На початку жовтня Рустем Умеров оголосив про переведення державного спецімпортера «Спецтехноекспорт» від ГУР до Міністерства оборони. Згодом відповідне рішення було ухвалено Кабміном.
Урядові пристрасті навколо одного з найбільших державних спецімпортерів розгорталися паралельно з медіаскандалом — розслідуванням журналіста «Української правди» Михайла Ткача «Купує ГУР.
Відзначився в атаці на «Спецтехноекспорт» та заступник директора з безпеки «Агентства оборонних закупівель» Артем Ситник.
В ефірі передачі Є питання колишній керівник НАБУ пояснював, як Агентство оборонних закупівель ламає схеми, працює без посередників і бореться з корупцією на ринку озброєння. Ситник навіть повідомив, що директор "Агентства" Марина Безрукова подала на "Спецтехноекспорт" заяву в НАБУ про підробку документів.
Але, як виявилося, злагоджений медіа- та адміністративний наступ проти імпортера ГУР на початку жовтня був ширмою для прикриття авантюрних угод самого агентства.
Під приводом відмови від українських спецімпортерів та розповідями про прямі контракти з виробниками зброї «Агентство оборонних закупівель» швидкими темпами почало укладати угоди на десятки мільярдів гривень із сумнівними компаніями-посередниками Східної Європи.
Контракт на 2,5 мільярда гривень (55 мільйонів євро) укладено з польською компанією Defender, яка насправді є фізичною особою-підприємцем Добромиром Римарчиком. 000 злотих (близько 900 євро) Марина Безрукова уклала з цим польським ФОП контракт на постачання мін. румунського виробництва, які Римарчик має постачати рівними партіями протягом 2025 року. Як і чим гарантує польський ФОП постачання, невідомо.
Відразу на 8 мільярдів гривень (майже 180 мільйонів євро) «Агентство» укладає контракти зі словацькою компанією HEMI Plus. Цей посередник (не виробник) має поставити в Україну танкові та артилерійські снаряди. Дивує не лише статутний капітал цього підприємства в 6 тисяч євро або численні згадки про торгівлю дитячими підгузками, а й фото адреси реєстрації підприємства в Google Maps:
Але рейтинг "дивних" контрактів очолює угоду "Агентства" на міни румунського виробництва. До речі, міни того ж виробника має поставити і польський ФОП Defender, з румунською компанією-посередником SC Romanian Allied International Defence на 64 мільйони євро (2,8 мільярда гривень). 77% цього підприємства нещодавно придбав американець Чарльз Дуглас Андерсон, а генеральним директором вказано українця Дениса Степаненка. І веб-сайт у компанії є, і американець у власниках, а також статутний капітал, як любить «Агентство», — 200 євро.
Але ліцензія на торгівлю товарами військового призначення — відсутня. У Румунії цим займається ANCEX — департамент експортного контролю при Міністерстві закордонних справ. Це означає, що уряд Румунії просто не видасть дозволу на експорт мін в Україну, а почне розслідування, як румунська неліцензована компанія підписує контракти на зброю.
Все це виглядає, як спроба виманити українські державні кошти та не постачати такі необхідні фронту 120 мм міни. Виникає питання: навмисно чи несвідомо Марина Безрукова та Артем Ситник проігнорували відсутність ліцензії та підписали контракт на кілька мільярдів гривень?
Усі вищезазначені контракти не випадкові — причинами їх укладання є або корупційні інтереси, або вдала робота російських спецслужб, або злочинна недбалість, що призведе до чергового зриву постачання зброї на фронт.
