Зеленський визнав правоту Залужного

І тепер головне питання – чи отримає головком ВСУ необхідні повноваження для реалізації його проривного плану виходу з безвиході на полі бою.

Всупереч тим, хто вірить у безальтернативність варіанта з відставкою Залужного вже найближчим часом, я переконаний у тому, що поки що це питання залишається відкритим. І може бути вирішено конструктивно – зі збереженням Залужним свого посту та отриманням необхідних повноважень для зміни ситуації на полі бою на користь наших військ.

Бо днями хоч із запізненням у чотири місяці, але президент Зеленський нарешті визнав правоту головкому ВСУ. Який ще на початку листопада констатував, що ситуація у боях на суші зайшла у глухий кут.

Після категоричних заперечень цієї об'єктивної констатації Залужного і з боку самого президента Зеленського і від чиновника його офісу Жовкви (як вдало висловився з приводу останнього персонажа авторитетний військовий аналітик Сергій Бадрак “якийсь бляклий заступник глави офісу президента цілком серйозно критикує головного комітету армії, який війну і критикує за упадницькі настрої – це не налазить ні на що”) нарешті президент публічно визнав правильність виведення Залужного. Зробив він це не зверненням до українського народу, а в інтерв'ю італійському телеканалу Rai1.

При цьому президент абсолютно правильно зауважив, що, на відміну від стагнації на полі бою на суші, Силам оборони вдалося досягти значних успіхів на морі. Тобто реалізувати повною мірою той шанс, про який я писав ще у квітні 2022 року: “Є можливість завдати як мінімум дуже сильного, а можливо, і руйнівного удару по одному з найбільших символів російської військової могутності – Чорноморському флоту РФ. Для дій на суші потрібної зброї ми все ще не маємо. А ось на морі – вже є. І масоване та вдале застосування цієї міцної зброї із затопленням значної частини ЧФ Росії здатне остаточно закріпити наші успіхи”.

Про недостатню кількість та нерегулярність постачання ЗСУ необхідної зброї як однієї з причин відсутності масштабних успіхів у ході нашого наступу на суші минулого року сказав у своєму інтерв'ю італійським журналістам та президент Зеленський: “Щодо сухопутної лінії – там стагнація. І це факт, бо не вистачило дечого. Іноді ти думаєш, що ця дата, ось підуть вперед. Я вважаю, що з огляду на кількість відповідної амуніції були затримки”.

Але тепер постає питання: зараз, через півроку після невдалого наступу на суші та з нинішніми критичними обставинами з постачанням озброєння від головного нашого союзника – США – президент Зеленський як верховний головнокомандувач шукатиме крайнього винуватця всього комплексу наших проблем або очолить пошук спільної відповіді на запитання “ Що слід зробити в цій складній ситуації?

Рішення, яке Зеленський ухвалить, продемонструє його здатність у критичній ситуації діяти як державний діяч. Можливість вчинити як справжній державний діяч – на одній шальці терезів. На іншій шальці терезів – можливість діяти йому суто з поточних політичних резонів – спробувати призначити головкому ВСУ головним винуватцем наявних проблем, намагатися за допомогою звільнення головкому ВСУ утримати свій рейтинг та обвалити рейтинг довіри Залужного як потенційного політичного конкурента тощо.

Перший шлях – вчинити як справжній державний діяч – зумовлює необхідність консолідації зусиль усіх тих, хто має необхідні вміння, досвід, зв'язки з союзниками та їхню довіру, а також, що важливіше, довіру серед військових та суспільства для спільної роботи з порятунку держави. І Залужний у цьому списку – беззастережний номер 1.

Тим більше, що він уже у своїй статті у The Economist чотири місяці тому виклав, що саме необхідно зробити для того, щоб успішно вийти із позиційної війни. А минулого тижня ще чіткіше все прописав у матеріалі для CNN із прорахованим планом дій на п'ять місяців. Іншими словами – головком підготував чіткий план ведення війни на 2024 рік, з конкретними кроками та дедлайнами їх виконання.

Ніхто інший у вітчизняному військово-політичному керівництві такого плану не має. А також не має необхідного для успішного опору російської агресії поєднання блискучої ґрунтовної теоретичної підготовки та дворічного унікального практичного досвіду керівництва великими успішними операціями проти сильнішого ворога в умовах повномасштабної війни.

У таких умовах оптимальним надати Залужному на рівні рішення РНБО необхідні повноваження для реалізації його плану дій. З фіксацією дедлайну цієї реалізації у п'ять місяців, який визначив сам Залужний у матеріалі для CNN, та з чіткою фіксацією його, Залужного, відповідальності за результат.

Це дозволить стабілізувати ситуацію серед військових, де Залужний має величезну довіру та авторитет і в суспільстві, де у головкому так само величезні показники довіри та авторитету.

Якщо буде обрано інший курс і буде реалізовано варіант відправити Залужного у відставку – така опція на сьогодні також залишається можливою – то керівництву країни на додаток до вже існуючих надзвичайно серйозних викликів слід готуватися до додаткових значних та небезпечних викликів. Що стосуватиметься цілого комплексу найважливіших сфер – починаючи від можливої ​​деморалізації у військах та суспільстві, продовжуючи ускладненнями ситуації на полі бою та закінчуючи погіршенням відносин із ключовими західними союзниками.

Рішення про те, який варіант обрати, буде ухвалено президентом у найближчі два тижні. Оскільки вже необхідно розпочинати підготовку до наслідків неминучої нової хвилі масштабної мобілізації в Росії після виборів Путіна на черговий президентський термін у середині березня та спроби ворога після цієї мобілізації піти у новий великий наступ.

Очевидно, що зустрічати нашестя ворога нашій країні слід із консолідованими та сильними ЗСУ на чолі з досвідченим видатним військовим керівником Залужним, з яким нашому народові в критичну епоху його історії заслужено та надзвичайно пощастило.