Арешти депутатів-корупціонерів: вибіркове правосуддя чи системна робота

Останніми днями в Україні фіксується справжній бум підозр депутатам-корупціонерам. З фракції “Слуга народу” виключили депутата Анатолія Гунька, якого слідство викрило на великому хабарництві.

Виявилося, що депутат сприяв передачі підприємцю державної землі під обробку – спіймали його на місці злочину, під час отримання першого траншу “винагороди” розміром у 85 тисяч доларів. Також з обшуками відвідали колишнього нардепа від Партії регіонів Володимира Макеєнка. Чи свідчать ці справи про початок антикорупційного глави в житті України, яка ще причина може критися у цих процесах і як позбавлення мандатів вплине на функціонування парламенту, – розповів в ефірі Апостроф TV політолог, керівник платформи Єдиний Координаційний Центр Олег Саакян.

У суспільстві з'явився запит на справедливість. Ми бачимо, що є певна психологічна динаміка у тому, як суспільство проживає стрес. І вона зараз накладається на контекст, який ми бачимо. Відповідно всі ці історії з військкомами, з хабарами тощо провокують і тригерят суспільство. Тому піднявся рівень запиту на справедливість та відсутність цієї справедливості у правовому та соціальному сенсі. Влада на це реагує. Тому ми бачимо, що, вочевидь, є політична воля на те, щоб прошерстити військкомів, щоб пройтися “топ-рибою”, скажімо. Спіймати, показати як мінімум для того, щоб суспільству продемонструвати, що влада бачить та чує цей запит.

Чому депутати? Тут є другий фактор. Можна побачити, як у "Слуг народу" посипалися голоси, і останнім часом збирати їх стало важче. А демарш, який був від комітету зі зняття міністра культури та інформації (Олександра Ткаченка – “Апостроф”), був вкрай показовим. Ми бачили, як і речник виходив зі словами, що Конституція не забороняє проводити вибори під час війни, нагадавши депутатам, що якщо парламент не функціонуватиме, то влада в особі Офісу президента готова піти на його перезавантаження. Вони розуміють, що більшість із них знову не потрапить до парламенту. Відповідно, для них це вікно залишається, яке вони не хотіли б втратити.

До речі, це і провокує деяких із них рвати в три горла, бо вони розуміють, що як останній день перед Помпеєю. Тому зараз взялися за депутатів, і насамперед – за депутатів “Слуги народу”. Це один із інструментів, як згуртувати, трохи прочистити тих, хто надто зарвався, і забезпечити партійну дисципліну. Тобто іншими словами про системну антикорупцію в цьому випадку не йдеться, а про політичну мотивацію таких кроків і про “прополку грядки” за допомогою правоохоронних органів.

Обшук у Макєєнка

Видно, що намагаються пройтися депутатами різних фракцій, різної спрямованості, щоб не сказали, що є якась вибірковість. За Макеєнком справді справа стара. Зрозуміло, що в ній завжди можна знайти певні політичні підтексти у зв'язках Макєєнка з Порошенком навколо телеканалу “Прямий”. Відповідно, коли влада била за Макеєнком у 2019 році, це було переслідування саме через ці зв'язки. З іншого боку, давайте дамо слідству зробити їхню роботу, і подивимося, наскільки є докази того, що інкримінується.

Принаймні, в Україні зараз демонструється принцип, що депутати не є недоторканними, а правоохоронні органи можуть працювати за ними і можуть притягувати їх до відповідальності. Якщо раніше прецедентом було за всю каденцію, коли хоч би з одного депутата знімали недоторканність та притягували когось до відповідальності, то зараз ми бачимо, що це вже певний системний процес. Інша річ, що назвати його справді антикорупційним мені дуже хотілося б, але передусім бачу в цьому політичні мотиви. Навіть найчесніше правосуддя, якщо воно вибіркове, підпорядковане нечесним цілям, і воно не може бути справедливим.

Робота Ради

Поки що у парламенті є 300 депутатів, він функціональний. Гіпотетично може зібратися та приймати рішення конституційною більшістю. Тому досі говорити, що парламент втратив свою дієздатність неможливо. Відповідно, перезапуск парламенту також неможливий. Перезапуск – лише вибори, а ефективні вибори під час війни здійснити неможливо.

Щодо позбавлення мандату мажоритарників. Так, у нас така ситуація була і по територіях, які були фронтовими, у сірій зоні, я вже не говорю про окуповані території. Ми мали недобір мажоритарників, бо на окупованих територіях неможливо було провести ці вибори. В нас більше 20 депутатів не обиралися. Тому тут хорошої відповіді немає, це просто будуть “вакуумні” місця. Відповідно, зростатиме пропорційно вага інших депутатів та їхні голоси.

Під час воєнного стану вибори не проводяться. Відповідно, локально їх також не можна провести, бо воєнний стан запроваджено на всій території України. Тоді треба вводити його у всіх областях навколо однієї, і це буде дуже сумнівна норма. Суди її скасують, до Конституційного суду дійдуть, і він все одно протрактує, що якщо десь у країні запроваджено військовий стан, то це вже спотворює електоральну ситуацію. Відповідно, проведені таким чином вибори – це будуть квазі-вибори, які будуть слабо визнані як у самій громаді, де вони будуть проводитись, так і в українському суспільстві, так і за кордоном.