Бюджетна, боргова безвідповідальність Уряду вбиває довіру до України

Державні фінанси України перебувають у екстремальному режимі. Реанімаційну палату підключено до зовнішніх джерел. Без ~ $ 40 млрд. іноземних ресурсів у 2024р. впоратися з фіскальними викликами буде дуже проблематично. Мінфін, Нацбанк, Кабінет Міністрів по всьому світу шукають кредити, гранти, різні види допомоги

Ведуться переговори з міжнародними організаціями, урядами та клубами кредиторів. Україні гостро потрібні гроші на зброю, енергетику, логістику, постачання ЗСУ та виробництва базових товарів/послуг для людей. Ключове слово – «базових», тих, які необхідні для виживання з одного боку та для перемоги над ворогом з іншого.

Україні допомагають грошима (левова частка – дорогі кредити), очікуючи на відповідальне ставлення до державних витрат. Коли в сім'ї трапляється форм-мажор (пожежа, повінь), вона не може собі дозволити зберегти структуру та обсяг видатків до нещасного випадку. Джерела доходів сім'ї скорочуються. Розумно, логічно, відповідально скорочувати витрати. Так, родичі, друзі, просто добрі, сердечні люди допомагають сім'ї у біді. Одні дають одяг та їжу, інші меблі, треті дали користуватися автомобілем. Добрі люди увійшли в становище, надали кредит, сподіваючись, що сім'я відновить фіскальне, бюджетне здоров'я.

Уявіть, якщо в такій ситуації сім'я, якій допомагають чи не всім доброчесним світом, продовжує жити, ніби трагедія трапилася не в них. Нові гаджети, модний брендовий одяг останніх колекцій, відпочинок двічі на рік, італійські меблі на дачу та неодмінно салони краси/фітнес двічі на тиждень – все це у витратах сім'ї. Як ви вважаєте, наскільки вистачить душевної щедрості, сердечності сусідів/друзів такої сім'ї допомагати їй грошима та ресурсами?

Влада України проводить бюджетну політику лише з одним розрахунком. Це розрахунок списання державних боргів зовнішніми кредиторами. Чим більше дадуть, тим краще. Все одно ми не збираємося віддавати, бо з такою економікою віддавати такі борги неможливо. Для країни, що розвиває, безболісне обслуговування держборгу розміром понад 60% ВВП вимагає темпів зростання понад 7% ВВП.

В Україні навіть теоретично обговорюватимуть ідею про те, що внутрішнім покупцям державних цінних паперів у поточному режимі та в майбутньому не платитимуть чи платитимуть із дисконтом, Уряд побоюється. Тому тема списання держборгу належить виключно зовнішнім кредиторам. І ось ми маємо деморалізований кейс дискримінації економічно суб'єктів країною походження.

За підсумками 2023р. держборг України становив 84,4% ВВП. Станом на 01.04.2024р. він різко зріс на 434 млрд. дол. гривень, пробивши позначку 90% ВВП Оскільки левова частка зовнішніх боргів країни (~75%) номінована в доларах та євро, то для оцінки обсягу ресурсів на їхнє фінансування потрібна певність у курсовій політиці. Одна справа обслуговувати держборг за курсу ₴38 — 39 за $1, інша справа – ₴43 – 45 за $1. З гігантським дефіцитом торговельного балансу, інвестиційною посухою всередині країни, жорсткими обмеженнями щодо платіжного балансу та найсильнішою залежністю від зовнішнього фінансування адміністративна консервація курсу гривні в районі ₴40 за $1 довгий час неможлива, особливо при охолодженні ставлення кредиторів до України та. Правду кажучи, джерел для такого розчарування достатньо, і вони зовсім не прохід воєнних дій.

У 2024р. Україна має витратити $25,2 млрд. (~₴1,1 трлн.) обслуговування державного боргу. ₴589,24 млрд. – на платежі з внутрішніх цінних паперів держави. Майже 35% від цієї суми – процентні платежі. Війна озолотила покупців ОВДП. Суми виплат за зовнішніми зобов'язаннями Держави ₴427,42 млрд. 58% цієї суми – відсотки.

У 2023р. обслуговування державного боргу коштувало Україні $18,7 млрд. або ~10,6% ВВП. З цієї суми $15,6 млрд. (понад 83%) було заплачено за внутрішніми кредитами, $3,2 млрд. – за зовнішніми. Якщо оцінити ВВП України у 2024р. на $185 млрд. державний борг забере у нас 13,6% ВВП. Це приблизно половина того, що ми витрачаємо на оборону. Як вам така боргова та фіскальна політика Уряду?

Перші три роки війни для учасників боргового ринку України – справжня золота жила. Ось точно, кому війна, а кому джерело неймовірного збагачення. Українські банки, особливо п'ятірка найбільших у шоколаді. Прибутковість б'є через край. Ось і в І кварталі 2024р. українські банки збільшили чистий прибуток на 18% порівняно з I кварталом 2023р. За перші три місяці 2024р. вони заробили ₴40,5 млрд ($1,05 млрд). Головне джерело прибутку – державні цінні папери (ОВДП та депозитні сертифікати НБУ). Вони були і залишаються активними учасниками будівництва боргової піраміди. Її будівництво ніхто не скасовував. Так лише 14 травня Мінфін продав річні держоблігації на ₴11,5 млрд. під 15,25% річних. За річної інфляції в 4 – 5%, ручної фіксації курсу гривні це фінансова операція навіть гірша, ніж валютно-обмінні операції другої половини 1990-х.

Не дивно, що Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Нацбанк, а також їхні інституційні та комерційні партнери, включаючи банки та інвестиційні компанії, заспівалися, злилися в єдиний синдикат заробляння високого прибутку за рахунок держави. Тільки призабули ці фінансові барони, що Україна воює, що такий фінансовий, грошовий, борговий шабаш різко знижує довіру до України, охолоджує сердечність і щедрість наших партнерів, знову піднімає на порядок денний питання: «Якщо вони самі так до своєї країни, своєї економіки , своїм людям ставляться, то чому ми маємо переживати? Чому ми повинні платити за їх схематоз, за ​​збагачення 1% населення за рахунок 99% решти?

Скільки бюджетної, боргової мотузці не виться, кінець все одно настане, і буде він дуже болісний, напружений і кризовий. Архітектори української фіскальної та боргової піраміди розраховують на списання держборгу. А якщо немає? Вигодонабувачі боргової державної піраміди впевнені, що вони вчасно встигнуть вийти в кеш і сховати чистий прибуток у твердій валюті. Про те, яким буде курс гривні після цього, ₴50 або ₴70, вони точно не переймаються. Втім, практика «кідалова» у фінансовому секторі України явно прижилася.

Якщо не вдасться умовити зовнішніх кредиторів на списання боргу, якщо не вийде вламати внутрішніх на таке саме, тоді залишається аргентинський (до Мілея) варіант – дефолт. Після нього вже інші переговори, але без боргового зашморгу на шиї. Також дуже неприємна процедура. Теж із високими репутаційними ризиками. Ті суб'єкти, які штовхають нас до неї, розраховують, що особисто вони від цього не постраждають. Так, вони будуть змушені піти з влади, але скільки в новітній історії України було фентифлюхтерів та швендипоперів, які крали, кидали, пилили, розоряли «народне добро» — і ні в'язниці, ні навіть обнулення репутації.

Є лише один спосіб зупинити боргову та бюджетну вакханалію – радикально переглянути параметри доходів та видатків бюджету. Повноцінна податкова реформа з глибокою ревізією видатків бюджету – це необхідна, але не достатня частина програми заходів щодо порятунку української економіки, щодо порятунку країни від двох найбільших ворогів: нацистської Росії та доморощеної бюрократії, як фундаменту корупції та Олігархату.