В Одесі голова райсуду «монополізував» автоматичну систему розподілу справ

Екс-прокурора Сергія Чванкіна з суттєвими порушеннями було призначено головою Київського райсуду Одеси у 2011 році і з того часу він фактично «монополізував» автоматичну систему розподілу справ.

Хто такий Чванкін?

Сергій Чванкін є випускником Одеської національної юридичної академії (ОНЮА) у 2002 році, що, проте, не завадило йому вже 2011 року очолити Київський райсуд. До 2008 року Чванкін працював у прокуратурі Київського району Одеси, а потім був призначений суддею Суворовського райсуду, де жодної визначної діяльності не відзначився. Стрімке зростання забезпечили тодішній нардеп Сергій Ківалов та відомий забудовник Аднан Ківан.

Водночас указом президента Віктора Януковича Чванкіна за невідомі заслуги було переведено до Київського райсуду, а вже 19 квітня 2011 року Вища рада юстиції рішенням (під головуванням Володимира Колесніченка, близького товариша Сергія Ківалова) ухвалила рішення №6 про його призначення головою. В.о. секретаря секції ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад у той період був кум Ківалова Володимир Завальнюк.

Відповідно до чинної тоді редакції ст. 20 закону «Про судоустрій та статус суддів» головою місцевого суду міг бути призначений лише суддя цього суду і лише за поданням відповідної ради суддів. Зазначене подання відсутнє у матеріалах особистої справи Чванкіна.

Монополія

За даними джерел 368.media, з перших кроків перебування на посаді Чванкін розпочав незаконне втручання в автоматизовану систему документообігу суду.

Це, крім іншого, полягало в тому, що Чванкін у змові з керівником апарату суду заборонив введення цивільних та адміністративних справ в автоматизовану систему в день їх надходження до суду. При надходженні суду позовів працівник суду ставив ними відмітку (реєстраційний штамп) про дату надходження. Така ж позначка проставлялася працівником суду та на копії позовної заяви особи, яка здавала її безпосередньо до суду. Наприкінці робочого дня всі позовні заяви, що надійшли до суду за певними Чванкіними категоріями справ, передавалися йому «на доповідь». Через 4-15 днів позови поверталися до канцелярії суду з відповідними вказівками голови суду та вводилися до автоматизованої системи для «подальшого авторозподілу». Такий час вимагався Чванкіну для ведення через довірених осіб переговорів із представниками позивачів для розподілу справи на конкретного суддю за ставкою хабара від 500 до 1000 доларів або повідомлення за тією самою ставкою відповідачів про надходження, наприклад, клопотань про розкриття банківської таємниці.

Анонімно слідчі заявили редакції 368.media, що для порушення кримінального провадження у зв'язку з несвоєчасним авторозподілом справи без поважних причин достатньо одного встановленого випадку. Чисельність таких порушень у суді у період із 2011-2015 років вимірювалася тисячами.

Ця інформація була доведена до відома НАБУ, ВККСУ та інших органів суддею Київського райсуду Сергієм Ревою, але не отримала відповідної оцінки. Чванкін змінив тактику, проте від наміру «ручного» втручання у справи не відмовився, провівши його рішенням зборів суду, про що буде викладено далі.

Зачищення та приручення

На початку своєї діяльності Чванкін організував скарги та цькування підлеглих суддів, які не погоджувалися з його втручанням у розгляд конкретних справ; запровадив тотальне стеження за суддями через систему відеоспостереження та прослуховування розмов завдяки відеокамерам та мікрофонам, які встановлені у всіх приміщеннях Київського районного суду.

Надалі, за допомогою згаданих Ківалова, Колесніченка та Завальнюка, він завів необхідні знайомства у Вищій раді юстиції. Результатом такого знайомства стало закриття ініційованих ним же дисциплінарних проваджень, за винятком провадження щодо судді Реви, який у 2019 році нарешті був звільнений з посади за порушення присяги.

Зазначене створило у поданні суддів імідж Чванкіна як керівника суду, здатного вирішити будь-які питання у центральному органі судової системи, у тому числі уникнути відповідальності за явно незаконні судові рішення або звільнити суддю з посади.

Саме так він «приручив» суддів, зробивши їх виконавцями не закону, а своєї волі. Судді, які не згодні з таким стилем керівництва, перейшли до Апеляційного суду Одеської області.

Свавілля та саботаж

Необмеженість свавілля Чванкіна полягала і в тому, що будь-який суддя був позбавлений можливості навіть ознайомитися з протоколами нарад та зборів суддів за період 2011-2013 років, встановленим постановою Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року (справа №К/800/29868 /14 ). Цим судовим рішенням скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та повністю задоволено позов Реви про визнання протиправним бездіяльність голови райсуду.

Водночас рішення суду касаційної інстанції про зобов'язання Чванкіна надати позивачеві можливість ознайомитися з протоколами нарад та зборів та зняти з них ксерокопії було виконано керівником суду лише 24 червня 2016 року, що також свідчить про зневагу та ігнорування Чванкіним виконання рішення суду.

У травні 2017 року Чванкін організував безпрецедентний саботаж розгляду кримінального провадження щодо Долженкова С.А., Альошина А.А., Власенко В.С. та інших (всього 20 осіб), у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК (так звана резонансна справа «2 травня», коли в м. Одесі сталися масові заворушення, під час яких загинула велика кількість людей). Порушуючи п.п. 2.2.1, 2.3.1 Положення про АСДС розподіл цієї справи навмисно не було здійснено в день її надходження та реєстрації (22 травня 2017 року), за що відповідальність мають нести керівник апарату суду Федак С.І. та його голова райсуду.

Наступного дня (23 травня 2017 року) судді, які спеціалізуються на розгляді кримінальних справ, за вказівкою Чванкіна, раптово захворіли або пішли у відпустку на підставі його незаконних наказів. Виключивши таким чином розподіл справи у суді, голова суду 23 травня 2017 року повернув справу до апеляційного суду, посилаючись на те, що у суді залишився лише один суддя відповідної спеціалізації.

Подання тодішнього голови апеляційного суду Одеської області Григорія Колесникова від 26 травня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності Чванкіна за організацію саботажу; суддів цього суду Борщева І.А. та Іванчука В.М. за ухилення від здійснення правосуддя, в якому докладно викладено обставини дисциплінарного проступку суддів, з наданням належних та достатніх доказів, було розглянуто УРП майже через два роки із закриттям провадження з надуманих підстав.

Розширення впливу

За президента Петра Порошенка було підготовлено проект указу про об'єднання Київського суду та Приморського. Цей план не було реалізовано, проте наміри щодо укрупнення за рахунок об'єднання з іншим райсудом Чванкін не залишає і за існуючої влади.

Є певні сподівання, що робочі групи комітетів Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя, та з питань правоохоронної діяльності, які працюють над зміною місцевих судів, до керівництва яких наполегливо шукає підхід Чванкін, попри стійкий підхід до оптимізації інших міст-мільйонників України, не знайдуть штучні підстави для укрупнення суду.

Важко повірити, але у Київському райсуді при Чванкіні стався штучний підпал архіву суду, внаслідок чого було знищено значну кількість справ. Водночас керівник апарату Федак отримав звання «Заслужений юрист України» (єдиний керівник апарату місцевого суду під час існування незалежної України).

Крім того, у грудні 2020 року Рада суддів України ухвалила приголомшливе рішення №70, згідно з яким нагородила Почесною грамотою Ради суддів України юридична особа – Київський районний суд Одеси (чи варто згадувати ще й ще раз – єдиний випадок в Україні), що є абсолютно логічним. наслідком засідання окремих членів РСУ у «Садах Перемоги» в Одесі та регулярного відвідування міста на пропозицію Чванкіна.