграш лише обраним, руйнують економічні перспективи для країни. Державні кошти фактично витрачаються на товари, що імпортуються, без реальної вигоди для української економіки.

Таким чином, успіх компанії ґрунтується не на якості продукції чи послуг, а на схемах псевдолокалізації, корупційних зв'язках та лобіюванні з боку колишніх співробітників, які нині займають ключові посади в державних структурах.

Історія успіху або як сидіти на двох стільцях

Незважаючи на третій рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну, материнська компанія Weatherford, представником якої в Україні є ТОВ Везерфорд Україна, продовжує успішно працювати в Росії. Ні санкції, ні смерті тисяч людей, ні те, що основний замовник Weatherford у Росії – відома «Роснефть» Січіна, близького соратника путіна, не впливають на їхні бізнес-плани. Компанія укладає нові контракти та створює робочі місця в Росії. Війна для «Везерфорда» – це не виклик, а ще одна можливість для прибутку.

В Україні, незважаючи на те, що Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) внесло Weatherford до списку міжнародних спонсорів війни, це також не вплинуло на співпрацю з такими держпідприємствами, як «Укргазвидобування» та «Укрнафта». Вони продовжують укладати мільйонні контракти з Везерфорд Україна».

І тут варто зазначити, що просто через неймовірний збіг обставин у різні часи у «Везерфорді» працювали люди, які потім пішли на роботу в державні компанії, і справи у «Везерфорда» пішли вгору.

«Свій до свого за своїм»

Отже, знайомтеся – Олександр Тертиченко, нинішній директор ТОВ «Везерфорд Україна», що тісно пов'язаний з організацією конференцій «Ньюфолк», де активно просуваються інтереси білоруських компаній, таких як «Фідмаш» та «Білоруснафта». Діяльність Тертиченка неодноразово викликала обурення серед нафтогазової спільноти, яка звинувачувала його та організатора конференцій Андрія Закревського у просуванні інтересів Білорусі, союзника агресора. Попри це Тертиченко продовжує займати ключову позицію у «Везерфорді» і активно збагачуватися за рахунок держави.

Однак очевидно, що Тертиченко не може діяти без підтримки та команди. Важливою фігурою, пов'язаною із діяльністю «Везерфорд», є Наталія Рудевич. Протягом десяти років (2010-2020) вона обіймала посади фінансового та генерального директора «Везерфорд Україна». Після цього, використовуючи накопичений досвід та зв'язки, Рудевич перейшла на посаду директора з нафтогазових сервісів у АТ «Укргазвидобування» – найбільшу державну газовидобувну компанію України.

І відразу після цього «Везерфорд Україна» підписала серію вигідних контрактів із цією державною компанією на суму понад 490 млн грн. Випадковість? Навряд. Протягом усього свого перебування на державних посадах Рудевич забезпечувала «Везерфорд» доступ до найпривабливіших тендерів на постачання обладнання та послуг.

Наразі вона обіймає посаду головного радника директора з нафтогазових сервісів у АТ «Укрнафта», що дає їй ще більше важелів впливу для лобіювання інтересів «Везерфорд». Її вплив не лише лобіює приватні інтереси, а й розхитує основи державної економіки, а кар'єра є яскравим прикладом того, як бізнес-інтереси можуть пронизувати державні структури, де особисті зв'язки переважають професійну етику.

Далі цікавіше – Дмитро Сонешкін, громадянин Росії, який раніше працював у Weatherford, є ключовою фігурою в цій схемі. Він відповідав за ринки Польщі, України, Грузії та країн Балтії, а також працював у Burisma та Schlumberger, які продовжують працювати в Росії. До речі, НАЗК також внесло Schlumberger до списку міжнародних спонсорів війни через співпрацю з російськими гігантами, такими як «Газпром» та «Роснефть»

Наразі Сонешкін продовжує курирувати «Везерфорд Україна» через свої компанії IPs Global FZCO та INTERPROJECTS SPÓŁKA Z OGRANICZONĄ ODPOWIEDZIALNOŚCIĄ. І це не хвилює ні партнера Сонешкіна в Україні, Тертиченка, ні правоохоронців, які мають виявляти осіб, які загрожують національній безпеці. Сонешкін – яскравий приклад співпраці бізнесу та країни-агресора.

Віталій Мельник – ще один ключовий гравець за цією схемою. Він був директором ТОВ "Везерфорд Україна" з 2009 по 2016 роки. Мельник також розпочав бізнес у сфері нафтогазових послуг, створивши кілька компаній, таких як ТОВ «Полтавське ПБР», ТОВ «Спеціалізована сервісна компанія» та ТОВ «НГ Технологія». До повномасштабного вторгнення ці фірми були ширмою, що забезпечувала виведення тендерних мільйонів "Везерфорда" до кешу. Проте, маючи російське громадянство та побоюючись викриття, у 2022 році Мельник передав свій бізнес дочці Юлії Мельник-Дедович. Сам же разом із партнером Ігорем Стасюком (колишній комерційний директор «Везерфорд Україна») продовжив надавати послуги з обналу вже через ТОВ «Стимтех» та «Укрбурсервіс».

Що далі?

Незважаючи на зусилля міжнародного співтовариства щодо введення санкцій проти російських компаній, кейс «Везерфорд Україна» – це яскравий приклад того, як через корупційні зв'язки ці обмеження можна легко обійти, як бізнес-інтереси, пов'язані з агресором, можуть проникати в державний сектор. маніпулювати тендерами та залишатися безкарними навіть під час війни.

Схеми псевдолокалізації, залучення підставних осіб та ігнорування національних інтересів відкривають широку дорогу для подальшого проникнення компаній з Росії та Білорусії у стратегічні галузі. Найбільше насторожує мовчазне потурання правоохоронних органів, що дозволяє таким структурам і надалі заробляти на війні та державних ресурсах, доки країна бореться за своє існування.