Верховне керівництво політичної сили «Слуга народу» звернулося до військового командування із запитом на подання плану дій на наступний рік. У рамках цього звернення народний депутат Мар'яна Безугла навіть висловила вимогу щодо звільнення Валерія Залужного. Мовляв, він неадекватно керує армією.
Народний депутат, заступник голови профільного парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар'яна Безуглая (Слуга народу) вимагає звільнення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Своє рішення вона аргументувала тим, що генерал Залужний не зміг надати плану задуму війни на 2024 рік. Про це вона написала на власній сторінці у Facebook. Безугла не розкрила деталей, де і коли командування мало надати ці плани, а лише послалася на якусь «непублічну дискусію».
Подібні заяви про плани війни наступного року вже висловлював голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
«Ще одне питання, яке дуже гаряче — скільки ще людей мобілізують. Є мобресурс, він відомий. Але якщо робити ротацію, то треба мобілізувати ще половину людей в Україні, а якщо ні — тоді вони (вже мобілізовані — ред.) страждають. Що з цим робити і хоча б короткий план на рік дайте, бачення дайте. Говоримо військовому керівництву. Але видіння немає – живемо як жили. А нас це не влаштовує, бо нам треба готуватися», - сказав Арахамія в інтерв'ю телепрограмі «Мосійчук+» на каналі «1+1».
Як звільняють головнокомандувача ЗСУ
Згідно з чинним законодавством, головнокомандувач ЗСУ є найвищою керівною посадою в українській армії. Питання призначення та звільнення головнокомандувача стосується повноважень президента за поданням міністра оборони. До 2020 року головнокомандувач також обіймав посаду начальника Генерального штабу ЗСУ, ухвалення закону про основи національної безпеки розділило ці дві посади.
повноваженням головнокомандувача ЗСУ належить контроль стану забезпечення армії військовою технікою, озброєнням та іншими ресурсами. Ця діяльність спрямована на розвиток армії, її підготовки та забезпечення. Він звітує лише перед президентом, тобто верховним головнокомандувачем, та міністром оборони про досягнення військово-стратегічних цілей у сфері оборони. Народні депутати чи профільний комітет не мають повноважень щодо звіту від головнокомандувача. Рівно, як і ініціативи щодо його призначення чи звільнення.
Термінологія війни та оборони
За словами колишнього генерального директора Директорату з нацбезпеки та оборони Офісу президента, полковника запасу Івана Апаршина, жодного плану війни не існує у природі. Є плани операцій, наприклад наступальна, оборонна, контрнаступальна. Вже тактично вони є конкретними бойовими діями. Якщо вже йти з питання народного депутата, то структурно це виглядає так: задум операції – рішення про її проведення – план операції. Витрати на такі операції обговорюються на Раді безпеки та Ставці.
«Усі витрати, про які запитує народний депутат, є у Державному бюджеті, які вона, зокрема, готувала та голосувала за нього. Виглядає дивним, як тоді затверджували цей документ», — каже він .
Єдиним документом, який говорить про плани ведення війни на території країни, є План оборони України, який розробляється щорічно та затверджується президентом. Документ є частиною оборонного планування та має секретний характер. Винятково щодо Плану оборони Генеральний штаб ЗСУ розробляє плани проведення операцій. Наразі діє план введений у дію рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 24 лютого 2022 року. Його сценарій - ескалація Російською Федерацією збройної агресії проти України, збройна агресія з боку інших держав або коаліцій держав - повномасштабне застосування військової сили проти України шляхом проведення військових операцій з рішучими цілями, що може супроводжуватися інформаційними кампаніями, інформаційно-психологічними операціями, кіберопераціями та проти України, а також блокадою її портів, узбережжя, повітряного простору.
Питання потреб війська визначають головнокомандувач і міністр оборони щорічно під час планування державного бюджету наступного року. Також є плани мобілізації, ротації бойових частин та їх поповнення. Усі ці документи мають обмежений доступ та є державною таємницею. Народні депутати, особливо з профільного комітету, мають це добре знати.
«Я більш ніж впевнений, що такий план є, він розроблений та деталізований до рівня військових частин. На даний момент очікується його коригування в залежності від військової допомоги, яку ми можемо отримати від США. План операції — це тисячі документів, наприкінці всього цього комплексу є пункт із ресурсами, що на неї виділяються. Нам ще не сказали, скільки і якої техніки ми отримаємо від партнерів», — каже Апаршин.
Влада готується до посилення мобілізації
У публічній українській політиці прийнято шукати того, кому може бути вигідним те чи інше рішення чи заява. Питання дискредитації військового командування та деморалізації особового складу ми залишимо на розсуд політичного керівництва «Слуги народу». Проте, за словами Безуглої, чітко простежується необхідність посилення мобілізації в Україні. Минулого тижня президент Зеленський дав доручення Залужному та міністру оборони Рустему Умерову подати новий план мобілізації.
Про це він заявив під час прес-конференції із президентом Литви Едгарсом Рінкевичсом. Тут варто уточнити, що за проведення мобілізації відповідальне командування Сухопутних сил ЗСУ, яке проводить її силами Територіальних центрів комплектування.
Про необхідність зміни підходів до мобілізації писав у резонансному матеріалі для The Economist і сам Залужний . Генерал помічав про збільшення мобілізації та підготовку резервів. Зверталася увага на необхідність виправлення законодавчих прогалин та впровадження нових програм, таких як «бойове стажування». Наразі у Верховній Раді триває робота щодо внесення змін до відповідного законодавства.
«Наразі потрібно враховувати все чоловіче населення віком від 18 до 60 років, а також військовозобов'язаних жінок. Треба розуміти, який потенціал та можливості для кадрового забезпечення Сил оборони. У нас відзначається певний некомплект у бойових частинах, а для ведення операцій із деокупації території потрібні саме нові бригади, про які й каже командування. Це крім того, що мають бути укомплектовані ті, хто вже діє», — каже Фокусу екс-заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
Він згадує, що між Міноборони та Генштабом завжди були якісь моменти через поділ обов'язків та відповідальність.
«Плани мобілізації є питанням державної таємниці, але не є секретною інформацією, яким чином повинні з'являтися необхідні військовослужбовці. У РФ вчетверо більше населення, наші військові розповідають, що коли ворожий підрозділ знищується на позиції, на ранок з'являється новий. Виходячи з цього потрібно думати, як забезпечувати одного нашого військовослужбовця, щоб він міг воювати проти чотирьох», — каже експерт.
Варто нагадати, що конфлікти у військовому середовищі мають вкрай негативні наслідки для обороноздатності держави. У період із березня 2020 до липня 2021 року головнокомандувачем ЗСУ був генерал-полковник Руслан Хомчак, який мав конфлікт із міністром оборони Андрієм Тараном. Коли конфлікт почав набувати публічності, Хомчака було звільнено, згодом у відставку відправили і Тарана. У липні 2021 року головнокомандувачем ЗСУ було призначено Валерія Залужного, який мав трохи більше, ніж півроку до початку повномасштабного вторгнення РФ.
