Навіть під час війни вирішити питання "одним махом" так складно
Минуло півтора роки з того часу, як в Україні почали розробляти закон про заборону Російської православної церкви та її філії в Україні (працює під брендом УПЦ). Йдеться про законопроект, що змінює регулювання діяльності в Україні релігійних організацій (№8371). Документ пройшов перше коло парламентських слухань у жовтні 2023-го, а потім забуксував у дебатах між Комітетом з питань гуманітарної та інформаційної політики та спеціалістами Державної служби з етнополітики та свободи совісті (ГЕСС). За цей час у документ було внесено 1200 правок і, як кажуть експерти, це вже зовсім інший закон хоч і під старим номером. Незважаючи на це, навіть із правками його редакція не влаштовує залучених сторін.
Очевидно, текст уразливим вважають не лише експерти, а й певна частина депутатів, адже голосів на його схвалення у другому читанні у Раді не вистачає. Спікер парламенту Руслан Стефанчук на закиди щодо блокування “заборони РПЦ та УПЦ МП” зробив хитрий хід конем: він заявив, що документ буде внесений до парламенту до другого читання, як тільки депутати завершать збирати підписи на підтримку цього закону.
Стефанчук чудово розуміє всі внутрішні конфлікти з цього питання, тому легко знімає відповідальність із себе вже тривалий час.
Дійшло до того, що один із найактивніших провайдерів заборони УПЦ МП, член профільного комітету Ради Микола Княжицький звинуватив Держслужбу з етнополітики не лише у гальмуванні законопроекту шляхом нових та нових поправок до нього, а навіть у спробі “легалізувати діяльність церкви патріарха Кирила на території України , додатково наділивши її статусом, якого немає жодна інша церква та релігійна організація”. За словами депутата Княжицького, зараз відбувається велика піар-кампанія Російської церкви для того, щоб цей закон не було прийнято. І інструментом у її руках, за словами політика, є деякі наші, які їм підспівують. Однією з таких структур, за логікою висловлювань депутата, є Держслужба з етнополітики та свободи совісті. Як не дивно, опозиціонера Княжицького підтримує в цьому нардеп від “Слуги народу” Олег Дунда. Він прямо звинувачує у гальмуванні процесу керівника Держслужби Віктора Єленського. “З одного боку, він (Єленський – “Головком”) розуміє, що треба усунути вплив в Україні Російської православної церкви. А з іншого – побоюється, бо у світі є різні погляди на українське церковне питання. Тому намагається ухвалювати рішення так, щоб не його у цьому звинуватили”, – пояснює Дунда. Депутат також нарікає на те, що Єленський за останній рік публічно не висловлювався з цього питання.
Держслужба в особі Віктора Єленського зі свого боку відкидає всі ці звинувачення та нарікає на непрофесійні підходи самих комітетників.
“Головком” розбирався у тому, які колізії містить проект закону, чому так складно “одним помахом шаблі” припинити діяльність Московської церкви в Україні. Нам вдалося поспілкуватися з Віктором Єленським, якого депутати звинувачують у зайвій обережності та неготовності публічно комунікувати тему скандального законопроекту.
Основні непорозуміння
Ключовою розбіжністю у позиціях парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики та Держслужби з етнополітики та свободи совісті є різне розуміння мети закону.
Якщо депутати бачать своєю місією заборонити діяльність ворожої РПЦ в Україні, яка загрожує національній безпеці, то Держслужба вважає недоцільною вже саму законодавчу заборону та невідповідність її нормам міжнародного права. Якщо ухвалити закон, то він повинен мати практичну дію, а у разі схвалення пропонованого нині тексту це є проблемою, вважає голова Держслужби, доктор психологічних наук та релігієзнавець Віктор Єленський.
Наразі головні пропозиції Держслужби полягають у тому, що з преамбули законопроекту слід вилучити посилання на пункт 2 статей 9 та 11 Європейської конвенції з прав людини. У них йдеться, зокрема, про те, за яких обставин держава може обмежити свободи громадян.
На думку ж голови комітету Микити Потураєва, посилання у преамбулі на згадані статті зазначатиме, що Україна вважає діяльність РПЦ загрозою національній, державній та громадській безпеці. А якщо відмовитися від посилань на Конвенцію, закон стане вразливішим до оскаржень у Європейському суді з прав людини, упевнений депутат.
Глава Держслужби з етнополітики Віктор Єленський заперечує. Він переконує: згадані статті Конвенції лише наголошують на підставах, які можуть служити для обмеження прав людини. Чиновник радить звернутись до зауважень Головного юридичного управління Верховної Ради, які комітет Потураєва ігнорує.
“… Ні Конституція України та Європейська конвенція з прав людини, на які посилається законопроект, ні Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, який також захищає зазначені свободи, про який, однак, у тексті проекту не йдеться, не передбачають можливості обмеження права на свободу совісті, релігії та об'єднання в релігійні організації на користь національної безпеки, – зазначають юристи Верховної Ради, – Так, згідно з частиною другою статті 35 Конституції України здійснення цього права може бути обмежене законом лише на користь охорони та захисту прав людини.
Легалізувати парафії Московської церкви?
Також дуже гостро депутати сприйняли пропозицію не розповсюджувати заборону діяльності РПЦ "на ієрархічно підпорядковані структурні підрозділи РПЦ на території України, а саме: на релігійні організації (як юридичні особи) в Україні, утворені та зареєстровані відповідно до законодавства України з місцезнаходженням в Україні". Іншими словами, Держслужба пропонувала не вважати частинами РПЦ численні парафії Московської церкви в Україні, які зареєстровані за українськими законами.
Цю ініціативу жорстко розкритикував нардеп Микола Княжицький. “Згідно з пропозицією Держслужби етнополітики, наша держава має легалізувати діяльність церкви патріарха Кирила на своїй території, додатково наділивши її статусом, якого немає жодна інша церква та релігійна організація. Як така наруга над Українською державою стала можливою на 11 році російсько-української війни?”, – емоційно написав Княжицький на своїй сторінці у Facebook.
Примітно, що виступив депутат із критикою у червні, тоді як пропозиції були сформовані та направлені ще у березні, а вже у травні Держслужба від них відмовилася. Більше того, керівництво Держслужби заперечує саме таке трактування цих пропозицій депутатом Княжицьким. На запитання: навіщо виносити на загальний огляд пропозицію Держслужби, від якої вона сама відмовилася, Княжицький відповів так: мовляв, Держслужба весь час надсилає різні пропозиції. Від якихось пропозицій вони відмовилися, в якихось ми з ними погодилися. Але цей діалог (між депутатами та Держслужбою з етнополітики) продовжується далі”, – заявив у розмові з “Головкомом” Микола Княжицький.
Віктор Єленський у коментарі “Головкому” згадану ініціативу трактує так: йшлося про те, щоб на структури (пов'язані з РПЦ) поширювалася судова процедура, бо зараз у комітетському варіанті законопроекту немає чіткості. Єленський також зазначає, що у нинішній комітетській версії законопроекту йдеться про заборону лише релігійних організацій або афілійованих з РПЦ структур, натомість в одній із попередніх редакцій законопроекту йшлося про те, що забороненими мають бути ті організації та пов'язані з ними структури, які мають центри впливу в Росії. Іншими словами, якщо в Україні діятиме релігійна організація, пов'язана з Росією, але не пов'язана з РПЦ, закон на неї не поширюватиметься, якщо його схвалить у нинішній редакції.
І взагалі, в Європі не забороняють релігійні організації. Їх забороняють судом. А якщо на те вже пішло: яку РПЦ депутати забороняють, коли її де-юре немає в Україні? У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб немає РПЦ”, – обурюється Єленський.
Не пускати проповідників в Україну
Ще одна пропонована зміна стосувалася умов допуску в Україну іноземних проповідників та священнослужителів. Вони, на пропозицію Держслужби, могли б “займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише у тих релігійних організаціях, на запрошення яких прибули, та за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації ”.
Така пропозиція, на перший погляд, здавалася справедливою. Досить згадати візит до України 1 червня 2024 року архієпископа Вашингтонського, митрополита всієї Америки та Канади Тихона, який прибув на запрошення філії РПЦ в Україні, що викликало суспільний резонанс. Як так сталося, що під час повномасштабної війни в Україну вільно приїжджає людина, яка може бути російським агентом, хай і з американським паспортом? Правки, які пропонує Держслужба з етнополітики та свободи совісті, дозволили б уникнути таких візитів або принаймні максимально їх ускладнили.
Натомість профільний комітет закликав відхилити такі зміни. Мовляв, і ця норма є зайвою та шкідливою, оскільки стосується не Росії та РПЦ, а всіх іноземних священиків і навіть віруючих. “Якщо зараз претензії американців чи європейців до нашого законопроекту є надуманими, то після впровадження такої норми вони будуть справедливими. Держава не повинна настільки зарегулювати діяльність священиків або віруючих, тому що це ніяка тоді не свобода совісті”, – йдеться у коментарі від імені Комітету на пропозиції Держслужби.
Не наступити на "молдавські граблі"
Віктор Єленський зазначає, що ухвалення закону без зауважень з боку фахівців Держслужби з питань етнополітики та свободи совісті може зашкодити Україні.
Наша держава може наступити на ті ж граблі, які свого часу вдарили по Молдові. Ця держава намагалася захиститись від впливу Румунської церкви. Проте Європейський суд з прав людини у справі “Церква Бессарабської митрополії та інші проти Молдови” від 13 грудня 2001 року змусив уряд Молдови поступитися. Феміда визнала Бессарабську митрополію частиною Румунської православної церкви в Молдові, де на той час впевнено домінувала Молдавська православна церква Московського патріархату. Рішення суду прямо вказували, що національна безпека не є підставою для звуження релігійної свободи, наголошує Єленський.
Коли чекати на закон
Закон має бути дієвим та відповідати зобов'язанням, які на себе брала Україна при вступі до Ради Європи, наполягає Єленський. У законопроекті багато норм, до яких є зауваження з боку Держслужби щодо етнополітики, але вона готова поступитися. “Ми пропонуємо компроміс. Погоджуємося залишити “заборону РПЦ”, як вони хочуть… залишаємо заборону “російського світу”. Але символом "російського світу" є і Олександр Невський. Буде скандал, адже із Московського патріархату до ПЦУ перейшли з десяток церков, освячених в ім'я Невського. То це буде пропаганда “російського світу” чи ні?”, – ставить риторичне запитання чиновник.
Він залишається незрозумілим, як діятиме закон, адже ні юридично зважених визначень понять РПЦ, “російський світ”, “пропаганда російського світу” у документі поки немає. Принаймні у тій редакції, яка зараз лежить у парламентському комітеті.
"При наявному рішенні Конституційного суду (у грудні 2022 року Конституційний суд визнав конституційною вимогу про зміну назви УПЦ МП із зазначенням на її приналежність до Росії) я взагалі не розумію, що ми далі обговорюємо", - емоційно коментує голова парламентського комітету Микита. Депутат заявив у розмові з “Головкомом”, що комітет не схильний йти на компроміси у ключових питаннях із Держслужбою, хоча робота над законопроектом та вивченням експертних пропозицій продовжиться після відрядження українських депутатів на засідання ПАРЄ, тобто вже наступного місяця. На його думку, у липні проект закону буде внесений на остаточний розгляд Верховної Ради.
Тим часом парламентська фракція партії “Європейська солідарність”, яку представляє Микола Княжицький, вже заявила про ультиматум. Якщо у липні законопроект не буде проголосований у другому читанні, депутати цієї політичної сили опублікують прізвища колег із парламенту, які відмовляються ставити свої підписи за внесення документа для голосування у сесійній залі. Про це у Facebook написала народний депутат Ірина Геращенко. “Тим часом фронда у рясах піднімає голови. Відмовляється відспівувати наших загиблих воїнів. Чекає на окупанта і співпрацює з ним”, – пише Геращенко, пояснюючи необхідність поквапитися з ухваленням закону в цілому.
Микола Княжицький також наполягає: в Україні тепер існує міф, що нібито ухвалювати закон не слід, бо проти цього будуть політики-республіканці у США. Але лише маленька частина республіканців, – каже український депутат, – використовує релігійне питання проти України. “Томос для ПЦУ ми отримали за часів президентства Дональда Трампа. Він це тоді підтримував, підтримуватиме і надалі. Тому відбувається спекуляція, щоби прикрити небажання за це голосувати”, – вважає Княжицький.
Депутат Дунда говорить про інший схожий міф. Начебто хтось загрожує народним депутатам України санкціями за просування релігійного закону, бо Лейбористська партія у Великій Британії, яка має великі шанси прийти до влади після позачергових виборів, стоїть на принципах захисту релігії і вона може вдатися до такого покарання. “У нас справді депутати цього бояться. Тому я перепитав у лордів із Лейбористської партії, чи це так, вони заперечили. "Де ми, а де Російська церква в Україні", кажуть", - розповів Дунда.
